Чому? Що робити? Як зняти безпідставний арешт?
Майже від самого початку введення з 24 лютого 2022р. воєнного стану в Україні, Верховною Радою був прийнятий закон від 11 квітня 2022р., яким заборонялося накладати арешти на банківські рахунки громадян нашої держави. Однак, вже 06 травня 2023р., до цього закону були внесені зміни, які дозволили блокувати банківські картки та списувати кошти з рахунків вкладників на підставі постанов судових виконавців, як державних так і приватних. В першу чергу цій закон вдарив по пенсіонерах, студентах та простих працівниках, що отримували виплати на свої банківські картки. Люди були шоковані: хто надісланими СМС з повідомленням: „Ваша рахунок арештований”, а хто вже при спробі отримати власні гроші в банкоматах. Беззаперечно, що далеко не кожна пересічна людина відстежує постійні зміни в нашому законодавстві, які стосуються юридичною мовою - „невизначеного кола осіб”. Тим більше, що судові Накази та Постанови судів, якими громадянин визнаний боржником, часто-густо приймаються без належного повідомлення відповідача і в результаті є для них „громом серед ясного неба”.
Як людині діяти в цій ситуації - захистити свої права та зняти арешт зі свої картки? Автору, правозахиснику та журналісту, довелося відчути це, як кажуть, на „власній шкурі” та добитися відміни аж двох арештів власної картки.
Тепер по порядку. Першою підставою для накладення арешту в травні 2023р. був судовий Наказ виданий за заявою „Львівгаззбуту” ще … у 2021р! Сума боргу вказана заявником не відповідала дійсності, адже на час подання заяви до суду була вже інша заборгованість. Державний судовий виконавець не вникає в суть спору і тільки формально виконує рішення згідно виконавчого листа. Також, судовий виконавець не знає для яких виплат призначена банківська картка, що на неї накладається арешт. Банки не повідомляють про призначення картки. Мушу звернути увагу: законом (Відповідно до підпункту 3 пункту 10² розділу XIIІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону про виконавче провадження) передбачено, що на рахунки відкриті в банках вкладниками для соціальних виплат (стипендії, пенсії, зарплати) арешт на час воєнного стану тимчасово накладати заборонено! Тим не менше, довелося стратити час на подання до суду заяви про видачу мені на руки злощасного судового Наказу. Після ознайомлення з ним, мусив подати до суду наступну заяву „Про скасування судового Наказу”. За тиждень часу, судом Наказ був скасований. Тепер ще кілька днів було витрачено, доки отримав саму Постанову суду про скасування злощасного Наказу. На підставі цього рішення подав третю заяву - до Державної виконавчої служби (ДВС), щодо зняття арешту. Через добу, у реєстру боржників стало на один запис менше…
Наразі , лишився ще другий арешт – накладений вже приватним судовиконавцем з подання „Львівводоканалу” за Постановою суду. На цій час, вже надійшли відповіді на мої інформаційні запити до Нацбанку, Мінюста, Ощадбанку, „Райфайзебанку”, Приватбанку, Омбудсмена „З прав людини”, у яких ставилися питання про відповідальність банків та судовиконавців за неправомірне накладення арештів на картки вкладників. Відразу зауважу: найбільш „слизька” відповідь була отримана з „Райфайзена”. По суті запиту, відповіді, як такої, цієї структурою на моє переконання, надано взагалі не було… З цього - робіть висновки самі…
Від Мінюста на запит надійшло таке роз’яснення, яке стосувалося саме вище зазначених рахунків для соціальних виплат: „… в Україні фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.”
Однак, як вже дізналися – банки не повідомляють судовиконавців про те, чи є ваш рахунок призначеним для соціальних виплат. Ви гадали, що відкривали в банку картку для отримання, припустимо, зарплати? Так, але її вам оформили з допискою, про яку не повідомили, а саме: „…й для інших виплат”. І таке формулювання повністю зводить на нуль значимість картки у статусі для соціальних виплат.
За таких обставин, вам доведеться йти до банківської установи й витребувати роздруківку-довідку про те, що ніяких поступлень на ваш рахунок крім зарплати, чи пенсії не надходить. Наступний крок: подаєте такий документ судовиконавцю для зняття арешту з вашого рахунку. Причому, він буде розблокований тільки в межах 13 400грн. (сума двох мінімальних зарплат на протязі місяця). У випадку, коли коштів на ньому опиниться більше – вони будуть зняті на користь стягувача без вашої згоди.
Коли судовиконавець отримає відповідну заяву, то він має діяти відповідним чином:
„Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку); перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень”.
До речі, реальної відповідальності судовиконавець за несвоєчасне зняття арешту з арештованого рахунку фактично не несе. Тому, людині лишається надіятись тільки на його чемність…
Тепер черга за банком. Тут теж не все гладко та зрозуміло, адже з відповідей вдалося скласти, не дуже втішну картину для наших громадян. Наведу фрагмент: „Відповідальність банку за несвоєчасне розблокування банківської картки після направлення йому постанови судового виконавця про зняття арешту нормативно-правовими актами Національного банку не передбачена.” Нацбанк України.
Ось так. Після надіслання приватним судовиконавцем Постанови про зняття арешту (другого) з мого соціального рахунку, мені ще двічі на протязі тижня довелося підганяти банківську установу, щодо розблокування моєї карточки.
На решті обидва арешти були зняті, але це потребувало як наполегливості так відповідних юридичних знань.
Віктор ЧАРНОМСЬКИЙ
Інформація про закупівлі на сайті Prozorro була викладена у такому вигляді: "Капітальний ремонт із заміною ліфтового обладнання лікарняного ліфта в приміщення що надає допомогу на COVID-19 У комунальному немерційному підприємстві" 5-а міська клінічна лікарня м. Львова" за адресою м. Львів вул Коновальця, 22 45313000-4 Монтаж ліфтів та екскалаторів".
У подальшому ця закупівля була проведена без використання електронної системи, як така, що спрямована для боротьби з COVID-19. Договір підряду за її результатами було укладено 10 березня 2021 року між КНП "5-а міська клінічна лікарня м. Львова", в особі генерального директора Андрія Миськіва та ТОВ "Ліфт-Еко" (що було єдиним учасником), в собі директора Сеника Василя Мирославовича.
Звернувши насамперед увагу на вартість цього договору, журналіст Гал-інфо під час візиту в 5-ту міську клінічну лікарню м. Львова, спробував побачити "коронавірусний" ліфт на власні очі. Однак інженер даної лікарні показати зміг лишень порожнє приміщення лікарняної аптеки. За його словами (і це також підтвердили інші працівники лікарні), воно закриває собою ліфтову шахту, у якій колись - 20 років тому - функціонував ліфт.
Водночас названа закупівля звертає на себе увагу не тільки вартістю «капітального ремонту», але й тим, що її провели згідно затвердженого відповідною постановою Кабміну порядку «проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України». Хоча у перелік послуг, затверджених зазначеною постановою, «ліфтові» послуги (на кшталт тієї, що закупила 5-а міська клінічна лікарня м. Львова), не входять.
З огляду на це журналістом Гал-інфо на адресу лікарні, генерального директора Андрія Миськіва було скеровано запити на отримання публічної інформації - з проханням надати, зокрема, відомості про вказане (у повідомленні про закупівлю) приміщення, що надає допомогу на COVID-19 у 5-ій міській клінічній лікарні м. Львова за адресою м. Львів вул. Коновальця. 22. А саме: повідомити, яким чином дане приміщення, що стало підставою для проведення закупівлі без використання електронної системи, пов’язане із допомогою на COVID-19. Також висловлювалося прохання надати посилання на положення затвердженого постановою Кабміну порядку коронавірусних закупівель, згідно якого закупівлі послуг щодо електромонтажних робіт відносно лікарняних ліфтів дозволено проводити без використання електронної системи.
Однак запитувану інформацію у повному обсязі надано не було.
Чому «ліфтова» закупівля виглядає як сумнівна оборудка
На офіційному сайті лікарні вдалося віднайти довідку про роботу КНП «5-а міська клінічна лікарня м. Львова» за 2020 рік.
Із даного документа (із розділу «П’ять основних організаційних заходів (проектів), запланованих на наступний рік»), зокрема, відомо про «придбання та встановлення» ліфтів в корпусах за адресами: вул. Є. Коновальця 22 та вул. Генерала Т. Чупринки 43.
Разом з тим із публікацій ЗМІ відомо, що 1 лютого у КНП «5-а міська клінічна лікарня м. Львова» відбулося виїзне засідання постійної депутатської комісії охорони здоров'я та соціального захисту Львівської міської ради, на якому депутати заслухали інформацію від керівництва лікарні щодо потреб лікувального закладу. Гал-інфо про цей захід повідомляло в матеріалі «5-а міська клінічна лікарня Львова планує підписати договір з НСЗУ на 21 пакет послуг».
У даній публікації зазначалось, що наразі адміністрація лікарні просить виділити кошти з бюджету розвитку міста, щоб покращити умови для пацієнтів, економії енергоносіїв, безпеки пацієнтів та персоналу. Йшлося у тому числі й про ремонт ліфтової шахти із монтажем ліфтового обладнання в будинку за адресою вул. Є. Коновальця, 22, де лікують ковідних пацієнтів, що дозволить транспортувати хворих між поверхами.
Вищенаведені факти, вочевидь, у повному обсязі пояснюють, чому журналісту Гал-інфо в лікарні не змогли пред’явити (показати) "чудо-ліфт", який зібралися капітально відремонтувати за 1,4 млн грн. А загалом все виглядає як сумнівна оборудка: ліфта немає вже 20 років, його планують придбати та встановити, однак замість цього починають дороговартісний «капітальний ремонт із заміною ліфтового обладнання лікарняного ліфта» - за результатами коронавірусної закупівлі з єдиним учасником.
Замість епілогу
Зазначу що КНП "5-а міська клінічна лікарня м. Львова" нещодавно потрапила в поле зору журналістів сайту «Наші гроші», про що свідчить публікація «Компанії з одного кубла «розпиляли» 11-мільйонний тендер на харчування хворих».
У даному матеріалі йдеться про закупівлю лікарнею послуги по забезпеченню харчування стаціонарних хворих, за результатами якої гендиректором Андрієм Миськівим було підписано договір із ТОВ «Кейтерінг-Груп» вартістю майже 11,1 млн грн. Іншим учасником даного тендеру (єдиним конкурентом), який, судячи з документів, лишень імітував конкуренцію, було ТОВ «Укр-Галич».
Як вдалося з’ясувати, названій «харчовій» закупівлі, переможцем у якій було визначено ТОВ «Кейтерінг-Груп», передувала ще одна з «тим самим» переможцем – щодо послуги з надання харчування пацієнтам хворим на COVID-19 (проведена вона була без використання електронної системи). За її результатами між гендиректором лікарні Андрієм Миськівим та ТОВ «Кейтерінг-Груп» було підписано договір від 13.11.2020 року на суму 306 тис. грн.
Віктор Корнієнко
член Національної спілки журналістів України
Приватне підприємство «Рома», власником та керівником якого є депутат Львівської облради Роман Демчина, упродовж останнього часу стало фігурантом низки кримінальних проваджень, пов’язаниих із привласненням (розтратою) майна при будівництві та ремонті автомобільних доріг на території Львівської області.
Найцікавіше полягає в тому, що попри шлейф кримінальних справ компанія «Рона» продовжувала (із ще більшим обсягом) вигравати тендери на ремонт доріг в області.
Так, за інформацією системи YouControl, у 2019 році ПП «Рома» виграло державні тендери на понад 263 млн грн., у 2020 році – на понад 633 млн. грн.
Відбувалося все це «на фоні» відкриття нових кримінальних проваджень за фактами привласнення майна під час ремонтів доріг.
Одна з останніх таких справ, що перебуває у даний час в провадженні ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області, була відкрита 24.01.2020 року. Йдеться про кримінальне провадження за №4202014000000001 за ч.1 ст. 212 (ухилення від сплати податків) та ч.3 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб) КК України.
Згідно з ухвалами, наявними в реєстрі судових рішень, ПП «Рома» впродовж 2018-2019 рр. укладало договори із різними державними замовниками на ремонти доріг. Водночас підприємство замовляло транспортні послуги у ФОП, але платило їм значно дорожче ринкової ціни.
Фізичною особою підприємцем, яка надавала транспортні послуги ПП «Рома» виявився директор та власник цього ж ПП «Рома» Роман Демчина. Тобто, за висновками податківців, депутат сам надавав послуги своєму підприємству по завищених цінах. Зроблено це було на загальну суму 30 057 478 грн. що призвело до ухилення від сплати податків на загальну суму 3 106 984 грн.
За тією ж ч. 3 ст. 191 КК України було відкрито кримінальне провадження №12018140040001136 від 25.04.2018 року, досудове розслідування у якому «дісталось» СВ Личаківського ВП ГУ НП України у Львівській області.
Як вбачається з опублікованих в судовому реєстрі ухвал, слідство у даній справі встановило наступне. У період 2017 року службовими особами Річківської сільської ради Жовківського району було укладено договори на виконання робіт по капітальному ремонту дорожнього покриття із ПП «Рома» на загальну суму близько 7,8 млн. грн. Водночас було встановлено, що дані послуги надавалися по завищеній вартості (що стало причиною розтрати коштів державного та місцевого бюджетів).
Слідчим відділом Жовківського відділення поліції Кам"янка-Бузького відділу поліції ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12019140000000634 від 30.07.2019 року, за ч.1 ст.191 КК України. З відкритих джерел відомо, що ця справа, фігурантом якої є підрядник ПП «Рома», була відкрита після звернення в органи поліції голови Гійчевської сільської ради – «з приводу вчинення привласнення грошових коштів під час проведення ремонтних робіт дороги місцевого значення 0140601 Рава-Руська – Гайок».
Ще одна справа, у якій фігурують посадові особи ПП «Рома», була відкрита 24.09.2018 року за ч.1 ст.366 (службове підроблення) КК України. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадження за №12018140350001142 здійснювалося СВ Яворівського ВП ГУНП у Львівській області.
З опублікованих в судовому реєстрі ухвал відомо, що кримінальне провадження було зареєстровано на підставі рапорту працівника УЗЕ у Львівській області: про те, «що посадові особи ПП «Рома» внесли завідомо неправдиві відомості до актів виконаних робіт форми КБ2ф та КБ3 під час виконання робіт "Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. А.Шептицького від буд. №3 до вул. Львівської у м. Новояворівську Яворівського району Львівської області».
Слідчий відділ Яворівського ВП ГУНП у Львівській області також займався (за наявною інформацією, займається дотепер) кримінальним провадженням № 12018140180000433 від 31.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.
Дана справа була відкрита за фактом можливого привласнення майна при будівництві та ремонті автомобільних доріг за 2015-2017 роки. Згідно даних судового реєстру, один із його фігурантів – та сама компанія «Рома». Йдеться, зокрема, про ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-14-25 Миколаїв-Городок-Жовква-Камянка-Бузька-Бібрка, який виконувало ПП «Рома».
Нагадаємо, що керівник та власник ПП "Рома" Роман Демчина, який в Львівській обласній ради входить до фракції БПП («Європейська солідарність»), нещодавно оголосив про продаж бізнесу, який стає менш привабливим. Таке рішення, як повідомляли ЗМІ, він пояснив корупцією у сфері дорожнього будівництва, зокрема вимогами відкатів від чиновників...
Водночас вже через тиждень даний тендер потрапив в поле зору журналістів сайту «Наші гроші», про що свідчить публікація «Нова генерація тендерних змовників освоїть 1,3 млн грн на харчуванні хворих».
У даному матеріалі увага, зокрема, звертається на те, що обидва вищеназвані учасники мають низку ознак, які підтверджують їхній зв’язок не лише між собою, а й з попередніми компаніями-змовниками. Йдеться про такі факти:
«У тендерній документації вказано, що «Укр-Галич» орендує складське приміщення у с. Малехів на вул. Дороша 20А. Цю ж адресу вказували попередні компанії-змовники (ТОВ «Євро Фіш» і ПП «Галбізнес груп», ПП «Товарна база», які були оштрафовані Антимонопольним комітетом за фіктивну конкуренцію на торгах).
Переможець тендеру Проаналізувавши документи конкурентів, вказує як адресу реєстрації потужностей оператора ринку склад на вулиці Бузкова, 5 у Львові. Цю ж адресу використовували інші компанії групи: ПП «Захід інвест торг» і ТОВ «Продукти для всіх».
Разом з тим, проаналізувавши публічну тендерну документацію названих конкурентів - ТОВ «Кейтерінг-груп» та ТОВ «Укр-Галич», автор цих рядків виявив низку однакових документів, які використовували дані компанії, та що свідчить про фіктивну конкуренцію на торгах, проведених Державною установою "Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України" " (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 45).
У їх числі – копії договорів на утилізацію відходів. Як вдалося з’ясувати, обидві компанії подали для участі в закупівлі копії одного і того самого договору - про надання послуг №78, що підписаний з луцьким ТОВ «Агротехніка» (в особі в.о. директора Дацюка Андрія Петровича). Щоправда один «екземпляр» договору №78, який підписало ТОВ ««Укр-Галич», в особі директора Барнич Марії Йосипівни, датований 01.12.2020 року. А інший, який уклало ТОВ «Кейтерінг-груп», в особі директора Бірман Наталії Степанівни, датований 07.12.2020 року.
Віктор Корнієнко
член Національної спілки журналістів України
Чотири роки тому в Івано-Франківську викрили масштабну шахрайську схему, від якої збитків зазнала низка українських банків, міжнародна компанія Hyundai Corporation, фізичні та юридичні особи, що виступали майновими поручителями в банках.
У числі творців цієї афери - службові особи та кінцеві бенефіціари ТОВ «Компанія Рона». Водночас ні вони, ні інші учасники шахрайства до кримінальної відповідальності досі не притягнуті.
Коли саме широкому загалу стало відомо про Семотюка та Литвинця
З огляду на масштаби цієї афери вона мала б викликати неабиякий резонанс в ЗМІ. Однак цього не сталося. Про шахраїв з Івано-Франківська, які обдурили компанію Hyundai та низку українських банків на 30 млн. доларів, частина засобів масової інформації повідомили лишень наприкінці 2017 року, коли відбулася прес-конференція за участі представників Hyundai Corporation, «Укрсоцбанку» та інших банківських установ.
На ній було заявлено, що засновники ТОВ «Компанія Рона» в особі Романа Семотюка, Романа Литвинця та інших суб'єктів шахрайським шляхом, використовуючи схему із наданням під заставу неіснуючих об'єктів нерухомості (тобто об'єктів, що існують лише «на папері») отримували кредити у фінансових установах на великі суми. І що з аналогічною ситуацією зіткнулася й міжнародна корпорація Hyundai Corporation, яка надала «Компанії Рона» товар (полімерну сировину) під заставу таких же неіснуючих об'єктів.
Потерпілі сторони під час прес-конференції звернулися до правоохоронних органів Івано-Франківської області, Генеральної прокуратури України з проханням провести об’єктивне розслідування та притягнути винуватих до відповідальності у найкоротші терміни.
Кілька фактів про шахрайський «розмах» та апетити
Але насправді все виявилося куди складніше. У тому числі із об’єктивним розслідуванням правоохоронними органами масштабного колективного шахрайства, яке вчинялось упродовж тривалого часу та яке, скоріше за все, не могла організувати лише компанія "Рона".
У дану шахрайську схему (і це підтверджуються численними документами) було задіяно близько 100 осіб. У їх числі - державні реєстратори, технічні інвентаризатори, приватні нотаріуси, оцінювачі (переважно з низки відомих фірм), посадові особи банків, чиновники міськвиконкому, працівники органів Держбудархконтролю, різних земельних інстанцій. Список цей можна продовжити.
Водночас збитки від цієї шахрайської схеми, завдані банкам (у тому числі державним), міжнародним компаніям, фізичним та юридичним особам, що виступали поручителями у банківських установах, орієнтовно можуть складати кілька мільярдів гривень.
Про це у своєму колективному зверненні на адресу керівників правоохоронних та інших державних органів, голови Верховної Ради України та голів фракцій парламенту, а також на адреси іноземних посольств, низки українських телеканалів повідомляли майнові поручителі, яким загалом було завдано збитків на суму понад 500 млн. гривень. Під цим зверненням, датованим листопадом 2019 року, підписалися, зокрема, потерпілі: найбільший в Україні завод-виробник шкільних меблів та приладдя, галузе-утворююче підприємство України - ТДВ «Коломийський ДОЗ», директор ТОВ «КГД-Буд» Остап Дармограй, директор ТОВ «Авторемгаз» Василь Гач, підприємці Роман Куліковський, Олег Жиляк.
Йдеться про потерпілих, яких посадовці банків фактично схилили до надання нерухомого майна та земельних ділянок в іпотеку – задля отримання кредитів компанією «Рона».
- ТДВ «Коломийський ДОЗ» у дану іпотеку «втягнув» керуючий відділенням ПАТ «Перший український міжнародний банк» в Івано-Франківську, який неоднократно та дуже настійливо пропонував допомогти «крутим» місцевим бізнесменам і на цьому заробити, - коментує директор товариства Богдан Тодорів. – Робилося це під приводом того, що цим бізмесменам – майже монополістам з імпорту поліетилену в Україну – гостро бракує оборотних коштів. У подальшому у результаті шахрайської схеми відбулося заволодіння майном ТДВ «Коломийський ДОЗ»: нежитловими будівлями санаторію-профілакторію «Шешори» площею 9299,9 кв.м. та площею 150,7 кв.м.
У зверненні увага також акцентується на тому, що посадовими особами (директором та засновниками) ТОВ «Компанія Рона» Романом Семотюком та Романом Литвинцем з 2008-2009 років фактично було створено організовану злочинну групу. До неї увійшли у тому числі посадові особи 15 банків (поміж яких були й державні), які приймали рішення про надання кредитів, оглядали неіснуюче майно, знімали з арештів (про що надавали відповідні довідки). Таким чином злочинне угрупування у шахрайській схемі з виведення грошових коштів під кредити без будь-якого матеріального забезпечення використало майже 90% банків, філії яких знаходяться на території Івано-Франківської області.
Поміж приватних нотаріусіві, які посвідчували іпотечні договори щодо неіснуючого нерухомого майна без належної перевірки факту дійсної наявності такого нерухомого майна, потерпілі називають Світлану Девляшевську та Наталію Бородовську.
При цьому зазначають, що перша нотаріус є дружиною судді Івано-Франківського апеляційного суду Віталія Девляшевського, який займає адміністративну посаду заступника голови суду, інша - це дружина судді Івано-Франківського міського суду Станіслава Бородовського.
Про суть шахрайської схеми
Суть шахрайської схеми полягала в тому, що її творцями було створено цілу мережу неіснуючих об’єктів нерухомості, зареєстрованих в державному реєстрі нерухомості на підставі підроблених документів.
У подальшому задля отримання кредитів компанією «Рона» «несправжні» об’єкти надавалися в заставу банківським установам поручителями за кредитами, що видавали себе за власників майна, якого у природі не існувало.
Неіснуючі об’єкти передавалися також в іпотеку для отримання товарних кредитів. Від вищезгаданої компанії Hyundai Corporation (Південна Корея) та від компанії Resin Imex, що створена у Дубаї (ОАЕ). Загалом від цих компаній «Рона» отримала товарних кредитів на суму понад 10 млн дол.
За наявною інформацією, мережа нараховувала 14 неіснуючих об’єктів, більшість з яких з’явилися «на папері» ще в 2008 році. Як це відбувалося? Спочатку створювались «фейкові» земельні ділянки з кадастровими номерами. Реєстратори реєстрували цю «липу», БТІ виготовляло техпаспорти. Заводились інвентаризаційні справи. Інженери-землевпорядники робили документацію із землеустрою. Тобто діяла така собі ціла «підробна фабрика» - з підробки численних документів та створення об’єктів-«невидимок».
Далі на неіснуючі землі шахраями «садились» такі ж самі об’єкти нерухомості: це могли бути неіснуючі торгово-офісні приміщення, склади, житлові приміщення. «Фішка» була в тому, що «невидимки» з’являлися поруч зі справжніми будівлями з такими характеристиками. При виїзді оцінювачів на об’єкт оцінки, співробітників банку на огляд застави шахраї розміщували табличку з потрібною адресою саме на цих будівлях. Для створення такої адреси зазвичай добавляли до номеру будівлі букви А або В, рідше – інші букви.
А далі для шахраїв все було просто – неіснуючі об’єкти нерухомості без проблем передавалися в іпотеку банківським установам. В іпотеку ПАТ «Перший український міжнародний банк», наприклад, кількома поручителями – фізичними та юридичними особами - було передано 8 неіснуючих об’єктів, під які було видано грошові кошти в розмірі 157 млн грн.
Вочевидь, цього б ніколи не сталось, якби працівники банків перевіряли належним чином наявність та стан об’єктів нерухомості. Однак такі перевірки чомусь не проводилися.
Як відомо, банки завжди надто ретельно досліджують документи і саму нерухомість, навіть коли йдеться про дрібні об’єкти. А тут стільки «намальованих» дорогий споруд і не помітили!
Невже служби безпеки всіх задіяних в цій шахрайській схемі банків виявились такими надзвичайно некомпетентними і непрофесійними?
Це дуже малоймовірно. Більш вірогідний інший варіант. Банківські службовці, які ухвалювали остаточне рішення про надання кредитів, були відомо як зацікавлені в наданні коштів франківським шахраям.
І тут робота для наших правоохоронців. Треба хоча б перевірити протоколи засідань кредитних комітетів. Звісно, за умови, що слідчих і прокурорів банально на купили.
До чого дорозслідували «аферу століття» по-прикарпатськи
А тепер про найбільш показовий момент – про результати розслідування прикарпатської «афери століття» на даний час.
Згідно відомостей в судовому реєстрі, щодо цього шахрайства правоохоронцями було зареєстровано близько 20 кримінальних проваджень. Разом з тим відразу намітилася тенденція (в матеріалах судового реєстру вона теж простежується): блокування по повній програмі розслідування справ, що були відкриті за заявами потерпілих майнових поручителів, та справ, у яких слідство починало серйозно досліджувати факти шахрайства посадовців «Рони» та завдання ними збитків в особливо великих розмірах.
Деякі з цих справ спочатку розслідувались на рівні Івано-Франківська, опісля на рівні Києва – головним слідчим управлінням Національної поліції України т а головним слідчим управлінням СБУ, де розслідування також постійно гальмувалося.
Так, зі слів директора ТДВ «Коломийський ДОЗ» Богдана Тодоріва численні скарги та клопотання їхніх адвокатів слідчими постійно залишалися без задоволення. У вказаних кримінальних провадженнях адвокатам вдавалося змушувати правоохоронців проводити хоч якісь слідчі дії лише після звернень зі скаргами до слідчих суддів. Однак далеко не завжди, оскільки поміж суддів також знаходилися «зацікавлені особи», що фактично діяли в інтересах шахраїв.
У числі «заблокованих» кримінальних проваджень опинилася справа, у якій ключовим фігурантам афери «світила» , зокрема, ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою). Однак у подальшому, попри те, що слідство рухалось ефективно, бувшим Генпрокурором Юрієм Луценком (вочевидь, не за просто так) було винесено постанову про зміну підслідності з мотивацією неефективності досудового слідства. І справу було скеровано до головного слідчого управління СБУ, яке фактично звело розслідування до зменшення кола підозрюваних осіб та інкримінувало їм лише легкі обвинувачення, вилучивши з обвинувачення поняття організоване злочинне угрупування (ст. 28 КК України), «викинувши» ч. 4 ст. 190.
Як стало відомо редакції у даний час ця справа розглядається Івано-Франківським міським судом, де працює «той самий» суддя Бородовський, дружина якого, як було вказано вище, посвідчувала іпотечні договори щодо неіснуючого нерухомого майна.
Аби стало зрозуміліше, чому правоохоронці, розслідуючи так багато справ, досі не спромоглися нікого із шахраїв притягнути до відповідальності, кілька фактів про ці кримінальні провадження.
Одне з них, яке теж було кваліфіковане за ч. 4 ст. 190 КК України та у якому фігурували посадові особи ПАТ «Укрінбанк», чиновники міськвиконкому, посадовці прокуратури, що діяли в корумпованій схемі (зв’язці) разом із компанією «Рона», просто щезло.
Ще одна справа, кваліфікована у тому числі за ч. 4 ст. 190 КК України, яку виділили з іншої справи, стосується шахрайства, вчиненого безпосередньо стосовно міжнародної компанії Hyundai Corporation. Однак її розслідування, яке проводиться головним слідчим управлінням Національної поліції України, і надалі затягується.
Окрім того, правоохоронцями розслідується справа щодо доведення до самогубства івано-франківського бізнесмена Ігоря Куліковського, компанія якого – ТОВ «КГД-БУД» – виступило майновим поручителем на виконання боргових зобов’язань, відповідно до угоди, укладеної між державним «Укрексімбанком» та ТОВ «Компанія Рона».
Також на даний час є 7 кримінальних проваджень, що пов’язані із злочинами, скоєними відносно майнових поручителів, майном яких у результаті шахрайства службових осіб компанії «Рона» фактично заволоділи банки. Йдеться про ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Як саме це відбувалося - тема окремого дослідження і окремої публікації.
Водночас варто зазначити, що розслідування кримінальних справ за заявами потерпілих майнових поручителів правоохоронцями й надалі блокується - усіма можливими способами.
Замість епілогу
За наявною інформацією, бувший керівник ТОВ «Компанія Рона» Семотюк Роман Федорович є родичем (двоюрідним братом) Гнідана Руслана Миколайовича, який з 2014 року обіймає посаду заступника прокурора Івано-Франківської області.
Про ТОВ «Компанія Рона» відомо, що з 2014 року вона була спонсором партії «Народний фронт» в Івано-Франківській області.
Дмитро Лісний
Чому? Що робити? Як зняти безпідставний арешт? Майже від самого початку введення з 24 лютого 2022р. воєнного стану...
Низка фактів свідчить про те, що Комунальне некомерційне підприємство "5-а міська клінічна лікарня м. Львова", генеральним директором...
Йдеться про "Кейтерінг-груп" та "Укр-Галич", що "конкурували" між собою в тендері на закупівлю послуги із харчування стаціонарних хворих...
Приватне підприємство «Рома», власником та керівником якого є депутат Львівської облради Роман Демчина, упродовж останнього часу стало фігурантом низки...
Сімейне право (розлучення, аліменти, поділ майна)
Авторське право (реєстрація та захист авторських прав)
Протидія домашньому насильству (консультації, захист)