АНДРІЙ ЛЯХОВИЧ: "ЙДУ В ПАРЛАМЕНТ, ЩОБ ЗМІНИТИ СИСТЕМУ"

        45-річний учасник АТО Ляхович Андрій Ілліч – кандидат у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №123, до Верховної Ради іде як самовисуванець.

   На Донбасі Андрій Ляхович перебував у найгарячіший період. Командував Львівським батальйоном територіальної оборони. Загалом пробув там понад рік.

   Зараз він - керівник громадської органзації «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО», директор ТОВ «Демайнінг тім фром Юкрейн», що займається гуманітарним розмінуванням, майор резерву Збройних сил України. Проживає в смт Розділ Миколаївського району.

   Що спонукало його балотуватися до парламенту, які завдання перед собою  ставить – про це в інтерв’ю з Андрієм Ляховичем.

 

 

   - Для початку розкажіть трохи про себе. Де ви народилися,  навчалися, служили.

   - Народився на Львівщині -  в селі Сусідовичі Старосамбірського району.  Там же закінчив восьмирічну середню школу. Далі навчався в Львівській республіканській школі-інтернаті, яка нині відома  як Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут. Опісля було Вольське вище військове училище тилу. Військова служба на офіцерських посадах в Збройних силах України, яка  загалом тривала понад 13 років.

   В запас звільнився, щоб утримувати на належному рівні сім’ю – дружину та двох дітей.  Працював приватним підприємцем. Однак війна внесла в життя свої керективи.

   - Пригадайте, як ви опинилися в зоні АТО та які події довелось пережити?  

   - Коли на нашу країну напав агресор, я як офіцер з великим досвідом  не зміг всидіти вдома та подався до військкомату. Потрапив під другу хвилю мобілізації На схід України вирушив у складі Львівського батальйону територіальної оборони, перебуваючи на  посаді заступника командира батальйону з тилу.

  Це був липень 2014 року. Бойові завдання довелося виконувати у зоні АТО на Луганщині. У той період відбувалося звільнення Сєвєродонецька, Лисичанська. Українські військові також з боями дійшли до Луганського аеропорту і зняли з нього облогу терористів ЛНР.

   Ситуація різко змінилася, коли росіяни, яким сепаратистів для спротиву вже не вистачало, ввели свої кадрові війська. Розпочався їхній контрнаступ. Трапився Іловайський котел. Були обстріли з російської території. «Подарунки» від російської сторони ми отримали, базуючись в селищі Побєда, що   в Новоайдарському районі.

   - Львівські ЗМІ у той період писали, що при складних бойових умовах Ви показали себе, як справжній офіцер та командир. За це  здобули повагу та довіру серед особового складу. Після цього почали  виконувати обов’язки командира Львівського батальйону територіальної оборони.

   - Виконуючим обов’язки командира батальойону я був призначений  в вересні 2014 року. Проблема тоді полягала в чому? По суті відбувалось відведення військ, закріплення на нових рубежах. У нас були зниклі безвісти – 5 військовиків. Було втрачено 80 одиниць зброї. Потрібно було познаходити людей, зброю, підняти бойовий дух бійців, серйозно підготуватись до  відсічі ворогу. Вважаю, що з цими завданнями ми загалом  справилися.

   - Пригадайте якесь сильне враження з тієї війни, те, шо запам’яталось найбільше.

   - Я завжди говорив, що в війні перемогти чисто  військовими методами неможливо. І в нас було така перемога. Наш начальник штабу,  він сам з Яворова, розведений, одружився на  дівчині з Айдара. Батько у неї підполковник попередньої армії. Можна здогадатися, як він був налаштований.   Вона спочатку теж займала подібну позицію. Однак потім, коли верх взяло справжнє почуття,  все змінилося. Під час весілля, яке ми організували, ця сама дівчина зі сльозами на очах говорила приблизно таке: «Нам про вас таке розказували, а ви  такі хороші, людяні хлопці.  У такий  безлюдний час».

      - Відомо, що в останні роки Ви займаєтесь гуманітарним розмінуванням території Донбасу. Як прийшли до такої діяльності? У чому вона полягає?

   - Гуманітарне розмінування - це взагалі-то цілий комплекс заходів. Він включає не лишень пошук та знешкодження мін, інших вибухонебезпечних предметів, але й  роботу з населенням щодо боротьби з наслідками використання мін, навчання ризикам, пов’язаним з мінами та ВНП, реабілітацію громадян, що постраждали від мінно-вибухових травм.

   Йдеться про вирішення дуже гострої проблеми, враховуючи, що через війну на Донбасі Україна займає п’яте місце у світі за кількістю жертв від мін та інших вибухонебезпечних залишків.

      Я цієї діяльністю зайнявся в 2017 році. Після того, як мені запропонували поїхати в Луганську область та організувати логістику для «Демайнінг тім фром Юкрейн». Тоді тривало формування цієї компанії, яка започаткувала українське гуманітарне розмінування. Гуманітарне, тому що воно  проводиться цивільними фахівцями.

   Чому я прийняв цю пропозицію? Тому що розумів важливість такої діяльності. Отож знову поїхав на Донбас. Все організував. А з часом став керівником та співзасновником компанії.

   Великих прибутків така діяльність не приносить. Однак повністю забезпечує всі моральні аспекти. Бо розумієш, наскільки добру важливу справу робиш.

    Коли розвідку проводимо в сірих, наближених до бойових дій, зонах, де немає магазинів, транспорту, завжди стараємося захопити з собою гуманітарну допомогу. Це можуть бути найнеобхідніші продукти харчування, напої, речі, які безпосередньо роздаємо місцевим жителеям. Тому що розуміємо: все одно то є наші люди. Їм потрібно допомагати.   І їх треба все рівно повертати в Україну. Не можна від них відмовлятися.

   - А як  ваша  протимінна діяльність виглядає на практиці? Якими є її   результати?

   - В нас є дві групи саперів, у кожній – чотири фахівця. Є автомобілі, засоби захисту, пошуку. Сапери із металодетекторами метр за метром обстежують визначену територію, викопуючи усі підозрілі металеві предмети. Якщо натрапаляють на вибуховий пристрій, він огороджується, виставляються відповідні таблички. Поки що ми займаємся лишень виявленням та маркуванням мін, інших вибухонебезпечних предметів. Далі у справу вступають військові сапери,  працівники ДСНС, з якими у нас налагоджена співпраця. Пов’язано це з тим, що закон про розмінування на Донбасі, який, зокрема, передбачає надання акредитованим  компаніям дозволу на виявлення, знешкодження, знищення та перевезення вибухонебезпечних предметів, набув чинності тільки на початку цього року.

     Щодо результатів, то за останніх два роки нашими фахівцями перевірено 250 гектарів території в Луганській і Донецькій областях. Як правило, це   сільськогосподарські угіддя.

 

   - Тепер головне питання: чому йдете в парламент та що плануєте у Верховній Раді робити?

   - За роки незалежності а нашій країні було дуже багато збурень. З-поміж найбільших – Помаранчева революція, Революція Гідності, війна. Під час цих подій  спостерігався небувалий сплеск патріотизму і зміцнення громадянської свідомості українців.

    Водночас в державі змін на краще не відбулось. Хоча керівники у високих владних кабінетах змінювалися регулятно. Причина криється в тому, що не помінялась суть влади, яка завжди  залишалась закритою, непрозорою, наскрізь корумпованою та непідконтрольною суспільству.

   Проблема полягає й в тому,  що 95% населення України  до кінця не розуміє, які насправді процеси відбуваються  в органах влади – законодавчої, виконавчої, судової. Наскільки влада в Україні деградувала та прогнила.

   Тому я вирішив йти до парламенту насамперед задля того,   щоб змінити систему,  зробити владу  повністю прозорою та підконтрольною суспільству. Якщо ми цього не зробимо, то ніколи нічого не побудуємо. В державі будуть змінюватися тільки назви, «лейби», а вона і надалі летітиме в прірву.

   Як військоий з великим досвідом, у тому числі бойовим, у разі обрання до парламенту планую займатись питаннями, пов’язаними із сферою оборони.  Ідеальний варіант – робота в комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони.

   Питань, що потребують невідкладного вирішення, дуже багато. Звичайно, наші збройні сили вже зовсім не ті, що були в 14-му році. Зовсім інша якість. Повсюди на лінії розмежування є  сучасна модернізова техніка та озброєння. Водночас існує проблема з наповненням особовим складом. При цьому один з її аспектів полягає в наступному. Якщо в 2014-2016 роках захищати державу йшли добровольці, то в останні роки в збройні сили хлинули заробітчани, які найбільш гарячі періоди війни відсиділи дома. Є поміж них й такі, які вчиняють спроби розвернути армію на 180 градусів, тобто -  не роблять нічого для подальшого вдосконалення та розвитку збройних сил, деребанять посади, майно, бюджетні кошти.

   - У Вашій передвиборчій програмі є теза про повну та остаточну перемогу на Донбасі, звільнення Криму від загарбників з відновленням територіальної цілісності України. Чи можети Ви трохи цю тезу розшифрувати?

  - Це дуже складна та багатогранна проблема.

   Проілюструю її таким випадком. Зараз ми займаємось розмінуванням в Бахмутському районі Донецької області. В Бахмуті – в кафе - до мене за столик якось підсів російськомовний чоловік. І у ході розмови, прийнявши мене за військового,  запитав: «Коли ви вже звільните Горлівку?». Я йому йому відповівів, що попри напіввійськову форму в армії не служу. На Донбасі займаюсь гуманітарним розмінуванням. Однак чоловік продовжував запитувати про звільнення Горлівки, розповідаючи, що в місті дорізають на металобрухт завод «Стірол», який раніше був в Україні найбільшим виробником мінеральних добрив і на якому трималася вся Горлівка. Що  працівниців заводу позвільняли, що кругом повна безвихідь.

    Я йому відповів, що місцеві жителі повинні самі почати виступати проти влади сепаратистів. Повинні згадати, що вони українські шахтарі, металурги, які  мають право на гідне життя. Лише за цієї умови українська армія може їм реально допомогти.

   Якщо ж говорити тезисно, то ми насамперед повинні побудувати в Україні сильну економіку. Буде сильною екоміка – буде сильною армія. І це має стати приорітетом у внутрішній політиці.

   Зовнішня політика має бути спрямована на санкційний тиск на Російську Федерацію, аби  ослабити її  економічно та політично. Ми повинні також підпримувати усі  політичні сили в Росії, які протистоять путінському режиму.

   Головне завдання – ослабити Росію настільки,  щоб вона втратила свої світові позиції. Завдання-максимум -  щоб втратила право на наявність в неї ядерної зброї, контроль над ядерною зброєю.

   Головним здобутком має стати можливість застосувати проти Росії «хорватський сценарій», який, зокрема, означає повне і беззастережне виведення російських військових і найманців із Донбасу.

   - Таке питання як боротьба з корупцією. Яким є Ваше бачення цієї проблеми?

   - Біда не в тому, що у нас є корупція. Тому що це якище по суті існувало стільки, скільки існує людство. І нині корупція  існує в усіх країнах. Навіть в тих, де корупціонерів засуджують до смертної кари.

   Найстрашніше те, що  корупційними схемами у нас обплетена верховна влада. Що в корупції «тонуть» президенти, міністри, народні детутати. Що це явище  стало системним елементом державного управління.

   Змінити ситуацію можна лише комплекними заходами. Назву лише кілька з них.

    Аникорупційні органи мають нарешті виправдати кошти, що були спрямовані на них державою. Сприяти їхній ефективній роботі може перезавантаження, заміна  керівників. 

   Потрібно зробити діючим закон про люстрацію. Відповідно вдосконалювати та розширяти  люстраційне законодавство.  Тому що в нас є дуже  багато категорій осіб, від яких владу потрібно очистити назавжди.

   Для чиновників, що виконують державні функції, повинні бути встановлені високі зарплати, впроваджені високі соціальні гарантії, які мають забезпечити відсутність корупційної складової в їх діяльності, створення кадрової конкуренції. Щоб найкращі фахівці, найталановитіші випускники вузів різних спеціальностей хотіли потрапити на роботу в державні органи.

   Водночас відповідальність за корупцію має бути встановлена найвища. На моє переконання, як за посягання на життя і здоров’я людини.

    - Останнім часом Ви багато їздите по округу, багато спілкуєтесь з людьми? На які проблеми передусім звернули увагу?

   - Украй гостро стяїть екологічні проблеми. Пов’язані вони насамперед з тим, що понад 90 відсотків усіх небезпечних промислових відходів Львівської області сьогодні зосереджено на території колишньої промзони в районі Нового Роздолу. Поміж них – понад 17 тис тонн гудронових відходів, які були незаконно завезені з Угорщини.

   Місцеві громади вже  зневірилася в тому, що держава реально допоможе вирішити екологічні проблеми. У разі обрання до парламенту я обіцяю цю віру повернути. Тобто, докладу зі свого боку максимальних зусиль для того, щоб Новий Розділ та прилеглі села  у найближчій перспективі  позбудиться сумної першості найбільшої зони екологічного лиха на Львівщині.

   Хочу також зауважити, що  місцеві жителі дуже часто скаржаться   на вщент розбиті, непроїздні дороги між селами, відсутність нормального траспортного сполучення, на різні беззаконня місцевої вдали.

   Багато нарікань на роботу медичних сільських амбулаторій, які не мають належних побутових умов, не забезпечені сучасними засобами ранньої діагностики, необхідною кількістю фахівців.

   Водночас, для того,  щоб фахівці захотіли працювати на селі, їх потрібно забезпечити високими зарплатами, для них повинні бути впроваджені додаткові пільги і преференції. Пільгове кредитування на будівництво житла. Надання  в першочерговому порядку земельних діялнок. Тобто йдеться про питання, які треба і можна  вирішувати на законодавчому рівні.

 

 

                                                                                                                      Віктор Корнієнко

                                                                             член Національної спілки журналістів України

 

 

 

НА ВЕТЧИНОВНИКА ВОЛОДИМИРА ПОДОЛЯКА ВІДКРИЛИ КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

   Начальник Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини  Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області Володимир Подоляк став фігурантом кримінального провадження за статтею 366-1 КК України (Декларування недостовірної інформації).

   Дану справу  порушив слідчий відділ Шевченківського ВП ГУ НП  у Львівській області – за заявою редактора сайту «Правком» Віктора Корнієнка та за ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду Львова. 

 

   Cайт «Правком»  зміст електронних декларацій ветчиновника Володимира Подоляка почав досліджувати  на початку  року.

   Йдеться про декларації за 2016 та 2017 роки, у яких, як виявилося, «суб’єкт декларування» подав завідомо недостовірні відомості. А саме: не вказав  відомості про те, що його близькій особі, з якою він спільно проживає, але не перебуває з нею у шлюбі – Осірак Світлані Богданівні -  належать на праві власності нежитлові будівлі в м. Чернівці загальною площею 259,4 кв.м. (дата набуття права 20.06.2014 р.).

   Окрім того, було встановлено, що Володимир Подоляк не вказав у своїх електронних деклараціях за 2016 та 2017 роки відомості про те, що його близькій особі Світлані Осірак належить на праві власності квартира  у Львові на вул. Плугова загальною площею 48,5 кв.м. (дата набуття права 02.07.2009 р., загальна вартість нерухомого майна: 211465 грн.).

   Отож, враховуючи, що  на час подання Володимиром Подоляком  електронних декларацій у 2016 та 2017 роках вартість вищеназваної квартири у Львові на вул. Плугова  за останньою оцінкою була б значно більшою (тобто йдеться про те, що ознаки умисного декларування недостовірної інформації склали б  суму у понад 250 прожиткових мінімумів), враховуючи також умисне неподання відомостей про нежитлові будівлі в м. Чернівцях, були всі підстави вважати, що начальником  Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини  Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області Подоляком Володимиром Павловичем було вчинено кримінальне  правопорушення, передбачене ст. 366-1 КК України.

   З огляду на це, а також з метою проведення дослідження на тему, як львівські правоохоронці реагують на факти декларування недостовірної інформації, що «підпадають» під статтю 366-1 КК України, як такі факти розслідують,  редактором «Правкому» була подана заява про вчинення кримінального правопорушення  в Шевченківський ВП ГУ НП  у Львівській області.

  В Шевченківському ВП, який нині очолює підполковник поліції Павло Гарасим, відреагували як за нинішнього часу "стандартно". Спочатку  заяву взагалі відмовилися реєструвати. При цьому посвідчення журналіста жодного враження на поліціянтів в черговій частині не справило. Вони посилались на те, що  реєструють лишень очевидні злочини (крадіжки, грабежі, розбої). А тут якесь недостовірне декларуванння...Опісля свою відмову аргументували тим, що не мають печатки чергової частини.

   У кінцевому результаті заяву вдалося  зареєструвати  в канцелярії відділу поліції. Однак це ще нічого не означало, оскільки її відразу ж відфутболили. Себто, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесли, кримінальне провадження не відкрили. Натомість «перекваліфікували» заяву про злочин на звернення громадянина  і для подальшого розгляду скерували чомусь в Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Подалі від Шевченківського ВП...

    Довелося звертатися зі скаргою до Шевченківського районного суду Львова, який своєю ухвалою від 04.06.2019 року зобов’язав посадових осіб Шевченківського ВП внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, вказані у  заяві редактора «Правкому».

   Кримінальне провадження за №12019140090001956 на ветчиновника Володимира Подоляка слідчий відділ Шевченківського ВП ГУ НП  у Львівській області відкрив  11.06.2019 року - за вищеназваною заявою та ухвалою слідчого судді. Про це вдалося довідатися із відповіді на запит щодо публічної інформації. У свою чергу дану відповідь вдалося отримати післе реєстрації скарги в ГУ НП у Львівській області - на предмет того, що посадові особи даного управління у встановлений законом строк не надали відповіді на запит, чи була виконана ухвала суду. 

  Щодо ходу досудового розслідування, то  редакція «Правкому» має намір за ним  ретельно стежити. І про всі його етапи детально розповідати. 

 

   Зазначимо, що Володимир Подоляк  на державній службі працює близько 30 років, в основному - на керівних посадах. Йдеться зокрема, про посаду начальника відділу протиепізоотичної роботи Головного управління ветеринарної медицини в Львівській області (2009-2010 рр.), посаду   начальника Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області (2010-2016 рр.). До речі, саме у ці періоди  його близькі родичі  (у тому числі Світлана Осірак)  оформили у власність найбільше об’єктів нерухомості".

   Згідно статті 366-1 КК України,  «подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації - караються штрафом від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

 

   Далі буде...

НЕБІДНИЙ ЧИНОВНИК З ДЕРЖПРАЦІ ЛЬВІВЩИНИ НЕ ПОСОРОМИВСЯ ВЗЯТИ СОЦІАЛЬНУ ДОПОМОГУ

   Заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області  Андрій Стецько, за наявною інформацією, їздить на автомобілі марки «Mazda CX7». Його дружина в 2017 році набула право власності на квартиру у Львові загальною  площею 168,4 кв.м. Також відомо, що за останній рік Андрій Стецько поклав на рахунок в банк понад 400 тис. грн.. І  у цьому ж  році отримав соціальну домомогу – у розмірі 1200 грн...

 

  Почнемо з  е-декларації Андрія Стецька  про доходи за 2018 рік.

  Торік Андрій Стецько задекларував 357 521 грн заробітної плати  за основним місцем роботи, 47 040 грн одноразової грошової допомоги по інвалідності (джерело доходу: Управління СБУ у Львівській області), 43 050 грн. пенсії.

  Окрім того, Андрій Стецько вказав 1 200 грн соціальної допомоги (виплаченої Управлінням праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради), 776 грн бонусів у Приватбанку, 63 359 грн  процентів у Приватбанку, на  банківських рахунках якого декларант  розмістив кошти у розмірі  687 818 грн.

  Дружина Андрія Стецька – Мар’яна Стецько отримала у 2018 році заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 6 099 грн (джерело доходу: Личаківське об'єднане управління ПФУ м. Львова) та заробітку плату за основним місцем роботи у розмірі 119 607 грн ( в Головному управлінні ПФУ у Львівській області).

  Тепер щодо  нерухомості. Згідно з відомостями в е-декларації, Стецько Мар’яна Ігорівна та гр. Куртяк Роксолана Ігорівна в 2017 році набули право власності на квартиру у Львові загальною  площею 168,4 кв.м, вартість якої на  дату набуття становилша 728 860 грн. Частка Мар’яни Стецько у цій квартирі - 81%.

  Андрій Стецько володіє 25% квартири в Трускавці загальною площею 69.1 кв.м.

  Зазначимо, що Андрій Стецько заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області  працює з 23 березня 2016 року. До цього (у цьому ж році) свою  трудову діяльність в управлінні Держпраці він розпочав  з посади головного спеціаліста з протидії  корупції.

  В е-декларації Андрія Стецька за 2017 рік зазначено, зокрема,  відомості про заробітну плату за основаним місцем роботи у розмірі 273 119 грн, про кошти, розміщені на банківських рахунка, в сумі 267 000 грн. та про отримання соціальної допомоги у розмірі  1 000 грн.

    І останнє. В вищеназваних деклараціях чомусь немає жодної інформації про рухоме майно, яким користується заступник начальник Головного управління Держпраці у Львівській області. Хоча відомо, що Андрій Стецько громадським транспортом не їздить. А поблизу місця роботи  регулярно паркує автомобіль марки «Mazda CX7».

   Дане авто, до речі, не так давно «засвітилося» в одному  вельми показовому судовому рішенні,  що пов’язане з адміністративним правопорушенням -  керуванням транспортним засобом «з ознаками алкогольного сп’яніння». Однак це вже зовсім інша історія.

ЩО НЕ ТАК В ДЕКЛАРАЦІЯХ ОЛЕКСАНДРА ГАНУЩИНА?

    Кілька років тому під час презентації на Міжнародному економічному форумі у Львові е-декларування Петро Порошенко  проголосив фразу, що стала  крилатою: «А тепер поясни, де ти, голубе сизий, взяв ці гроші?». Ця це питання попри все залишається актуальним, особливо коли уважно читаєш електронні декларації голови Львівської обласної ради Олександра Ганущина. Одразу постає інше питання: чому цими документами досі не зацікавились антикорупційні органи?

Розкішний будинок та дешеві земельні ділянки

Перше, що впадає в очі в е-деклараціях Олександра Ганущина  за  минулий та позаминулий роки, – занадто смішні ціни на земельні діляноки в елітному селищі Брюховичі, що біля Львова. 

Йдеться про дві земельні ділянки площею по 600 кв.м та вартістю 202 853 грн та 180 000 грн. Право власності на них дружина голови облради Соломія Ганущин набула 09.03.2017 року.

Водночас вартість однієї і другої земельної ділянки за останньою оцінкою в е-деклараціях Олександра Ганущина за 2017 та 2018 роки вказана у розмірі 176 790 грн. Себто, виходить, що земельні ділянки, набуті в Брюховичах за смішні ціни, з часом подешевшали до абсолютно однакової та нереальної для елітного селища ціни.

Із цих декларацій також вбачається, що власної нерухомості високопоставлений чиновник немає. А на його дружину зареєстрований житловий будинок в Брюховичах загальною площею 367,7 кв.м, вартість якого на дату набуття – на 07.09.2012 року – становила  1 128 084 грн.

Соломія та Олександр Ганущини також володіють об'єктом незавершеного будівництва на 120 кв.м. Сюди входять: господарське приміщення, дровітня, котельна, альтанка.

Для чого Ганущин «заплутав» відомості про землю 

А тепер, вочевидь, найцікавіше.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і житловий будинок в Брюховичах на 367,7 кв. м, і дві земельні ділянки за смішними цінами (з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)) Соломія Ганущин отримала в подарунок. Тобто, стала власником цієї нерухомості за договорами дарування.

Договори дарування цих земельних ділянок, що в Брюховичах на вул. Далекій, були видані 09.03.2017 року. Однак в деклараціях Олександра Ганущина за 2017 та 2018 роки «чомусь» не зазначено інформації про подарунки Соломії Ганушин у формі земельних ділянок в Брюховичах. Чому?..

Ще більше постає запитань при аналізі попередніх декларацій голови облради, у яких також відображено відомості про земельні ділянки, які, до речі, невідомо звідки взялися та куди ділися. 

Так, в щорічній  декларації Олександра Гунущина за 2015 рік вказана земельна ділянка загальною площею 600 кв.м у Брюховичах, власником якої є його дружина – Соломія Ганущин. Датою набуття права на цю ділянку зазначено 01.09.2012 року. Вартість на дату набуття вказана у розмірі  287 850 грн.

У щорічній електронній декларації голови облради за 2016 рік відомості про дану земельну ділянку відсутні. Водночас не відображено інформації, яка  б свідчила про відчуженя цього майна.

Натомість у цій  декларації відображено інформацію про дві земельні ділянки у Брюховичах площею по 600 кв.м та вартістю у 287 850 грн й 176 790 грн, користувачами яких зазначено Голуб Ніну Іванівну та Томинець Надію Ярославівну (за наявною інформацією, Надія Ярославівна - це матір Соломії Ганущин). Датами набуття права на ці земельні ділянки вказано: 20.06.1997 року та 22.02.2008 року. При цьому в декларації відсутні відомості про те, хто є їх власником.

В електроній декларації Олександра Ганущина за 2017 рік, як було описано вище, відображено відомості про дві земельні ділянки в Брюховичах площею по 600 кв. м та вартістю у 202 853 грн й 180 000 грн, право власності на які дружина голови облради набула 09.03.2017 року. За останньою ж оцінкою вартість однієї і другої земельної ділянки в деклараціях за  минулий та позаминулий роки вказана у розмірі 176 790 грн. Тобто, у тому самому розмірі, який фігурує в декларації чиновника за 2016 рік: йдеться про земельну ділянку, датою набуття права на яку зазначено: 22.02.2008 року, вартість якої на дату набуття вказана в сумі 176 790 грн та користувачем якої зазначено Томинець Надію Ярославівну. 

Замість епілогу, або Скільки насправді коштує земля в Брюховичах

Що криється за  цими розбіжностями, незрозумілостями та фактами декларування недостовірної інформації? Наскільки саме Олександр Ганущин занизив вартість відображених в  останніх деклараціях земельних ділянок в Брюховичах, власником яких його дружина стала за договорами дарування? Чому відомості про подарунки зазначено не було? На ці питання поза всяким сумнівом можуть відповісти тільки антикорупційні та правоохоронні органи.

Додам лишень, що на сайті Брюховицької селищної ради міститься інформація з протоколу виконавчого комітету №64 від 6 грудня 2018 року, з якої відомо про ухвалення двох рішень, які стосуються надання вихідних даних для проектування об’єктів будівництва та видачі будівельних паспортів на забудову земельних ділянок по вул. Далека, 15, 17 в смт. Брюховичі гр.Ганущин С.Н.  

Скільки коштує сьогодні земля для житлового будівництва в Брюховичах? Згідно з останнімим інтернет-оголошеннями, ціна коливається в межах 4-10 тисяч доларів за одну сотку, зокрема, в залежності від району. А вулиця Далека далеко не найгірший район в елітному селищі.

І останнє. Погодьтеся, що на тлі відомостей в деклараціях голови Львівської облради, де земельна ділянки площею 600 кв. м «за останньою оцінкую» вартує 176 790 грн, ринкові розцінки на землю в Брюховичах виглядають трохи дико.

Дмитро Калагурський.

ПІВТОРА МІЛЬЙОНА КОМПЕНСАЦІЇ З ПОЛІЦІЇ ТА ПРОКУРАТУРИ...

   Львівянин Михайло Мойса хоче відсудити  в «правоохоронної системи» 1,5 мільйона гривень моральної шкоди. Відповідний позов, що обгрунтовується «бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури»,  було подано в Печерський райсуд м. Києва.   

    За словами позивача, передусім йдеться  про бездіяльність Львівської місцевої прокуратури №1 та незаконні дії  прокурора Романа Сапуцького (який нині є її керівником),  у результаті чого було незаконно закрито низку кримінальних проваджень

 

   В Печерському райсуді розгляд цієї справи триває останні кілька місяців. Провадження у ній було відкрито за позовом мешканця Львова Мойси Михайла Богдановича про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури. Позов заявлено до  Головного управління Національної поліції у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури  Львівської області, та Генеральної прокуратури України. Розмір моральної шкоди, завданої відповідачами, позивач оцінив у розмірі 1 553496 гривень.

   Суть основних претензій Михайла Мойси така. В жовтні 2013 року відбулося силове захоплення одного з найбільш відомих хостелів в центральній частині Львова – «STAY HOUSE», який він відкрив за  адресою: вул. Довбуша, 2 а, кв. 4. Під час скоєння цих дій були завданні тілесні ушкодження працівникам хостелу, було пошкоджено майно та були викрадені речі, документи, грошові кошти.

   За цими фактами слідчий відділ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області відкрив низку кримінальних проваджень. Однак правоохонці, за оцінкою, Михайла Мойси належного розслідування не проводили, клопотання, заяви, скарги до уваги не брали.

   У позові Михайло Мойса зазначає, що «змушений був самостійно вести досудове розслідування» та «нести величезні витрати» через, на його думку, бездіяльність правоохоронних органів. Проте і це не допомогло. У кінцевому результаті всі кримінальні провадження за фактом захопленням хостелу були незаконно закриті – «у зв’язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень».

   Водночас посадовцями Генпрокуратури та МВС були проігноровані його численні скарги на бездіяльність та незаконні дії львівських правоохоронців, пов’язані із закриттям кримінальних проваджень без проведення належного досудового орзслідування.

 

   - Незаконне закриття кримінальних проваджень пов’язую, насамперед, з  злочинною бездіяльністю Львівської місцевої прокуратури №1, повноваження якої поширюються на територію Галицького, Личаківського та Сихівського районів м. Львова. – розповів «Правкому» Михайло Мойса. – А також з  упередженим ставленням до себе з боку бувшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Львівської області Сапуцького Романа Ярославовича, який  в кінці 2015 року був призначений на посаду заступника керівника  Львівської місцевої прокуратури №1, а з лютого 2017 року обійняв посаду керівника цієї місцевої прокуратури. Річ у тім, що раніше слідчий Роман Сапуцький здійснював розслідування кримінальної справи за фактом перевищення влади та службових повноважень посадовцями львівської міліції, у якій я був потерпілим. Йдеться про злочин, що був скоєний в 2009 році працівниками Пустомитівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області – начальником служби карного розшуку та його заступником, які незаконно вилучили мій автомобіль, що у подальшому був розібраний на автозапчастини. Щоб добитися його розслідування, я  звертався за допомогою до правозахисників, журналістів, народних депутатів, які  неодноразово скерували відносно  слідчого Романа Сапуцького  що вчиняв незаконні дії,  скарги, звернення, депутатські запити, готували публікації для засобів масової інформації. Зазначу, що, незважаючи на це, посадові особи органів внутрішніх справ не були притягнуті до кримінальної відповідальності, оскільки кримінальна справа слідчим  Сапуцьким була закрита. Ряд фактів свідчить про те, що зроблено це було абсолютно незаконно. Подальші незаконні закриття кримінальних проваджень щодо силового захоплення хостелу, які були закриті в період, коли Роман Сапуцький обіймав в  Львівській місцевій прокуратурі №1 керівні посади, розцінюю як своєрідну  помсту з боку прокурорського посадовця. На цьому, до речі, я наголошував в своїх останніх зверненнях на ім’я Генерального прокурора України Юрія Луценка, вимагаючи вжити заходів для перевірки фактів, які можуть свідчити про зловживання бувшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Львівської області, а у даний час -  керівника  Львівської місцевої прокуратури №1 Романа Сапуцького. Однак дані звернення були проігноровані.

 

   

   У Печерському райсуді  позов Михайла Мойси розглядає суддя Тетяна Остапчук. Найближче судове засідання відбудеться 14 травня 2019 року. 

 

 

                                                                                                         Віктор Корнієнко

                                                                    член Національної спілки журналістів України

Журналістські розслідування

ХТО "КРИШУЄ" КОРУПЦІЮ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ РАДІ?

ХТО КРИШУЄ КОРУПЦІЮ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ РАДІ?

   За дивним збігом обставин за головування у Львівській обласні раді Олександра Ганущина мільйонні тендери на ремонт комунальних закладів та...

ЧИ Є НА ГАЛИЧИНІ "ПРОТЕЗНА" МАФІЯ?

ЧИ Є НА ГАЛИЧИНІ ПРОТЕЗНА МАФІЯ?

   Схема, через яку на межі занепаду  опинився Львівський протезний завод, давно мала б  зацікавити не лише правоохоронні органи, але...

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

    Або як нова патрульна поліція та суддя Сихівського райсуду Львова зробили з абсолютно тверезого водія адмінправопорушника.      Ніякого ДАІ в...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, "ОБОРОНКА"...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, ОБОРОНКА ...

  Або про те, як у Львові в умовах війни знищували підприємство, що має стратегічне значення для економіки та безпеки...


ПРАВКОМСтатті
UkrNET - поисково-информационный ресурс
каталог веб ресурсів