ПІВТОРА МІЛЬЙОНА КОМПЕНСАЦІЇ З ПОЛІЦІЇ ТА ПРОКУРАТУРИ...

   Львівянин Михайло Мойса хоче відсудити  в «правоохоронної системи» 1,5 мільйона гривень моральної шкоди. Відповідний позов, що обгрунтовується «бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури»,  було подано в Печерський райсуд м. Києва.   

    За словами позивача, передусім йдеться  про бездіяльність Львівської місцевої прокуратури №1 та незаконні дії  прокурора Романа Сапуцького (який нині є її керівником),  у результаті чого було незаконно закрито низку кримінальних проваджень

 

   В Печерському райсуді розгляд цієї справи триває останні кілька місяців. Провадження у ній було відкрито за позовом мешканця Львова Мойси Михайла Богдановича про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури. Позов заявлено до  Головного управління Національної поліції у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури  Львівської області, та Генеральної прокуратури України. Розмір моральної шкоди, завданої відповідачами, позивач оцінив у розмірі 1 553496 гривень.

   Суть основних претензій Михайла Мойси така. В жовтні 2013 року відбулося силове захоплення одного з найбільш відомих хостелів в центральній частині Львова – «STAY HOUSE», який він відкрив за  адресою: вул. Довбуша, 2 а, кв. 4. Під час скоєння цих дій були завданні тілесні ушкодження працівникам хостелу, було пошкоджено майно та були викрадені речі, документи, грошові кошти.

   За цими фактами слідчий відділ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області відкрив низку кримінальних проваджень. Однак правоохонці, за оцінкою, Михайла Мойси належного розслідування не проводили, клопотання, заяви, скарги до уваги не брали.

   У позові Михайло Мойса зазначає, що «змушений був самостійно вести досудове розслідування» та «нести величезні витрати» через, на його думку, бездіяльність правоохоронних органів. Проте і це не допомогло. У кінцевому результаті всі кримінальні провадження за фактом захопленням хостелу були незаконно закриті – «у зв’язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень».

   Водночас посадовцями Генпрокуратури та МВС були проігноровані його численні скарги на бездіяльність та незаконні дії львівських правоохоронців, пов’язані із закриттям кримінальних проваджень без проведення належного досудового орзслідування.

 

   - Незаконне закриття кримінальних проваджень пов’язую, насамперед, з  злочинною бездіяльністю Львівської місцевої прокуратури №1, повноваження якої поширюються на територію Галицького, Личаківського та Сихівського районів м. Львова. – розповів «Правкому» Михайло Мойса. – А також з  упередженим ставленням до себе з боку бувшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Львівської області Сапуцького Романа Ярославовича, який  в кінці 2015 року був призначений на посаду заступника керівника  Львівської місцевої прокуратури №1, а з лютого 2017 року обійняв посаду керівника цієї місцевої прокуратури. Річ у тім, що раніше слідчий Роман Сапуцький здійснював розслідування кримінальної справи за фактом перевищення влади та службових повноважень посадовцями львівської міліції, у якій я був потерпілим. Йдеться про злочин, що був скоєний в 2009 році працівниками Пустомитівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області – начальником служби карного розшуку та його заступником, які незаконно вилучили мій автомобіль, що у подальшому був розібраний на автозапчастини. Щоб добитися його розслідування, я  звертався за допомогою до правозахисників, журналістів, народних депутатів, які  неодноразово скерували відносно  слідчого Романа Сапуцького  що вчиняв незаконні дії,  скарги, звернення, депутатські запити, готували публікації для засобів масової інформації. Зазначу, що, незважаючи на це, посадові особи органів внутрішніх справ не були притягнуті до кримінальної відповідальності, оскільки кримінальна справа слідчим  Сапуцьким була закрита. Ряд фактів свідчить про те, що зроблено це було абсолютно незаконно. Подальші незаконні закриття кримінальних проваджень щодо силового захоплення хостелу, які були закриті в період, коли Роман Сапуцький обіймав в  Львівській місцевій прокуратурі №1 керівні посади, розцінюю як своєрідну  помсту з боку прокурорського посадовця. На цьому, до речі, я наголошував в своїх останніх зверненнях на ім’я Генерального прокурора України Юрія Луценка, вимагаючи вжити заходів для перевірки фактів, які можуть свідчити про зловживання бувшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Львівської області, а у даний час -  керівника  Львівської місцевої прокуратури №1 Романа Сапуцького. Однак дані звернення були проігноровані.

 

   

   У Печерському райсуді  позов Михайла Мойси розглядає суддя Тетяна Остапчук. Найближче судове засідання відбудеться 14 травня 2019 року. 

 

 

                                                                                                         Віктор Корнієнко

                                                                    член Національної спілки журналістів України

МИТНІ РОДИННІ КЛАНИ «ПО-НОВОМУ»: «ДИНАСТІЯ» ТОВТІВ

                     

  Після того, як його батько повернувся на високу посаду у митні органи,  засуджений за хабар львівський митник почав претендувати  на посаду на київській митниці

 

    Бувший державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС  Товт Юрій Михайлович, який кілька років тому був засуджений Яворівським райсудом за отримання неправомірної вигоди в сумі 200 доларів США, нині претездує на вищу посаду на Київській митниці ДФС.

    Про це свідчать електронні декларації, подані Юрієм Товтом в грудні  2018 року та в лютому 2019 року у якості кандидата на посаду заступника начальника відділу адміністрування митних платежів Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Київської  митниці ДФС.

 

   Яворівський районний суд Львівської області вироком від 14.12.2015 року визнав Юрія Товта винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі тисяча п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що нараховує суму 25500 гривень. Окрім того, суд позбавий його  права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на строк один рік.

    Після звільнення з митних органів та засудження за корупційний злочин Юрій Товт, судячи з його електронних декларацій, отримував дохід від підприємницької діяльності, а також заробітну плату  в Верховній Раді України, працюючи  на посаді помічника-консультанта народного депутата. Опісля – подав документи на конкурс на зайняття вакантних посад на Київській митниці ДФС.

    Тепер про один цікавий «збіг обставин». Співпало це чомусь з поверненням на митну службу його батька  – 54-річного Товта Михайла Йосиповича, який в квітні 2018 року був призначений на посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Київ» митного поста «Центральний» Енергетичної митниці ДФС, а в жовтні 2018 року у порядку просування по службі (як переможець конкурсу) був призначений на посаду начальника Черкаської митниці ДФС.

   Про попередні ж посади Михайла Товта відомо, зокрема, таке. З 2002 року Михайло Товт працював у Верховній Раді України – на посаді помічника-консультанта народного депутата Віктора Балоги. З 2005 року – першим заступником начальника  Львівській митниці. З листопада 2007 року по серпень 2008 року - заступником голови державної митної служби — начальником Західної регіональної митниці. У період 2008-2017 роки - директором Західного казенного підприємства пробірного контролю Міністерства фінансів Україні.

   Найцікавіше у цій хронології – «пробіл» між роботою у Верховній Раді та потраплянням в митні органи. В біографії Михайла Товта, як директора Західного казенного підприємства пробірного контролю, що наявна у відкритих джерелах, про цей період зазначено наступне:

«У 2002 р. М. Й. Товт повернувся на державну службу помічником-консультантом народного депутата України. У 2003 р. вступив на юридичний факультет Львівського інституту внутрішніх справ, який закінчив у 2005 р. Михайло Йосипович — активний громадський діяч. Із вересня 2003 р. працював заступником керівника виборчого штабу «Наша Україна» в Закарпатській області, а з жовтня 2004 р. — по Закарпатському виборчому округу № 74. Михайло Товт брав участь у «помаранчевій революції» 2004 р.У березні 2005 р. переведений першим заступником начальника на Львівську митницю, згодом почав виконувати обов’язки начальника».

   Тобто, судячи з даних відомостей, на високу посаду у митні органи активіст «помаранчевої революції» Михайло Товт, який, до речі, закінчив Львівський сільськогосподарський інститут,  був переведений прямо з виборчого штабу «Нашої України» по Закарпатському виборчому округу...Закінчивши перед цим Львівський інститут внутрішніх справ.

   В Єдиному державному реєстрі декларацій вдалося віднайти електронні декларації й інших близьких родичів Михайла Товта, що були працевлаштовані в митні органи. Йдеться,  зокрема,  про його дочку – Вікторію Товт, яка на Львівській митниці ДФС працює останні кілька років  та у даний час обіймає посаду державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська». Також йдеться  про зятя – Тараса Тарана, що працює державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-поштовий» Львівської митниці ДФС.

   Цікаво, що перед тим, як одночасно працевлаштуватись на митну службу (а відбулось це в серпні 2015 року) чоловік та дружина -  Тарас Таран та Вікторія Товт трохи більше місяця в один й той же період працювали в апараті Верховної Ради України. Помічниками-консультантами одного і того ж  «балогівського» народного депутата -  Василя Петьовки.

   Помічником-консультантом цього ж народного депутата  кілька років поспіль  пропрацював й  засуджений  за хабар Юрій Товт – перед тим, як в червні 2014 року обійняти на Львівській митниці ДФС посаду державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Угринів».

 

Далі буде

 

                                                  На фото: Товт Михайло Йосипович

 

                                                  Віктор Корнієнко, член Національної спілки журналістів України

   

ЩО ПРИХОВУЄ У СВОЇЙ ДЕКЛАРАЦІЇ ВЕТЧИНОВНИК ВОЛОДИМИР ПОДОЛЯК?

 

   Електронна декларація за 2017 рік начальника Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини  Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області Володимира Подоляка могли б зацікавити  антикорупційні та правоохоронні органи. Такий висновок напрошується після аналізу цього документу, а також інформації, що міститься в державних реєстрах.

 

 У своїй е-декларації за 2017 рік державний службовець Подоляк Володимир Павлович вказав відомості лишень про два об'єкта нерухомості, що належать йому на праві власності. А саме: про житловий будинок загальною площею 73,3 кв.м. в с. Товсте Заліщицького району Тернопільської області (дата набуття права 12.01.2017 р.) та про земельну ділянку загальною площею 1500 кв.м. в с. Ставки Заліщицького району Тернопільської області (дата набуття права 26.06.2006 р.).

   Крім того, в декларації відображено відомості про квартиру загальною площею 85 кв.м. в м. Сколе Сколівського району Львівської області (дата набуття права 01.03.2013 р.), якою Володимир Подоляк користується та власником якої є Осірак Володимир Богданович (за наявною інформацією, рідний брат Осірак Світлани Богданівни – колишньої дружини Володимира Подоляка).

   У декларації (у розділі 3 «Об’єкти нерухомості») також  зазначено відомості про дві квартири у Львові (кожна з яких загальною площею 60 кв.м.), які належать на праві власності Осірак Світлані, особі, що спільно проживає із суб’єктом декларування, але не перебуває з ним  у шлюбі. При цьому інформацію  про дату набуття права на ці об’єкти нерухомості «член сім’ї» не надав.

   Цікаво, що у щорічній е-декларації Володимира Подоляка за 2016 рік, що була подана 20.03.2017 року, загальна інформація про дані об’єкти нерухомості більш повна. Датами набуття права на  ці квартири у Львові  (кожна з яких загальною площею 60 кв.м.) зазначено: 01.01.2011 року та 01.01.2010 року. Однак вже через кілька днів – 25.03.2017 року – начальником Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарії Володимиром Подоляком була подана щорічна (уточнена) декларація, у якій цієї інформації вже немає – з графи «дата набуття права» вона  «щезла».

    Розгадка ж цієї головоломки, вочевидь, криється в банальному приховуванні майна. Про що, зокрема, свідчать такі факти.  

   Згідно інформації з держреєстрів, Світлані Осірак належить у Львові лише одна квартира загальною площею 60 кв.м. – на вулиці Богдана Хмельницького (датою її державної реєстрації  вказано 26.07.2013 р.).  Окрім цього, Світлана Осірак   володіє у Львові квартирою на вул. Плугова загальною площею 48,5 кв.м. (дата набуття права 02.07.2009 р., загальна вартість нерухомого майна: 211465 грн.) та квартирою на вул. Лисенка М. загальною площею 13,7 кв.м. (дата набуття права 08.04.2009 р.).

    Володимир Подоляк у своїх електронних деклараціях за 2016 та 2017 роки відомості про ці дві квартири, що  належать на праві власності Світлані Осірак, «чомусь» не вказав.

    Крім того, у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» даних декларацій Володимир Подоляк, двічі зазначаючи інформацію про квартиру у Львові загальною площею 60 кв.м., не вказав, що це помешкання є місцем його фактичного проживання.  У результаті було  відображено  відомості, ніби  Світлані Осірак на праві власності належить у Львові дві квартири (кожна з яких загальною площею 60 кв.м.).

   До речі, наводячи дані про земельну ділянку, житловий будинок та квартири, «суб’єкт декларування» не вказав інформацію про вартість (на дату набуття та за останньою оцінкою) жодного задекларованого об'єкта  нерухомості.

   А ось ще один цікавий факт, що може свідчити про приховування майна через оформлення його у власність родичів. Два об’єкта нерухомості, згідно відомостей з державних реєстрів, були зареєстровані на уродженця Сколе Осірак Богдана Йосиповича, 1943 р.н. За наявною інформацією, це колишній  тесть Володимира Подоляка.  Йдеться про квартиру у Львові  на вул. Шевченка Т. загальною площею 58,3 кв.м. (дата набуття права 26.11.2011 р.) та про садовий будинок в с. Завадів Жовківського району загальною площею 60,2 кв.м. (дата набуття права 01.12.2005 р.).

   Тепер, що стосується цінного рухомого майна.  На Світлану Осірак, річна зарплата якої в  2017 р. склала 42238 грн., а пенсія 31841 грн. (згідно інформації в електронній декларації Володимира Подоляка  за 2017 рік)  зареєстровано два легкових автомобіля:  Suzuki Grand Vitara (рік випуску 2006, дата набуття права - 01.02.2008 р.) та Nissan Juke (рік випуску 2013, дата набуття права - 02.03.2013 р.). Загальна ринкова вартість даних автомобілів (з урахуванням дати набуття) може складати  близько 25 тис. дол. США.

 

  Зазначимо, що Володимир Подоляк  на державній службі працює близько 30 років, в основному - на керівних посадах. Йдеться зокрема, про посаду начальника відділу протиепізоотичної роботи Головного управління ветеринарної медицини в Львівській області (2009-2010 рр.), посаду   начальника Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області (2010-2016 рр.). До речі, саме у ці періоди  його близькі родичі  оформили у власність найбільше об’єктів нерухомості.

            Фото з Facebook-сторінки Світлани Осірак

                                                                                               Віктор Корнієнко

                           

   

ЯК ФРАНКІВСЬКИЙ ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ ЗЛИВАЄ СПРАВУ ПРО НАПАД НА ЖУРНАЛІСТА

 
   Журналісту Віктору Корнієнку, на якого 22 лютого у Львові скоїла напад група невідомих осіб, озброєних ножем, досі не призначили судово-медичну експертизу.
 
 А єдиний впізнаний ним нападник - 29-річний уродженець Черкас, що знімав у Львові квартиру та неодноразово затримувався правохоронцями за вчинення кримінальних правопорушень, безслідно зник...

Цей напад стався близько 11 год. вечора на перехресті вулиць Горбачевського та Княгині Ольги - навпроти трамвайної зупинки «трійки». Нападники завдали журналісту кілька ударів кулаками в обличчя та голову, а також завдали удари ножем, порізавши у кількох місцях куртку, руку та пошкодивши лезом екран мобільного телефону, що був в нагрудній кишені.

За словами Віктора Корнієнка, «відморозків», які підкараулили його поблизу поблизу кафе «Челентано» та спорткомплексу «Медик, було п’ятеро, на вигляд їм було 17-20 років, одягнені в темні спортивного фасону куртки та спортивне взуття, розмовляли російською мовою. Відбивався від них він як міг. Того, що був з ножем, вдалося ударом кулака збити з ніг. Повезло ще й тому, що поруч проходили двоє молодих хлопців, вочевидь, студенти. Вони не побоялися втрутися й відлякали нападників. Якби не вони, наслідки нападу були б набагато гірші.

Заяву про скоєння злочину в Франківський відділ поліції ГУНП у Львівській області я подав 25 лютого. – розповів Віктор Корнієнко. - Одночасно з цим були надані пояснення черговому слідчому, а на ім’я начальника даного віддділу поліції Олександра Кінаха було подано заяву про призначення судово-медичної експертизи. Окрім цього, разом з працівниками карного розшуку я побував на місці злочину, а також опізнав по фото, яке вони мені надали, одного з нападників, який виявився 29-річним мешканцем Черкас, що знімає у Львові квартиру та котрий неодноразово затримувався правохоронцями за вчинення кримінальних правопорушень. Поліцейські, яким адрес його квартири був відомий, пообіцяли вечором «туди» виїхати.

- Наступного разу в Франківському відділі поліції я побував 27 лютого – коли мене викликали у якості потерпілого для участі у свідчих діях. – продовжує Віктор Корнієнко. – Те, про що дізнався, шокувало. Виявилось, що кримінальне провадження щодо нападу на мене було відкрито за ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження). Це за обставини, що участь у ньому брало п’ятеро осіб, озброєних ножем, і їхні дії були спрямовані на заподіяння мені тяжких тілесних ушкоджень. Що, зокрема, засвідчує, порізана у кількох місцях (з плямами крові) моя куртка, яка була долучена до справи як речовий доказ. Тобто у даному випадку вчинене слід було кваліфікувати за спрямованістю умислу – за більш тяжкою статтею. Однак в Франківському відділі поліції дану обставину «чомусь» проігнорували.

- Обурює та дивує не лише це. – зазначив журналіст. З моменту нападу минуло вже більше тижня, синці на тілі та обличчі почали сходити, а мені досі не призначили судово-медичну експертизу. Останнім часом такі експертизи, як відомо, призначаються за клопотання слідчого, що подається до суду. Дане клопотання Франківський відділ поліції повинен був скерувати до суду 25 лютого – коли я подав з цього приводу відповідну заяву. Однак за інформацією, якою я володію, це було зроблено лише 1 березня. І ще про одне. У своїх поясненнях правоохоронцям ,я неодноразово заявляв про те, що напад на мене може бути пов’язаний з моєю професійною діяльністю (з проведенням останніх журналістських розслідувань). Тобто - що я не виключаю й такої версії. Проте перевіряти цю версію працівники Франківсього відділу поліції не спішать. Чому так? Можливо тому, що про гопників, які на мене напали, знають набагато більше. А може через те, що в районі кафе «Челінтано» та спорткомплексу «Медик» напади на перехожих останнім часом траплялися і раніше. І це, як правило, були грабежі. До речі, як вдалося дізнатися, на вуличних грабежах спеціалізувався й єдиний впізнаний мною нападник – «той самий» уродженець Черкас, що знімав у Львові квартиру. Після нападу на мене дана особа, за словами поліцейських, «безслідно зникла» - з зйомної квартири раптово з”їхала. У невідомому напрямку...

ДЕРЖАВНИЙ ІНТЕРЕС ЧИ «ВІДЖИМ»?

                             

    Або чому господарський судовий процес навколо кафе-їдальні на вул. Коперника  у Львові   схожий на корупційну схему з відібрання ласого шматка нерухомості в законного орендаря.

 

   Провадження у цій справі  господарським судом Львівської області (суддею Зоряною Горецькою)  було порушено 12 травня 2017 року. За позовом  в інтересах держави заступника прокурора Львівської області Андрія Голомші – в особі Міністерства освіти і науки України та Львівського національного університету імені Івана Франка до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Замок», за участі третіх осіб: ТОВ «Мадагаскар-Сервіс» та фізичної особи-підприємця Зоряни Пиріг.

   Мета заяви – домогтися повернення ЛНУ ім. Івана Франка орендованого ТОВ «Старий Замок» майна загальною площею 350,6 кв.м. за адресою: м. Львів вул. Коперника, 3. Оскільки, як зазначено в позові,  в унівеситету на даний час є «нагальна необхідність» використання цих приміщень «за призначенням у навчальному процесі».

    Вельми прикметно, що цю заяву в суд було подано якраз напередні відкриття «на Коперника, 3» (себто, в приміщенні, що перебуває на балансі ЛНУ ім. Івана Франка) брендового магазину «SAMSUNG». І що органи прокуратури на цей факт ніяк не зреагували.  Отака дивна вибірковість – з огляду на вищеназвану «нагальну необхідність». Однак почнемо з передісторії.

 

                                                                                    Їдальня в оспорюваних приміщеннях була завжди

 

   02.07.2001 року між Львівським державним фінансово-економічним інститутом та ТОВ "Старий Замок", за погодженням з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (далі –Фонд), було укладено договір оренди №401 окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме – приміщення  на першому поверсі будівлі за адресою м.Львів вул.Коперника 3, загальною площею 350,6 кв.м., вартістю 554 792 грн.

    Дане приміщення, що не знаходиться безпосередньо  на території інституту (та яке має окремий вихід з вулиці Коперника) передавалось в оренду для використання під їдальню.

    У подальшому – упродовж 2007-2011 рр. – між Фондом та товариством неодноразово уклались угоди про внесення змін до цього договору. Зокрема, з метою продовження його дії.

    З 2014 року за погодженням з Фондом ТОВ «Старий замок» орендоване приміщення надало в суборенду ТОВ «Мадагаскар-Сервіс» (площею 116,7 м.кв.) з можливим продажем товарів підакцизної групи та фізичній особі - підприємцю Зоряні Пиріг (площею 233,9 м.кв.).  «Перша» площа дотепер використовується як кафе-бар, у якому продають вироби кулінарії, «друга» - як їдальня.

   Водночас в 2015 році на підставі розпорядження Кабінету міністрів України Львівську державну фінансову академію було реорганізовано  шляхом її приєднання до ЛНУ імені І.Франка. У результаті  майно академії передали на баланс університету.

   З вересня 2016 року,  після перевірок ЛНУ ім .Івана Франка суборендаря ТОВ «Мадагаскар-Сервіс», торгівля товарами підакцизної групи в кафе-барі була припинена. А трохи згодом було анульовано ліцензії ТОВ «Мадагаскар-Сервіс» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

   Слід також зауважити, що в  приміщенні їдальні ( площею 233,9 м.кв.) реалізація товарів підакцизної групи не проводилась протягом всього терміну суборенди ФОП Зоряною Пиріг.

 

                                                                                  Позов з надуманих підстав...

  

   В такій ситуації 26.04.2017 року в обласний госпсуд заступником прокурора подається позов «в інтересах держави у сфері охорони дитинства»:  про визнанне недійсним  договору оренди №401 та про зобов’язання ТОВ «Старий замок» звільнити приміщення «на Коперника» для передачі університету.

    Заява аргументується тим, що дане приміщення  не використовується  за цільовим призначенням, пов'язаним з навчально-виховним процесом (хоча як до 2001 року так й по сьогоднішній день його призначення - їдальня).

   Ще один аргумент - продаж товарів підакцизної групи, що є порушенням ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якою забороно  продаж алкогольних напоїв  та тютюнових виробів, зокрема, у приміщеннях та на території дошкільких, навчальних закладів. Хоча, як вже було зазначено, торгівля такими товарами  в кафе-барі ТОВ «Мадагаскар-Сервіс» була зупинена з вересня 2016 року. Оспорювані ж приміщення мають окремий вхід з вулиці і з підрозділами університету, де проводиться навчальна і наукова діяльність, не сполучаються.

   А тепер трохи ширше про дивний збіг: подання прокурором позову в «інтересах держави»  напередні відкриття «по сусідству» з їдальнею (себто, в приміщенні, що перебуває на балансі ЛНУ ім. Івана Франка) брендового магазину «SAMSUNG», про яке, до речі,  соціальні мережі повідомляли заздалегідь.

   Трапилась ця розрекламована подія  18 травня – через 20 днів «після позову». Однак прокуратура на цей очевидний факт невикористання  нерухомого майна університету в освітніх цілях,  не реагує.  

   Нині в цьому приміщенні розміщений магазин LUCROSO - «один з провідних бутиків західної України, що спеціалізується на взутті та аксесуарах класу  LUX»,  який, до речі, своєю адресую вказує «вул. Коперника, 5». Вочевидь, таким чином  «маскуючись» від органів прокуратури.

 

                                                                                  Чому судове рішення є  незаконним           

 

   Далі відбувається найцікавіше – через півтора місяця  цим же прокурором до господсуду подається фактично новий позов. Йдеться про «заяву про зміну предмета позову по справі», у якій Андрій Голомша просить визнати недійсною Угоду від 12.08.2008 року про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 №401, якою договір викладено в новій редакції зі змінами від  17.11.2008 та 17.01.2011, які є невід'ємною його частиною. А також -  застосувати наслідки недійсності правочину зобов'язавши ТОВ «Старий Замок» повернути ЛНУ імені І.Франка (зазначимо: не стороні договору) орендоване майно загальною площею 350,6 кв.м. та вартістю 554 792 грн., як балансоутримувачу, яке знаходиться за адресою: м.Львів вул.Коперника, 3.

    Ще раз звертаємо увагу на те, що така заява про зміну предмета подається  в ситуації, коли докази торгівлі алкоголем  на час звернення до суду відсутні. До уваги не береться також той факт, що п.1.2 договору оренди (зі змінами від  12.08.2008, у якому зазначено, що «майно передається в оренду з метою розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи») змінено договором від 17.01.2011р., яким виключено право на продаж товарів підакцизної групи. Показово й те, що суддя прийняла  зміну предмету позову в стадії розгляду справи по суті, що є неприпустимим згідно процесуального закону.

   Забігаючи наперед, зазначимо: госпсуд, повністю задовільнивши позов прокурора,  в рішенні у даній справі взагалі не надав оцінки підставі зміни договору (новації) і відповідно без встановлення припинення договору № 401 від 02.07.2001р. встановив, що договір про внесення змін від 12.08.2008р. є новим  зобов’язанням.

    Це при тому, що в Акті приймання-передавання нерухомого державного майна (загальною площею 350,6 кв.м.) від 12.08.2008 р., який, за висновком суду, підтверджує переукладення договору,  чітко вказано, що передача вищезгаданого майна проводиться на підставі договору оренди від 02.07.2001 року №401 (із змінами від 25.07.2007 та від 12.08.2008). Отже, сторонами визначено, що саме за договором №401, відбулась фактична передача майна з власності Орендодавця у власність Орендаря, а інші договори лише вносять зміни до цього первинного договору.

    Усі ці та багато інших фактів свідчать про те, що господарський судовий процес навколи кафе-їдальні на вул. Коперника  у Львові   схожий на корупційну схему з відібрання ласого шматка нерухомості в законного орендаря.

    Коротко зупинимось на основних з них. Перш за все звертає на себе увагу те, що  жодних обгрунтувань щодо порушень інтересів держави  в позові не наведено. З позову вбачається, що «нагальна необхідність» використання приміщень за призначенням у навчальному процесі  може порушувати інтереси лише господарюючого суб’єкта -  ЛНУ ім. Івана Франка, але ніяк не держави.

   Позов було подано з порушенням строків позовної давності.  Про це свідчить Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011р. №1191-р, про  наявність якого суду під час виступу в судовому засіданні  повідомляв представник ТОВ «Старий замок». Згідно додатку до даного розпорядження,  Львівська державна фінансова академія передається до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. Однак при наданні оцінки вказаним обставинам, суд взагалі уникнув оцінки цього питання.    

   Це при тому, що за таких обставин строк позовної давності сплив в січні 2015 року. І що жоден з позивачів не подавав клопотання про поновлення строку звернення в суд.

    Заступником обласного прокурора, як повідомлялося вище, було подано заяву про зміну предмета позову по справі. Однак згадана заява містить і зміну предмета позову (Угода про внесення змін від 12.08.2008р.) і зміну підстав (новація договору). Тобто прокурором було одночасно змінено  предмет і підстави позову, що не допускається. Однак суд ці твердження розцінив як «недоцільні»...

    Наостанок про ще один прикметний факт.

    Після того, як була проведена товарознавча експертиза (оцінка майна), за наслідками якої ринкову вартість приміщення загальною площею 350,6 кв.м. було встановлено в сумі 17 961599,00 грн., у відповідності з ст.163 ГПК  України суд зобов’язаний був визначити ціну позову, розмір судового збору з наступним стягненням з позивачів, а не прокуратури. Оскільки міністерство та університет набули такого статусу, а доплачений прокуратурою самостійно судовий збір (261 102,10 грн.) судом не було прийнято. Однак суд  вирішив  стягнути судовий збір з відповідачів на користь прокуратури.

    У результаті відповідачі були обтяжені  непомірним судовим збором, що у свою чергу суттєво ускладнило їм апеляційне та касаційне оскарження незаконного рішення.

 

                                                                                  Реальний конфлікт інтересів суддя «не помітила»           

 

   Позов заступника прокурора суддя Зоряна Горецька задовільнила 3 липня 2018 року (як вважає ТОВ "Старий Замок", без надання  оцінки всім обставинам справи,   допустивши грубі порушення норм чинного законодавства).

   Окрім того, низка фактів свідчить про  можливу корупційну складову.

   Інтереси ЛНУ імені І.Франка у даній справі представляв Володимир Цікало, рідний брат якого Андрій Цікало разом з Зоряною Горецькою працює в господарському суду Львівської області – на посаді судді.

  З відкритих джерел також відомо, що Володимир Цікало в ЛНУ імені І.Франка  працює з вересня 1997 року і що він обіймав різні посади: асистента  кафедри цивільного права та процесу, доцента  кафедри цивільного права та процесу, заступника директора та директора Правничого коледжу. 

   Водночас відомо, що майбутній прокурор Андрій Голомша (син заступника Генпрокурора України)  ЛНУ імені І.Франка,  у якому на той час працював Володимир Цікало (син начальника Львівського міського управління міліції), закінчив в  тому ж самому  році, що  Зоряна Горецька  (невістка голови  Личаківського райсуду Львова) – в 2007 році. 

   Однак найбільш цікае в іншому.

   В 2013 році студенткою юридичного факультету ЛНУ імені І.Франка стала дочка судді Зоряни Горецької Соломія Горецька.

    У період, коли в госпсуд було подано позов заступником прокурора (фактично в інтересах вузу), що потрапив на розгляд до судді Зоряни Горецької, її дочка закінчувала 4-й курс та готувалась отримати ступінь бакалавра. У подальшому, згідно  наказу Ректора ЛНУ ім. І.Франка від 30 серпня 2017 року, Соломія Горецька  була зарахована на денну бюджетну форму навчання за освітнім ступенем магістр.

   Тобто йдеться про реальний конфлікт інтересів. За таких умов суддя Зоряна Горецька повинна була заявити самовідвід. Однак цього зроблено не було.

 

                                                                                   Замість епілогу

 

   Правомірність дій заступника прокурора Андрія Голомші ТОВ "Старий Замок" просило перевірити генпрокурора Юрія Луценка та керівника  генеральної інспекції Генпрокуратури України Володимира Уварова, на ім’я яких було скеровано відповідну скаргу.

    Однак перевірки проведено не було. Із Генпрокуратури  скаргу  було перенаправлено  в прокуратуру Львівської області, фактично «адресату», на якого скаржилися...

   Коментарі тут, як кажуть, зайві.

 

                                                                                                                                                 Віктор Корнієнко

Журналістські розслідування

ЧИ Є НА ГАЛИЧИНІ "ПРОТЕЗНА" МАФІЯ?

ЧИ Є НА ГАЛИЧИНІ ПРОТЕЗНА МАФІЯ?

   Схема, через яку на межі занепаду  опинився Львівський протезний завод, давно мала б  зацікавити не лише правоохоронні органи, але...

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

    Або як нова патрульна поліція та суддя Сихівського райсуду Львова зробили з абсолютно тверезого водія адмінправопорушника.      Ніякого ДАІ в...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, "ОБОРОНКА"...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, ОБОРОНКА ...

  Або про те, як у Львові в умовах війни знищували підприємство, що має стратегічне значення для економіки та безпеки...

ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

  Те, що банкрутство в Україні є одним з найпоширеніших способів «кинути»  кредиторів, інстументом латентного, а часом і відкритого рейдерства,...


ПРАВКОМСтатті
UkrNET - поисково-информационный ресурс
каталог веб ресурсів