НЕБІДНИЙ ЧИНОВНИК З ДЕРЖПРАЦІ ЛЬВІВЩИНИ НЕ ПОСОРОМИВСЯ ВЗЯТИ СОЦІАЛЬНУ ДОПОМОГУ

   Заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області  Андрій Стецько, за наявною інформацією, їздить на автомобілі марки «Mazda CX7». Його дружина в 2017 році набула право власності на квартиру у Львові загальною  площею 168,4 кв.м. Також відомо, що за останній рік Андрій Стецько поклав на рахунок в банк понад 400 тис. грн.. І  у цьому ж  році отримав соціальну домомогу – у розмірі 1200 грн...

 

  Почнемо з  е-декларації Андрія Стецька  про доходи за 2018 рік.

  Торік Андрій Стецько задекларував 357 521 грн заробітної плати  за основним місцем роботи, 47 040 грн одноразової грошової допомоги по інвалідності (джерело доходу: Управління СБУ у Львівській області), 43 050 грн. пенсії.

  Окрім того, Андрій Стецько вказав 1 200 грн соціальної допомоги (виплаченої Управлінням праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради), 776 грн бонусів у Приватбанку, 63 359 грн  процентів у Приватбанку, на  банківських рахунках якого декларант  розмістив кошти у розмірі  687 818 грн.

  Дружина Андрія Стецька – Мар’яна Стецько отримала у 2018 році заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 6 099 грн (джерело доходу: Личаківське об'єднане управління ПФУ м. Львова) та заробітку плату за основним місцем роботи у розмірі 119 607 грн ( в Головному управлінні ПФУ у Львівській області).

  Тепер щодо  нерухомості. Згідно з відомостями в е-декларації, Стецько Мар’яна Ігорівна та гр. Куртяк Роксолана Ігорівна в 2017 році набули право власності на квартиру у Львові загальною  площею 168,4 кв.м, вартість якої на  дату набуття становилша 728 860 грн. Частка Мар’яни Стецько у цій квартирі - 81%.

  Андрій Стецько володіє 25% квартири в Трускавці загальною площею 69.1 кв.м.

  Зазначимо, що Андрій Стецько заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області  працює з 23 березня 2016 року. До цього (у цьому ж році) свою  трудову діяльність в управлінні Держпраці він розпочав  з посади головного спеціаліста з протидії  корупції.

  В е-декларації Андрія Стецька за 2017 рік зазначено, зокрема,  відомості про заробітну плату за основаним місцем роботи у розмірі 273 119 грн, про кошти, розміщені на банківських рахунка, в сумі 267 000 грн. та про отримання соціальної допомоги у розмірі  1 000 грн.

    І останнє. В вищеназваних деклараціях чомусь немає жодної інформації про рухоме майно, яким користується заступник начальник Головного управління Держпраці у Львівській області. Хоча відомо, що Андрій Стецько громадським транспортом не їздить. А поблизу місця роботи  регулярно паркує автомобіль марки «Mazda CX7».

   Дане авто, до речі, не так давно «засвітилося» в одному  вельми показовому судовому рішенні,  що пов’язане з адміністративним правопорушенням -  керуванням транспортним засобом «з ознаками алкогольного сп’яніння». Однак це вже зовсім інша історія.

ПІВТОРА МІЛЬЙОНА КОМПЕНСАЦІЇ З ПОЛІЦІЇ ТА ПРОКУРАТУРИ...

   Львівянин Михайло Мойса хоче відсудити  в «правоохоронної системи» 1,5 мільйона гривень моральної шкоди. Відповідний позов, що обгрунтовується «бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури»,  було подано в Печерський райсуд м. Києва.   

    За словами позивача, передусім йдеться  про бездіяльність Львівської місцевої прокуратури №1 та незаконні дії  прокурора Романа Сапуцького (який нині є її керівником),  у результаті чого було незаконно закрито низку кримінальних проваджень

 

   В Печерському райсуді розгляд цієї справи триває останні кілька місяців. Провадження у ній було відкрито за позовом мешканця Львова Мойси Михайла Богдановича про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури. Позов заявлено до  Головного управління Національної поліції у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури  Львівської області, та Генеральної прокуратури України. Розмір моральної шкоди, завданої відповідачами, позивач оцінив у розмірі 1 553496 гривень.

   Суть основних претензій Михайла Мойси така. В жовтні 2013 року відбулося силове захоплення одного з найбільш відомих хостелів в центральній частині Львова – «STAY HOUSE», який він відкрив за  адресою: вул. Довбуша, 2 а, кв. 4. Під час скоєння цих дій були завданні тілесні ушкодження працівникам хостелу, було пошкоджено майно та були викрадені речі, документи, грошові кошти.

   За цими фактами слідчий відділ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області відкрив низку кримінальних проваджень. Однак правоохонці, за оцінкою, Михайла Мойси належного розслідування не проводили, клопотання, заяви, скарги до уваги не брали.

   У позові Михайло Мойса зазначає, що «змушений був самостійно вести досудове розслідування» та «нести величезні витрати» через, на його думку, бездіяльність правоохоронних органів. Проте і це не допомогло. У кінцевому результаті всі кримінальні провадження за фактом захопленням хостелу були незаконно закриті – «у зв’язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень».

   Водночас посадовцями Генпрокуратури та МВС були проігноровані його численні скарги на бездіяльність та незаконні дії львівських правоохоронців, пов’язані із закриттям кримінальних проваджень без проведення належного досудового орзслідування.

 

   - Незаконне закриття кримінальних проваджень пов’язую, насамперед, з  злочинною бездіяльністю Львівської місцевої прокуратури №1, повноваження якої поширюються на територію Галицького, Личаківського та Сихівського районів м. Львова. – розповів «Правкому» Михайло Мойса. – А також з  упередженим ставленням до себе з боку бувшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Львівської області Сапуцького Романа Ярославовича, який  в кінці 2015 року був призначений на посаду заступника керівника  Львівської місцевої прокуратури №1, а з лютого 2017 року обійняв посаду керівника цієї місцевої прокуратури. Річ у тім, що раніше слідчий Роман Сапуцький здійснював розслідування кримінальної справи за фактом перевищення влади та службових повноважень посадовцями львівської міліції, у якій я був потерпілим. Йдеться про злочин, що був скоєний в 2009 році працівниками Пустомитівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області – начальником служби карного розшуку та його заступником, які незаконно вилучили мій автомобіль, що у подальшому був розібраний на автозапчастини. Щоб добитися його розслідування, я  звертався за допомогою до правозахисників, журналістів, народних депутатів, які  неодноразово скерували відносно  слідчого Романа Сапуцького  що вчиняв незаконні дії,  скарги, звернення, депутатські запити, готували публікації для засобів масової інформації. Зазначу, що, незважаючи на це, посадові особи органів внутрішніх справ не були притягнуті до кримінальної відповідальності, оскільки кримінальна справа слідчим  Сапуцьким була закрита. Ряд фактів свідчить про те, що зроблено це було абсолютно незаконно. Подальші незаконні закриття кримінальних проваджень щодо силового захоплення хостелу, які були закриті в період, коли Роман Сапуцький обіймав в  Львівській місцевій прокуратурі №1 керівні посади, розцінюю як своєрідну  помсту з боку прокурорського посадовця. На цьому, до речі, я наголошував в своїх останніх зверненнях на ім’я Генерального прокурора України Юрія Луценка, вимагаючи вжити заходів для перевірки фактів, які можуть свідчити про зловживання бувшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Львівської області, а у даний час -  керівника  Львівської місцевої прокуратури №1 Романа Сапуцького. Однак дані звернення були проігноровані.

 

   

   У Печерському райсуді  позов Михайла Мойси розглядає суддя Тетяна Остапчук. Найближче судове засідання відбудеться 14 травня 2019 року. 

 

 

                                                                                                         Віктор Корнієнко

                                                                    член Національної спілки журналістів України

ЯК ФРАНКІВСЬКИЙ ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ ЗЛИВАЄ СПРАВУ ПРО НАПАД НА ЖУРНАЛІСТА

 
   Журналісту Віктору Корнієнку, на якого 22 лютого у Львові скоїла напад група невідомих осіб, озброєних ножем, досі не призначили судово-медичну експертизу.
 
 А єдиний впізнаний ним нападник - 29-річний уродженець Черкас, що знімав у Львові квартиру та неодноразово затримувався правохоронцями за вчинення кримінальних правопорушень, безслідно зник...

Цей напад стався близько 11 год. вечора на перехресті вулиць Горбачевського та Княгині Ольги - навпроти трамвайної зупинки «трійки». Нападники завдали журналісту кілька ударів кулаками в обличчя та голову, а також завдали удари ножем, порізавши у кількох місцях куртку, руку та пошкодивши лезом екран мобільного телефону, що був в нагрудній кишені.

За словами Віктора Корнієнка, «відморозків», які підкараулили його поблизу поблизу кафе «Челентано» та спорткомплексу «Медик, було п’ятеро, на вигляд їм було 17-20 років, одягнені в темні спортивного фасону куртки та спортивне взуття, розмовляли російською мовою. Відбивався від них він як міг. Того, що був з ножем, вдалося ударом кулака збити з ніг. Повезло ще й тому, що поруч проходили двоє молодих хлопців, вочевидь, студенти. Вони не побоялися втрутися й відлякали нападників. Якби не вони, наслідки нападу були б набагато гірші.

Заяву про скоєння злочину в Франківський відділ поліції ГУНП у Львівській області я подав 25 лютого. – розповів Віктор Корнієнко. - Одночасно з цим були надані пояснення черговому слідчому, а на ім’я начальника даного віддділу поліції Олександра Кінаха було подано заяву про призначення судово-медичної експертизи. Окрім цього, разом з працівниками карного розшуку я побував на місці злочину, а також опізнав по фото, яке вони мені надали, одного з нападників, який виявився 29-річним мешканцем Черкас, що знімає у Львові квартиру та котрий неодноразово затримувався правохоронцями за вчинення кримінальних правопорушень. Поліцейські, яким адрес його квартири був відомий, пообіцяли вечором «туди» виїхати.

- Наступного разу в Франківському відділі поліції я побував 27 лютого – коли мене викликали у якості потерпілого для участі у свідчих діях. – продовжує Віктор Корнієнко. – Те, про що дізнався, шокувало. Виявилось, що кримінальне провадження щодо нападу на мене було відкрито за ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження). Це за обставини, що участь у ньому брало п’ятеро осіб, озброєних ножем, і їхні дії були спрямовані на заподіяння мені тяжких тілесних ушкоджень. Що, зокрема, засвідчує, порізана у кількох місцях (з плямами крові) моя куртка, яка була долучена до справи як речовий доказ. Тобто у даному випадку вчинене слід було кваліфікувати за спрямованістю умислу – за більш тяжкою статтею. Однак в Франківському відділі поліції дану обставину «чомусь» проігнорували.

- Обурює та дивує не лише це. – зазначив журналіст. З моменту нападу минуло вже більше тижня, синці на тілі та обличчі почали сходити, а мені досі не призначили судово-медичну експертизу. Останнім часом такі експертизи, як відомо, призначаються за клопотання слідчого, що подається до суду. Дане клопотання Франківський відділ поліції повинен був скерувати до суду 25 лютого – коли я подав з цього приводу відповідну заяву. Однак за інформацією, якою я володію, це було зроблено лише 1 березня. І ще про одне. У своїх поясненнях правоохоронцям ,я неодноразово заявляв про те, що напад на мене може бути пов’язаний з моєю професійною діяльністю (з проведенням останніх журналістських розслідувань). Тобто - що я не виключаю й такої версії. Проте перевіряти цю версію працівники Франківсього відділу поліції не спішать. Чому так? Можливо тому, що про гопників, які на мене напали, знають набагато більше. А може через те, що в районі кафе «Челінтано» та спорткомплексу «Медик» напади на перехожих останнім часом траплялися і раніше. І це, як правило, були грабежі. До речі, як вдалося дізнатися, на вуличних грабежах спеціалізувався й єдиний впізнаний мною нападник – «той самий» уродженець Черкас, що знімав у Львові квартиру. Після нападу на мене дана особа, за словами поліцейських, «безслідно зникла» - з зйомної квартири раптово з”їхала. У невідомому напрямку...

МИТНІ РОДИННІ КЛАНИ «ПО-НОВОМУ»: «ДИНАСТІЯ» ТОВТІВ

                     

  Після того, як його батько повернувся на високу посаду у митні органи,  засуджений за хабар львівський митник почав претендувати  на посаду на київській митниці

 

    Бувший державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС  Товт Юрій Михайлович, який кілька років тому був засуджений Яворівським райсудом за отримання неправомірної вигоди в сумі 200 доларів США, нині претездує на вищу посаду на Київській митниці ДФС.

    Про це свідчать електронні декларації, подані Юрієм Товтом в грудні  2018 року та в лютому 2019 року у якості кандидата на посаду заступника начальника відділу адміністрування митних платежів Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Київської  митниці ДФС.

 

   Яворівський районний суд Львівської області вироком від 14.12.2015 року визнав Юрія Товта винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі тисяча п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що нараховує суму 25500 гривень. Окрім того, суд позбавий його  права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на строк один рік.

    Після звільнення з митних органів та засудження за корупційний злочин Юрій Товт, судячи з його електронних декларацій, отримував дохід від підприємницької діяльності, а також заробітну плату  в Верховній Раді України, працюючи  на посаді помічника-консультанта народного депутата. Опісля – подав документи на конкурс на зайняття вакантних посад на Київській митниці ДФС.

    Тепер про один цікавий «збіг обставин». Співпало це чомусь з поверненням на митну службу його батька  – 54-річного Товта Михайла Йосиповича, який в квітні 2018 року був призначений на посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Київ» митного поста «Центральний» Енергетичної митниці ДФС, а в жовтні 2018 року у порядку просування по службі (як переможець конкурсу) був призначений на посаду начальника Черкаської митниці ДФС.

   Про попередні ж посади Михайла Товта відомо, зокрема, таке. З 2002 року Михайло Товт працював у Верховній Раді України – на посаді помічника-консультанта народного депутата Віктора Балоги. З 2005 року – першим заступником начальника  Львівській митниці. З листопада 2007 року по серпень 2008 року - заступником голови державної митної служби — начальником Західної регіональної митниці. У період 2008-2017 роки - директором Західного казенного підприємства пробірного контролю Міністерства фінансів Україні.

   Найцікавіше у цій хронології – «пробіл» між роботою у Верховній Раді та потраплянням в митні органи. В біографії Михайла Товта, як директора Західного казенного підприємства пробірного контролю, що наявна у відкритих джерелах, про цей період зазначено наступне:

«У 2002 р. М. Й. Товт повернувся на державну службу помічником-консультантом народного депутата України. У 2003 р. вступив на юридичний факультет Львівського інституту внутрішніх справ, який закінчив у 2005 р. Михайло Йосипович — активний громадський діяч. Із вересня 2003 р. працював заступником керівника виборчого штабу «Наша Україна» в Закарпатській області, а з жовтня 2004 р. — по Закарпатському виборчому округу № 74. Михайло Товт брав участь у «помаранчевій революції» 2004 р.У березні 2005 р. переведений першим заступником начальника на Львівську митницю, згодом почав виконувати обов’язки начальника».

   Тобто, судячи з даних відомостей, на високу посаду у митні органи активіст «помаранчевої революції» Михайло Товт, який, до речі, закінчив Львівський сільськогосподарський інститут,  був переведений прямо з виборчого штабу «Нашої України» по Закарпатському виборчому округу...Закінчивши перед цим Львівський інститут внутрішніх справ.

   В Єдиному державному реєстрі декларацій вдалося віднайти електронні декларації й інших близьких родичів Михайла Товта, що були працевлаштовані в митні органи. Йдеться,  зокрема,  про його дочку – Вікторію Товт, яка на Львівській митниці ДФС працює останні кілька років  та у даний час обіймає посаду державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська». Також йдеться  про зятя – Тараса Тарана, що працює державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-поштовий» Львівської митниці ДФС.

   Цікаво, що перед тим, як одночасно працевлаштуватись на митну службу (а відбулось це в серпні 2015 року) чоловік та дружина -  Тарас Таран та Вікторія Товт трохи більше місяця в один й той же період працювали в апараті Верховної Ради України. Помічниками-консультантами одного і того ж  «балогівського» народного депутата -  Василя Петьовки.

   Помічником-консультантом цього ж народного депутата  кілька років поспіль  пропрацював й  засуджений  за хабар Юрій Товт – перед тим, як в червні 2014 року обійняти на Львівській митниці ДФС посаду державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Угринів».

 

Далі буде

 

                                                  На фото: Товт Михайло Йосипович

 

                                                  Віктор Корнієнко, член Національної спілки журналістів України

   

ЩО ПРИХОВУЄ У СВОЇЙ ДЕКЛАРАЦІЇ ВЕТЧИНОВНИК ВОЛОДИМИР ПОДОЛЯК?

 

   Електронна декларація за 2017 рік начальника Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини  Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області Володимира Подоляка могли б зацікавити  антикорупційні та правоохоронні органи. Такий висновок напрошується після аналізу цього документу, а також інформації, що міститься в державних реєстрах.

 

 У своїй е-декларації за 2017 рік державний службовець Подоляк Володимир Павлович вказав відомості лишень про два об'єкта нерухомості, що належать йому на праві власності. А саме: про житловий будинок загальною площею 73,3 кв.м. в с. Товсте Заліщицького району Тернопільської області (дата набуття права 12.01.2017 р.) та про земельну ділянку загальною площею 1500 кв.м. в с. Ставки Заліщицького району Тернопільської області (дата набуття права 26.06.2006 р.).

   Крім того, в декларації відображено відомості про квартиру загальною площею 85 кв.м. в м. Сколе Сколівського району Львівської області (дата набуття права 01.03.2013 р.), якою Володимир Подоляк користується та власником якої є Осірак Володимир Богданович (за наявною інформацією, рідний брат Осірак Світлани Богданівни – колишньої дружини Володимира Подоляка).

   У декларації (у розділі 3 «Об’єкти нерухомості») також  зазначено відомості про дві квартири у Львові (кожна з яких загальною площею 60 кв.м.), які належать на праві власності Осірак Світлані, особі, що спільно проживає із суб’єктом декларування, але не перебуває з ним  у шлюбі. При цьому інформацію  про дату набуття права на ці об’єкти нерухомості «член сім’ї» не надав.

   Цікаво, що у щорічній е-декларації Володимира Подоляка за 2016 рік, що була подана 20.03.2017 року, загальна інформація про дані об’єкти нерухомості більш повна. Датами набуття права на  ці квартири у Львові  (кожна з яких загальною площею 60 кв.м.) зазначено: 01.01.2011 року та 01.01.2010 року. Однак вже через кілька днів – 25.03.2017 року – начальником Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарії Володимиром Подоляком була подана щорічна (уточнена) декларація, у якій цієї інформації вже немає – з графи «дата набуття права» вона  «щезла».

    Розгадка ж цієї головоломки, вочевидь, криється в банальному приховуванні майна. Про що, зокрема, свідчать такі факти.  

   Згідно інформації з держреєстрів, Світлані Осірак належить у Львові лише одна квартира загальною площею 60 кв.м. – на вулиці Богдана Хмельницького (датою її державної реєстрації  вказано 26.07.2013 р.).  Окрім цього, Світлана Осірак   володіє у Львові квартирою на вул. Плугова загальною площею 48,5 кв.м. (дата набуття права 02.07.2009 р., загальна вартість нерухомого майна: 211465 грн.) та квартирою на вул. Лисенка М. загальною площею 13,7 кв.м. (дата набуття права 08.04.2009 р.).

    Володимир Подоляк у своїх електронних деклараціях за 2016 та 2017 роки відомості про ці дві квартири, що  належать на праві власності Світлані Осірак, «чомусь» не вказав.

    Крім того, у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» даних декларацій Володимир Подоляк, двічі зазначаючи інформацію про квартиру у Львові загальною площею 60 кв.м., не вказав, що це помешкання є місцем його фактичного проживання.  У результаті було  відображено  відомості, ніби  Світлані Осірак на праві власності належить у Львові дві квартири (кожна з яких загальною площею 60 кв.м.).

   До речі, наводячи дані про земельну ділянку, житловий будинок та квартири, «суб’єкт декларування» не вказав інформацію про вартість (на дату набуття та за останньою оцінкою) жодного задекларованого об'єкта  нерухомості.

   А ось ще один цікавий факт, що може свідчити про приховування майна через оформлення його у власність родичів. Два об’єкта нерухомості, згідно відомостей з державних реєстрів, були зареєстровані на уродженця Сколе Осірак Богдана Йосиповича, 1943 р.н. За наявною інформацією, це колишній  тесть Володимира Подоляка.  Йдеться про квартиру у Львові  на вул. Шевченка Т. загальною площею 58,3 кв.м. (дата набуття права 26.11.2011 р.) та про садовий будинок в с. Завадів Жовківського району загальною площею 60,2 кв.м. (дата набуття права 01.12.2005 р.).

   Тепер, що стосується цінного рухомого майна.  На Світлану Осірак, річна зарплата якої в  2017 р. склала 42238 грн., а пенсія 31841 грн. (згідно інформації в електронній декларації Володимира Подоляка  за 2017 рік)  зареєстровано два легкових автомобіля:  Suzuki Grand Vitara (рік випуску 2006, дата набуття права - 01.02.2008 р.) та Nissan Juke (рік випуску 2013, дата набуття права - 02.03.2013 р.). Загальна ринкова вартість даних автомобілів (з урахуванням дати набуття) може складати  близько 25 тис. дол. США.

 

  Зазначимо, що Володимир Подоляк  на державній службі працює близько 30 років, в основному - на керівних посадах. Йдеться зокрема, про посаду начальника відділу протиепізоотичної роботи Головного управління ветеринарної медицини в Львівській області (2009-2010 рр.), посаду   начальника Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області (2010-2016 рр.). До речі, саме у ці періоди  його близькі родичі  оформили у власність найбільше об’єктів нерухомості.

            Фото з Facebook-сторінки Світлани Осірак

                                                                                               Віктор Корнієнко

                           

   

Журналістські розслідування

ЧИ Є НА ГАЛИЧИНІ "ПРОТЕЗНА" МАФІЯ?

ЧИ Є НА ГАЛИЧИНІ ПРОТЕЗНА МАФІЯ?

   Схема, через яку на межі занепаду  опинився Львівський протезний завод, давно мала б  зацікавити не лише правоохоронні органи, але...

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

    Або як нова патрульна поліція та суддя Сихівського райсуду Львова зробили з абсолютно тверезого водія адмінправопорушника.      Ніякого ДАІ в...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, "ОБОРОНКА"...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, ОБОРОНКА ...

  Або про те, як у Львові в умовах війни знищували підприємство, що має стратегічне значення для економіки та безпеки...

ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

  Те, що банкрутство в Україні є одним з найпоширеніших способів «кинути»  кредиторів, інстументом латентного, а часом і відкритого рейдерства,...


ПРАВКОМСтатті
UkrNET - поисково-информационный ресурс
каталог веб ресурсів