ЩО ПРИХОВУЄ У СВОЇЙ ДЕКЛАРАЦІЇ ВЕТЧИНОВНИК ВОЛОДИМИР ПОДОЛЯК?

     Електронна декларація за 2017 рік начальника Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини  Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області Володимира Подоляка могли б зацікавити  антикорупційні та правоохоронні органи. Такий висновок напрошується після аналізу цього документу, а також інформації, що міститься в державних реєстрах.

 

   У своїй е-декларації за 2017 рік державний службовець Подоляк Володимир Павлович вказав відомості лишень про два об'єкта нерухомості, що належать йому на праві власності. А саме: про житловий будинок загальною площею 73,3 кв.м. в с. Товсте Заліщицького району Тернопільської області (дата набуття права 12.01.2017 р.) та про земельну ділянку загальною площею 1500 кв.м. в с. Ставки Заліщицького району Тернопільської області (дата набуття права 26.06.2006 р.). 

   У декларації також  зазначено відомості про квартиру у Львові загальною площею 60 кв.м., яка належить на праві власності Осірак Світлані Богданівні, особі, що спільно проживає із суб’єктом декларування, але не перебуває з ним  у шлюбі (йдеться про колишню дружину Володимира Подоляка). При цьому інформацію  про дату набуття права на цей об’єкт нерухомості «член сім’ї» не надав (зазначимо, що в держреєстрах датою державної реєстрації цієї квартири вказано 26.07.2013 р.).

  Також відображено відомості про квартиру загальною площею 85 кв.м. в м. Сколе Сколівського району Львівської області (дата набуття права 01.03.2013 р.), якою Володимир Подоляк користується та власником якої є Осірак Володимир Богданович (за наявною інформацією, рідний брат Світлани Осірак).

   Наводячи такі дані, «суб’єкт декларування» не вказав інформацію про вартість (на дату набуття та за останньою оцінкою) жодного задекларованого об'єкта  нерухомості.     А головне – «забув» зазначити у декларації відомості про дві квартири у Львові, право власності на які належить Світлані Осірак:  на вул. Плугова загальною площею 48,5 кв.м. (дата набуття права 02.07.2009 р., загальна вартість нерухомого майна: 211465 грн.) та на вул. Лисенка М. загальною площею 13,7 кв.м. (дата набуття права 08.04.2009 р.).

    А ось ще один цікавий факт, що може свідчити про приховування майна через оформлення його у власність родичів. Два об’єкта нерухомості, згідно відомостей з державних реєстрів, були зареєстровані на мешканця Сколе Осірак Богдана Йосиповича, 1943 р.н. –  тестя Володимира Подоляка.  Йдеться про квартиру у Львові  на вул. Шевченка Т. загальною площею 58,3 кв.м. (дата набуття права 26.11.2011 р.) та про садовий будинок в с. Завадів Жовківського району загальною площею 60,2 кв.м. (дата набуття права 01.12.2005 р.).

 

    Тепер, що стосується цінного рухомого майна.  На Світлану Осірак, річна зарплата якої в  2017 р. склала 42238 грн., а пенсія 31841 грн. (згідно інформації в електронній декларації Володимира Подоляка  за 2017 рік)  зареєстровано два легкових автомобіля:  Suzuki Grand Vitara (рік випуску 2006, дата набуття права - 01.02.2008 р.) та Nissan Juke (рік випуску 2013, дата набуття права - 02.03.2013 р.). Загальна ринкова вартість даних автомобілів (з урахуванням дати набуття) може складати  понад 25 тис. дол. США.

  

   Зазначимо, що Володимир Подоляк  на державній службі працює близько 30 років, в основному - на керівних посадах. Йдеться зокрема, про посаду начальника відділу протиепізоотичної роботи Головного управління ветеринарної медицини в Львівській області (2009-2010 рр.), посаду   начальника Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області (2010-2016 рр.). До речі, саме у ці періоди  його близькі родичі  оформили у власність найбільше об’єктів нерухомості.

         Фото з соціальних мереж                                                                                                   Віктор Корнієнко

ДЕРЖАВНИЙ ІНТЕРЕС ЧИ «ВІДЖИМ»?

                             

    Або чому господарський судовий процес навколо кафе-їдальні на вул. Коперника  у Львові   схожий на корупційну схему з відібрання ласого шматка нерухомості в законного орендаря.

 

   Провадження у цій справі  господарським судом Львівської області (суддею Зоряною Горецькою)  було порушено 12 травня 2017 року. За позовом  в інтересах держави заступника прокурора Львівської області Андрія Голомші – в особі Міністерства освіти і науки України та Львівського національного університету імені Івана Франка до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Замок», за участі третіх осіб: ТОВ «Мадагаскар-Сервіс» та фізичної особи-підприємця Зоряни Пиріг.

   Мета заяви – домогтися повернення ЛНУ ім. Івана Франка орендованого ТОВ «Старий Замок» майна загальною площею 350,6 кв.м. за адресою: м. Львів вул. Коперника, 3. Оскільки, як зазначено в позові,  в унівеситету на даний час є «нагальна необхідність» використання цих приміщень «за призначенням у навчальному процесі».

    Вельми прикметно, що цю заяву в суд було подано якраз напередні відкриття «на Коперника, 3» (себто, в приміщенні, що перебуває на балансі ЛНУ ім. Івана Франка) брендового магазину «SAMSUNG». І що органи прокуратури на цей факт ніяк не зреагували.  Отака дивна вибірковість – з огляду на вищеназвану «нагальну необхідність». Однак почнемо з передісторії.

 

                                                                                    Їдальня в оспорюваних приміщеннях була завжди

 

   02.07.2001 року між Львівським державним фінансово-економічним інститутом та ТОВ "Старий Замок", за погодженням з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (далі –Фонд), було укладено договір оренди №401 окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме – приміщення  на першому поверсі будівлі за адресою м.Львів вул.Коперника 3, загальною площею 350,6 кв.м., вартістю 554 792 грн.

    Дане приміщення, що не знаходиться безпосередньо  на території інституту (та яке має окремий вихід з вулиці Коперника) передавалось в оренду для використання під їдальню.

    У подальшому – упродовж 2007-2011 рр. – між Фондом та товариством неодноразово уклались угоди про внесення змін до цього договору. Зокрема, з метою продовження його дії.

    З 2014 року за погодженням з Фондом ТОВ «Старий замок» орендоване приміщення надало в суборенду ТОВ «Мадагаскар-Сервіс» (площею 116,7 м.кв.) з можливим продажем товарів підакцизної групи та фізичній особі - підприємцю Зоряні Пиріг (площею 233,9 м.кв.).  «Перша» площа дотепер використовується як кафе-бар, у якому продають вироби кулінарії, «друга» - як їдальня.

   Водночас в 2015 році на підставі розпорядження Кабінету міністрів України Львівську державну фінансову академію було реорганізовано  шляхом її приєднання до ЛНУ імені І.Франка. У результаті  майно академії передали на баланс університету.

   З вересня 2016 року,  після перевірок ЛНУ ім .Івана Франка суборендаря ТОВ «Мадагаскар-Сервіс», торгівля товарами підакцизної групи в кафе-барі була припинена. А трохи згодом було анульовано ліцензії ТОВ «Мадагаскар-Сервіс» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

   Слід також зауважити, що в  приміщенні їдальні ( площею 233,9 м.кв.) реалізація товарів підакцизної групи не проводилась протягом всього терміну суборенди ФОП Зоряною Пиріг.

 

                                                                                  Позов з надуманих підстав...

  

   В такій ситуації 26.04.2017 року в обласний госпсуд заступником прокурора подається позов «в інтересах держави у сфері охорони дитинства»:  про визнанне недійсним  договору оренди №401 та про зобов’язання ТОВ «Старий замок» звільнити приміщення «на Коперника» для передачі університету.

    Заява аргументується тим, що дане приміщення  не використовується  за цільовим призначенням, пов'язаним з навчально-виховним процесом (хоча як до 2001 року так й по сьогоднішній день його призначення - їдальня).

   Ще один аргумент - продаж товарів підакцизної групи, що є порушенням ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якою забороно  продаж алкогольних напоїв  та тютюнових виробів, зокрема, у приміщеннях та на території дошкільких, навчальних закладів. Хоча, як вже було зазначено, торгівля такими товарами  в кафе-барі ТОВ «Мадагаскар-Сервіс» була зупинена з вересня 2016 року. Оспорювані ж приміщення мають окремий вхід з вулиці і з підрозділами університету, де проводиться навчальна і наукова діяльність, не сполучаються.

   А тепер трохи ширше про дивний збіг: подання прокурором позову в «інтересах держави»  напередні відкриття «по сусідству» з їдальнею (себто, в приміщенні, що перебуває на балансі ЛНУ ім. Івана Франка) брендового магазину «SAMSUNG», про яке, до речі,  соціальні мережі повідомляли заздалегідь.

   Трапилась ця розрекламована подія  18 травня – через 20 днів «після позову». Однак прокуратура на цей очевидний факт невикористання  нерухомого майна університету в освітніх цілях,  не реагує.  

   Нині в цьому приміщенні розміщений магазин LUCROSO - «один з провідних бутиків західної України, що спеціалізується на взутті та аксесуарах класу  LUX»,  який, до речі, своєю адресую вказує «вул. Коперника, 5». Вочевидь, таким чином  «маскуючись» від органів прокуратури.

 

                                                                                  Чому судове рішення є  незаконним           

 

   Далі відбувається найцікавіше – через півтора місяця  цим же прокурором до господсуду подається фактично новий позов. Йдеться про «заяву про зміну предмета позову по справі», у якій Андрій Голомша просить визнати недійсною Угоду від 12.08.2008 року про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 №401, якою договір викладено в новій редакції зі змінами від  17.11.2008 та 17.01.2011, які є невід'ємною його частиною. А також -  застосувати наслідки недійсності правочину зобов'язавши ТОВ «Старий Замок» повернути ЛНУ імені І.Франка (зазначимо: не стороні договору) орендоване майно загальною площею 350,6 кв.м. та вартістю 554 792 грн., як балансоутримувачу, яке знаходиться за адресою: м.Львів вул.Коперника, 3.

    Ще раз звертаємо увагу на те, що така заява про зміну предмета подається  в ситуації, коли докази торгівлі алкоголем  на час звернення до суду відсутні. До уваги не береться також той факт, що п.1.2 договору оренди (зі змінами від  12.08.2008, у якому зазначено, що «майно передається в оренду з метою розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи») змінено договором від 17.01.2011р., яким виключено право на продаж товарів підакцизної групи. Показово й те, що суддя прийняла  зміну предмету позову в стадії розгляду справи по суті, що є неприпустимим згідно процесуального закону.

   Забігаючи наперед, зазначимо: госпсуд, повністю задовільнивши позов прокурора,  в рішенні у даній справі взагалі не надав оцінки підставі зміни договору (новації) і відповідно без встановлення припинення договору № 401 від 02.07.2001р. встановив, що договір про внесення змін від 12.08.2008р. є новим  зобов’язанням.

    Це при тому, що в Акті приймання-передавання нерухомого державного майна (загальною площею 350,6 кв.м.) від 12.08.2008 р., який, за висновком суду, підтверджує переукладення договору,  чітко вказано, що передача вищезгаданого майна проводиться на підставі договору оренди від 02.07.2001 року №401 (із змінами від 25.07.2007 та від 12.08.2008). Отже, сторонами визначено, що саме за договором №401, відбулась фактична передача майна з власності Орендодавця у власність Орендаря, а інші договори лише вносять зміни до цього первинного договору.

    Усі ці та багато інших фактів свідчать про те, що господарський судовий процес навколи кафе-їдальні на вул. Коперника  у Львові   схожий на корупційну схему з відібрання ласого шматка нерухомості в законного орендаря.

    Коротко зупинимось на основних з них. Перш за все звертає на себе увагу те, що  жодних обгрунтувань щодо порушень інтересів держави  в позові не наведено. З позову вбачається, що «нагальна необхідність» використання приміщень за призначенням у навчальному процесі  може порушувати інтереси лише господарюючого суб’єкта -  ЛНУ ім. Івана Франка, але ніяк не держави.

   Позов було подано з порушенням строків позовної давності.  Про це свідчить Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011р. №1191-р, про  наявність якого суду під час виступу в судовому засіданні  повідомляв представник ТОВ «Старий замок». Згідно додатку до даного розпорядження,  Львівська державна фінансова академія передається до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. Однак при наданні оцінки вказаним обставинам, суд взагалі уникнув оцінки цього питання.    

   Це при тому, що за таких обставин строк позовної давності сплив в січні 2015 року. І що жоден з позивачів не подавав клопотання про поновлення строку звернення в суд.

    Заступником обласного прокурора, як повідомлялося вище, було подано заяву про зміну предмета позову по справі. Однак згадана заява містить і зміну предмета позову (Угода про внесення змін від 12.08.2008р.) і зміну підстав (новація договору). Тобто прокурором було одночасно змінено  предмет і підстави позову, що не допускається. Однак суд ці твердження розцінив як «недоцільні»...

    Наостанок про ще один прикметний факт.

    Після того, як була проведена товарознавча експертиза (оцінка майна), за наслідками якої ринкову вартість приміщення загальною площею 350,6 кв.м. було встановлено в сумі 17 961599,00 грн., у відповідності з ст.163 ГПК  України суд зобов’язаний був визначити ціну позову, розмір судового збору з наступним стягненням з позивачів, а не прокуратури. Оскільки міністерство та університет набули такого статусу, а доплачений прокуратурою самостійно судовий збір (261 102,10 грн.) судом не було прийнято. Однак суд  вирішив  стягнути судовий збір з відповідачів на користь прокуратури.

    У результаті відповідачі були обтяжені  непомірним судовим збором, що у свою чергу суттєво ускладнило їм апеляційне та касаційне оскарження незаконного рішення.

 

                                                                                  Реальний конфлікт інтересів суддя «не помітила»           

 

   Позов заступника прокурора суддя Зоряна Горецька задовільнила 3 липня 2018 року (як вважає ТОВ "Старий Замок", без надання  оцінки всім обставинам справи,   допустивши грубі порушення норм чинного законодавства).

   Окрім того, низка фактів свідчить про  можливу корупційну складову.

   Інтереси ЛНУ імені І.Франка у даній справі представляв Володимир Цікало, рідний брат якого Андрій Цікало разом з Зоряною Горецькою працює в господарському суду Львівської області – на посаді судді.

  З відкритих джерел також відомо, що Володимир Цікало в ЛНУ імені І.Франка  працює з вересня 1997 року і що він обіймав різні посади: асистента  кафедри цивільного права та процесу, доцента  кафедри цивільного права та процесу, заступника директора та директора Правничого коледжу. 

   Водночас відомо, що майбутній прокурор Андрій Голомша (син заступника Генпрокурора України)  ЛНУ імені І.Франка,  у якому на той час працював Володимир Цікало (син начальника Львівського міського управління міліції), закінчив в  тому ж самому  році, що  Зоряна Горецька  (невістка голови  Личаківського райсуду Львова) – в 2007 році. 

   Однак найбільш цікае в іншому.

   В 2013 році студенткою юридичного факультету ЛНУ імені І.Франка стала дочка судді Зоряни Горецької Соломія Горецька.

    У період, коли в госпсуд було подано позов заступником прокурора (фактично в інтересах вузу), що потрапив на розгляд до судді Зоряни Горецької, її дочка закінчувала 4-й курс та готувалась отримати ступінь бакалавра. У подальшому, згідно  наказу Ректора ЛНУ ім. І.Франка від 30 серпня 2017 року, Соломія Горецька  була зарахована на денну бюджетну форму навчання за освітнім ступенем магістр.

   Тобто йдеться про реальний конфлікт інтересів. За таких умов суддя Зоряна Горецька повинна була заявити самовідвід. Однак цього зроблено не було.

 

                                                                                   Замість епілогу

 

   Правомірність дій заступника прокурора Андрія Голомші ТОВ "Старий Замок" просило перевірити генпрокурора Юрія Луценка та керівника  генеральної інспекції Генпрокуратури України Володимира Уварова, на ім’я яких було скеровано відповідну скаргу.

    Однак перевірки проведено не було. Із Генпрокуратури  скаргу  було перенаправлено  в прокуратуру Львівської області, фактично «адресату», на якого скаржилися...

   Коментарі тут, як кажуть, зайві.

 

                                                                                                                                                 Віктор Корнієнко

CПРОСТУВАННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

   Редакція сайту «Правком» спростовує недостовірну інформацію, поширену щодо Кривецького Ігоря Ігоровича шляхом розміщення 10 серпня 2018 року на сторінці інтернет-видання «Правком» (http://pravcom.info/) статті під заголовком «Для чого «Пупсу» ДБР?» (автор – Віктор Корнієнко).

   Редакція приносить свої вибачення Кривецькому Ігорю Ігоровичу за поширення інформації, що не відповідає дійсності,  та повідомляє, що вищеназвану публікацію було видалено з сайту «Правком». 

ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ: НАЖИТИСЯ НА ВІЙНІ

     Корупційні скандали навколо Львівського бронетанкового заводу в останні роки спалахували регулярно.

 

Неякісно відремонтована військова техніка для зони АТО. Зрив поставок у ЗСУ нових бронеавтомобілів «Дозор-Б». Розтрата бюджетних коштів в особливо великих розмірах на закупівлі двигунів для танків…

Найбільш резонансні з них пов’язані  із конкретними зловживаннями директорів  державного підприємства «Львівський бронетанковий завод». Йдеться  про Олександра Остапця та Романа Тимківа.

 Про одну нехитру схему: замість нових двигунів «підсунули» старі

Гучне затримання директора заводу Романа Тимківа, його заступника Олега Ткаченка, двох посадовців Збройних сил України (начальника Центрального бронетанкового управління та начальника відділу цього  управління), а  також засновника ТОВ «Булет лайн», задіяного у схемі,  працівники Національного антикорупційного бюро України провели  14 липня 2017 року. Усім їм висунули обвинувачення  за ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна в особливо великих розмірах) та  ч. 2 ст. 366 КК України (службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки).  

Досудове  розслідування цієї справи  тривало майже рік. У результаті  було встановлено, що ДП «ЛБТЗ» виграв конкурсні торги на поставку Центральному бронетанковому управлінню ЗСУ нових двигунів для танків Т-72. За документами  завод наприкінці 2015 року придбав у ТОВ «Булет Лайн» і поставив ЦБТУ ЗСУ загалом 40 двигунів та 4 одиниці бортових коробок передач.   

Схема виглядала так. Замість нового бронетанкового майна було закуплено двигуни та коробки передач, які раніше використовувалися, у тому числі – в неробочому стані. До  того ж цей «секонд-хенд» раніше вже були проданий - у 2008-2009 роках ці двигуни та коробки передач реалізовували підприємствам на внутрішньому ринку як надлишкове майно Міноборони. Крім того, випуск цієї моделі двигунів припинився ще з 1990-х років. Організаторам корупційної схеми про це  було добре відомо.  

В липні цього року обвинувальний акт у даній справі  (за фактом розтрати коштів під час закупівлі двигунів) прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури було скеровано до Солом’янського райсуду  Києва. Розмір збитків, завданих державі через корупційне правопорушення, у цьому документі зазначено у понад 14 млн. грн. Хоча на початку розслідування заявлялось, що фігуранти цієї справи вчинили розтрату бюджетних коштів на суму 28,5 млн. грн.

              Хто такий Тимків і за що звільнили його попередника

Про Романа Тимківа відомо, що він був депутатом Івано-Франківської міськради попереднього скликання (від політичної партії «Третя сила») Є  помічником-консультантом (на громадських засадах)  нардепутата від БПП Юрія Солов’я - свого давнього партнера по будівельному бізнесу. Власником 13 фірм, зокрема, ТОВ «Екстрім ЛТД», ТОВ «Прикарпатська кераміка», ТОВ «ТД Калуський бровар».    

Директором державного підприємства у сфері оборонної промисловості  івано-франківського бізнесмена-забудовника призначили у вересні 2015 року.  Після того, як через низку гучних корупційних скандалів керівництво держконцерну «Укроборонпром» прийняло рішення звільнити з займаної посади його попередника - Олександра Остапця. Формально очільник  ДП «ЛБТЗ» був звільнений через невиконання виробничих планів на підприємстві, зокрема, за затримку  у налагодженні повноцінного серійного виробництва бронемашин «Дозор-Б». Хоча в цей період  вже було відомо  про конкретні службові зловживання з боку директора заводу. У зв’язку з цим він стає  фігурантом кримінального провадження за ч. 5 ст. 191 КК України, відкритого військовою прокуратурою. Його підозрюють  в розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах (на суму понад 2 млн. грн.), які були виділені Міноборони для ремонту бронетехніки із зони АТО.        

Як «розкрадання коштів» замінили на «службову недбалість»   

Вирок у цій справі Сихівським райсудом Львова (суддею Богданом Мичкою) було винесено 20 травня 2016 року. Олександру Остапцю  призначили покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років умовно з випробувальним терміном у 3 роки. А також   штраф – у розмірі  11,9 тис. грн. Звідки такий гуманізм?   

Суд встановив наступне. В грудні 2014 між ДП «ЛБТЗ» в особі директора та Міноборони було укладено договір про надання послуг  з ремонту та технічного обслуговування  «31 одиниці БМП-1». На виконання умов  договору підприємству було перераховано 41,6 млн. грн.  

Однак у подальшому, оскільки на заводі не було відповідних спеціалістів,   ДП «ЛБТЗ» уклало договір з ПП «Пацифік-2», яке повинно було провести капітальний ремонт  9 двигунів УТД-20  (в  бойових машинах піхоти). За ці послуги підприємству було перераховано понад 2 млн. грн. Натомість ПП «Пацифік-2» капітальний ремонт не проводило, що спричинило збитки.   Загалом факти вказували на те, що керівник бронетанкового заводу, укладаючи договір з ПП «Пацифік-2», яке зареєстровано на Івано-Франківщині  (в селі Майдан Тисменицького району) та діяльність якого не має нічого спільного  з ремонтом на військової, ні «цивільної» техніки, зловживав своїм службовим становищем та діяв за попередньою змовою з директором приватного підприємства. Однак військовий прокурор у ході судового розслідування змінює обвинувачення на м’якіше: на  «службову недбалість» (ч. 2 ст. 367 КК України).  Тобто,  приходить до висновку, що попередньої змови між директорами не було. І що  Остапець винуватий лише в несумлінному ставленні до своїх службових обов’язків. Зокрема, в тому, що не проконтролював виконання договору про капітальний ремонт 9 двигунів.    

Цей висновок, з яким опісля погоджується суд,  робиться з огляду на вирок Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2017 року – відносно директора ПП «Пацифік-2» Галини Глеб. За цим рішенням підсудній, що обвинувачувалася за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах), було  призначене покарання  у вигляді позбавлення волі на 5 років умовно з випробувальним терміном у 3 роки (аналогічне покарання через два місяці отримає Остапець).    Суть цього вироку така: на суді директор приватного підприємства зізналася, що  ввела в оману керівника ДП «ЛБТЗ», який не був обізнаний з її планом, злочинним наміром  щодо заволодіння державними коштами.   

Загалом все виглядає так, ніби правоохоронці вирішили в якийсь момент  розвалити справу за фактом розкрадання державних коштів на бронетанковому заводі. Для того, мабуть, щоб порятувати від тюрми його директора. Імовірно, саме тому директору ПП «Пацифік-2», яка спочатку в обвинувальному акті  фігурувала в складі злочинної групи осіб разом з Остапцем, у подальшому «вліпили» шахрайство,  а справу скерували  на розгляд в Закарпатську область.   

Цю версію підтверджують заяви в ЗМІ представників потерпілої сторони - ДП «ЛБТЗ»: про те,  що підприємство не було  проінформоване про судові засідання  в Ужгороді.    

                      Єдиний вирок на тлі масштабних «оборонних» зловживань    

За чотири роки війни щодо зловживань в оборонно-промисловому комплексі, на конкретних держпідприємствах «оборонки»  було опубліковано досить багато журналістських розслідувань. На підставі оприлюднених фактів було відкрито десятки кримінальних проваджень, у тому числі справ, в яких фігурували керівники ряду підприємств у сфері оборонної промисловості.   

Однак, судячи з інформації із реєстру судових рішень,  на цей час вирок винесено лише відносно екс-керівника Львівського бронетанкового заводу. Причому такий, що викликає сумнів в його справедливості.  

Це при тому, що ця справа вельми показова. На її прикладі влада могла  б продемонструвати, що вкрай цинічні заробітки  керівників оборонних підприємств на війні будуть рішуче та  суворо каратися. 

Продемонструвала… Умовний термін,  «смішний» штраф.   

А вже через рік – нова кримінальна справа за «тією ж» статтею про  розкрадання. У якій фігурує наступний керівник Львовського бронетанкового заводу.     

Замість епілогу    

Сліди протиправної діяльності ПП «Пацифік-2», директорка якого начебто  ввела в оману очільника Львівського бронетанкового заводу, вдалося віднайти в інших судових рішення.   

Зокрема, в одній з ухвал Богунського райсуду Житомирської області за  2016 рік - щодо клопотання в кримінальному провадженні за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах .  «Пацифік-2» «тут» фігурує в схемі  з незаконного формування податкового кредиту з ПДВ для ДП «Житомирський бронетанковий завод».

В іншій ухвалі – Івано-Франківського міського суду за цей рік (щодо справи за фактами зловживань службовим становищем)  йдеться про самовільні рубки дерев на території військового містечка №99, розміщеного в селі Майдан Тисменицького району, внаслідок чого було завдано шкоду  на суму 365,3 тис. грн. А також про те, що незаконно зрублену деревину було виявлено під час обшуку складських приміщень та території ПП «Пацифік-2».  

Однак найбільш показовою є  ухвала Біловодського райсуду Луганської області -  від 1 липня 2015 року. У ній йдеться про клопотання слідчого надати доступ до документів, які відображають взаємовідносини  ПП «Пацифік-2»та Львівського бронетанкового заводу.   

З тексту цього документу відомо, що наприкінці 2014 року на блокпосту  поблизу села Городище Біловодського району співробітники міліції у зв’язку з відсутністю воєнного супроводу  затримали автомобіль, завантажений 20 дизельними двигунами, які були замасковані під тюками сіна. 

«Надалі у ході досудового розслідування, під час аналізу вилучених матеріалів тимчасового доступу з ДП «Львівський бронетанковий завод» у кримінальному провадженні № 12015130430000090 (за фактом транспортування без відповідної документації б/у торсіонів), встановлено, що 10.12.2014 між ДП «ЛБТЗ» та ПП «Пацифік-2» укладено договір № 355, строком дії до 31.12.2015. Згідно умов та специфікацій до даного договору, від постачальника - ПП «Пацифік-2» покупцю - ДП «ЛБТЗ», було поставлено двигуни УТД-20 (кат. II) у кількості 30 штук на сумму 12600000,00 грн.», - зазначено в ухвалі.       

Про що це свідчить? Ті злочини, які виявляють правоохоронці, справи по яких доходять до судів,  лише верхівка айсбергу.  

Почати «копати» глибше можна було б зі «знайомого» ПП «Пацифік-2» та його тривалих зв’язків з Львівським бронетанковим заводом, які, до речі, зовсім в іншому світлі показують історію з «введенням в оману» директора оборонного підприємства, ставлячи її під великий сумнів. Однак при нинішній владі це нікому не потрібно.                                                                                                   

Віктор Корнієнко, член Національної спілки журналістів України.

ЯК ЛЬВІВСЬКІ ЖУРНАЛІСТИ ЦИТУВАЛИ ЮЛІЮ ТИМОШЕНКО

 

        Прес-конференція  Юлії Тимошенко у Львові, що відбулася 2 листопада у Будинку вчених,  журналістам передусім запам’яталась влучними та змістовними відповідями.

   Отож, не дивно, що низка публікацій про даний захід була підготовлена на основі цитат лідера «Батьківщини».

   На чому ж закценували увагу журналісти?

 

                                                                                            Про санкційний список Росії

   Ця брудна стратегія президента, яка каже про те, що він нібито патріот, єдиний рятівник України, а решта «рука Кремля», зруйнувалась. Підприємства «Рошен» та все, що з ними пов’язано, не увійшли до списку, а ті, хто  увійшли, - це чітко зрозумілі прізвища, зрозуміло, за що їх внесли. Це все поставило політичні обставини на свої місця.

   Мені нема чого боятися цих санкцій. У мене особисто, у моєї родини, моїх друзів, членів моєї команди немає бізнесу в країні окупантів, країні-агресорі. І у  мене немає ніяких справ, окрім становлення миру в Україні, які б треба було вести з країною-агресором.

 

                                                                                                Про реформу судової системи

    Моя команда повністю відділить судову систему від будь-яких політичних органів влади. Судді не можуть обиратися ні парламентом, ні комітетом, ні президентом. Ми пропонуємо обрати суддів без реклами навіть на перші інстанції. Запроваджуємо максимальну суддівську самоврядність. Ми пропонуємо системно та глибоко реформувати дисциплінарні комісії, які повинні були б стежити за правосуддям, але, насправді, давно не дієві. Замість них ми створимо Палати Честі, які формуватимуться, як суди присяжних, але з бази даних українських громадян, що мають правову освіту, але ніколи не працювали ні в силових, ні в судових органах. Вони стануть судом над суддями.

   Якщо процедуру судового процесу порушать, то кожен його учасник, зможе звернутись письмово до цього органу, як звертаються  до Європейського суду з прав людини. Якщо процедуру дійсно порушили, саме Палата Честі буде відводити суддю, а не він сам себе. Якщо кількість таких відводів перевищить, наприклад, 20, суддю звільнять без права обіймати таку посаду коли-небудь

 

                                                                                           Про Мінські угоди         

 

   Мінські домовленості в той момент, можливо, зупинили велике розгортання війни. Але за 4,5 роки в тому форматі, в якому відбуваються всі ці процеси, з цим змістом, вони не  приведуть до миру. Це тупикова ситуація, яка не дає нам вибудувати дипломатичний процес, який реально може стати основою для миру.

 

   Паралельно з мінським процесом ми зобов’язані повернутися до тих гарантій, які нам давали, коли ми відмовилися від ядерного потенціалу. Ми свій крок зробили – відмовилися від ядерної зброї, а тепер прийшов час свої зобов’язання виконати іншим учасникам меморандуму. Хтось говорить, що там не було гарантій – це неправда. Хтось говорить що вони нічого не варті, але я хочу вірити, що вони варті. Після зміни президента  потрібно скликати саміт країн, які  підписали меморандум, і тоді почнеться новий переможний дипломатичний процес.

 

   Поки не буде відновлена українська влада на окупованих територіях, ні про який  політичний процес там мова йти не може. Наша команда не підтримала закон про особливий статус Донецької і Луганської областей. Ми вважаємо, що це частина капітуляції і по суті заморожений конфлікт. Окупована територія приносить мільярдні доходи і тому тримають цю війну, бо це сьогодні один з найбільших бізнесів.

 

                                                                                            Про ціни на газ

 

   На наступний день після інавгурації нового президента ціни на газ будуть зменшені мінімум вдвічі. Тариф буде окупним для власного видобування, але в той же час посильним для українців. Газ буде коштувати максимум 90 дол. за

тисячу кубометрів, але не 300 як сьогодні.

                                                                                           Про шанси на перемогу на виборах

 

   За результатами останніх місцевих виборів у квітні наша команда отримала  понад 35% депутатів на виборах в ОТГ. Це і є соціологія настроїв людей. Це свідчить про те, що і на президентських, і на парламентських виборах наша команда здобуде перемогу.

 

 

     Матеріал підготовлено на основі публікацій, розміщених на  сайтах: 24 каналу, інтернет-видання «Варіанти»,  інформагентства «Дивись.info».                                                                

 

 

Журналістські розслідування

ЧИ Є НА ГАЛИЧИНІ "ПРОТЕЗНА" МАФІЯ?

ЧИ Є НА ГАЛИЧИНІ ПРОТЕЗНА МАФІЯ?

   Схема, через яку на межі занепаду  опинився Львівський протезний завод, давно мала б  зацікавити не лише правоохоронні органи, але...

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

    Або як нова патрульна поліція та суддя Сихівського райсуду Львова зробили з абсолютно тверезого водія адмінправопорушника.      Ніякого ДАІ в...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, "ОБОРОНКА"...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, ОБОРОНКА ...

  Або про те, як у Львові в умовах війни знищували підприємство, що має стратегічне значення для економіки та безпеки...

ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

  Те, що банкрутство в Україні є одним з найпоширеніших способів «кинути»  кредиторів, інстументом латентного, а часом і відкритого рейдерства,...


ПРАВКОМСтатті
UkrNET - поисково-информационный ресурс
каталог веб ресурсів