ЯК ФІНАНСОВІ ШАХРАЇ ПОСВІДКАМИ ЖУРНАЛІСТА ТОРГУЮТЬ

Організатори фінансової запорізької піраміди «Мурзілка», які були засуджені за шахрайство, придумали новий спосіб «заробітку». Заснували в невеличкому містечку на Київщині всеукраїнську громадську організацію «Журналісти проти корупції». Під її вивіскою було розгорнуто, по суті, торгівлю липовими посвідченнями журналіста. При цьому зареєстрованих ЗМІ організація не мала.

 Посвідки реалізовувались через Інтернет під видом сплати вступного та щомісячних  внесків за членство в організації. І гасло придумали: «Створюємо найбільшу в Україні народну Інформ Агенцію (запрошуємо усіх)», «Видаємо офіційне посвідчення журналіста. Приєднуйтесь!». Загалом діяльність «мурзілківців» схожа на чергову шахрайську схему, своєрідну «піраміду журналістських посвідчень».

Від фінансових махінаторів до громадських активістів-антикорупціонерів...     

 ВГО «Журналісти проти корупції» заснували  Яценко Світлана  Миколаївна та Кот Сергій Іванович – в  жовтні 2015 року в м. Переяслав-Хмельницький Київської області

Віднайти дотичність вказаних громадян до сфери журналістики мені не вдалося. Не беручи до уваги того, що про Сергія Кота та Світлану Яценко журналісти досить багато писали. Найбільше – в Запоріжжі, де Кот та Яценко «прославилися» як  учні та здібні продовжувачі справи відомого російського шахрая Сергія Мавроді.

Ідеться про такі факти. У Запоріжжі  Кот та Яценко були головними організаторами філії фінансової піраміди МММ-2011. Журналісти, зокрема, писали про те, що бувший правоохоронець Сергій Кот в МММ мав статус «тисячника». І що учасником  піраміди він став одним з перших в Запоріжжі, а згодом,  щоб регулярно мати процент з нових вкладників, втягнув туди тисячі місцевих жителів, організував в обласному центрі філію піраміди.

З реєстрів відомо, що у цей період уродженць м. Камінь-Каширського Волинської області Сергій Кіт заснував ТОВ «МММ-2011», яке надавало консультації з питань комерційної діяльності й керування. Зазначу, що з листопада 2014 р. ТОВ «МММ-2011» перебуває в стані припинення. Підстава – судове рішення про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності.  

Після того, як «дітище Мавроді» рухнуло,  Кот та Яценко набуті  навички  застосувави в подібному проекті. В 2012 році в Запоріжжі вони  організували фінансову піраміду «Мурзілка». Особливий цинізм полягав у тому, що до участі у ній вони залучили багатьох ошуканих вкладників проекту МММ-2011 (це були здебільшого пенсіонери), обіцяючи їм через «Мурзілку» повернути гроші, втрачені в МММ. Таким чином довірливі вкладники були обдурені двічі.

Остання афера Коту та Яценко з рук не зійшла. Вони стали фігурантами кримінального провадження за ст. 190 ч. 2 КК України (їх дії кваліфікували як шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб), а згодом були засуджені до двох років позбавлення волі (згідно з вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2015 року).

У вироку міститься інформація про понад 80 постраждалих  вкладників «Мурзілки», коштами яких Кот та Яценко заволоділи «в період часу з червня по вересень 2012 року» – «всього на суму  134 100 гривень».

Однак за грати аферисти не потрапили. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 липня 2015 року вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя було змінено в частині призначення покарань: Сергій Кот  та Світлана Яценко були звільнені від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

А вже через кілька місяців  в 27-тисячному містечку  Переяслав-Хмельницький на Київщині розпочнуть діяльність дві всеукраїнські громадські організації – «Журналісти проти корупції» (мета якої визначена як  захист членів організації від неправомірних дій корупціонерів) та «Духовні скарби України», (розвиток національної культури та мистецтва). Їх заснували амністовані керівники «Мурзілки», що на той час чкурнули із Запоріжжя.

А ще  через півроку  керівник ВГО «Журналісти проти корупції» Кот Сергій Іванович виступатиме перед студентами 111 курсу спеціальності «Журналістика» Київського міжнародного університету й буде повчати, як  журналісти мають боротися з корупцією та беззаконням.

У замітці, що була розміщена на сайті університету 04.04.2016 р., про цей захід написано, зокрема, таке: «Зустріч проходила у формі діалогу, студентів цікавили конкретні приклади розкриття й позитивного розв’язання людських проблем, а також співпраця університету з організацією «Журналісти проти корупції» і їх бажання проходити практику  на базі організації  для набуття професійних навичок, досвіду(...)».

 

                                      Як діє «лохотрон» з видачі посвідчень

 Про навички і досвід, який би міг передати студентам-журналістам  організатор запорізького МММ та «Мурзілки», можна розповідати довго. Зауважу, що йдеться не лише про вміння прокручувати фінасові махінації  та  видурювати останні гроші в пенсіонерів. Сергій Кот, який нині представляється головою центрального комітету «Журналістів проти корупції», директором в неіснуючій Міжнародній антикорупційній журналістській академії (філія ОБСЄ), одночасно є фахівцем з вибивання боргів, засновником (колишнім директором) колекторської фірми: ТОВ «Агенція з повернення боргів в Україні», яке було зареєтровано в 2007 році в Запоріжжі та має філії в куточках   країни.

 Однак повернімося до останнього проекту Кота та Яценко – ВГО «Журналісти проти корупції», який, до речі, також схожий на створення піраміди та під вивіскою котрої останнім часом було розгорнуто фактичну  торгівлю липовими посвідченнями журналістів.

Реалізація «документів» відбувається під гаслами: «Створюємо найбільшу в Україні народну Інформ Агенцію (запрошуємо усіх)», «Видаємо офіційне посвідчення журналіста. Приєднуйтесь!».

 

Приєднатися до афери просто – посвідка замовляється в Інтернеті (на сайті організації- pero.org.ua). Головна умова – мати гроші . На  вступний внесок в розмірі 500 грн (за членство в організації) та на  щомісячні членські внески, сплата яких проводиться «раз на 12 місяців» (за умови, що місячний членський внесок становить 100 грн.).  Для зручності «клієнтів» сплатити  вступний та членські внески можна через відділення банку чи прямо на сайті  (через електронну систему).

 Через такий нехитрий механізм усі охочі можуть отримати посвідчення журналіста на термін сплати членських внесків. Тобто, якщо посвідка, наприклад, купується лише на рік, замовнику загалом  доведеться витратити 1700 грн.

 Як чіпляють на гачок потенційних покупців? В  мережі Інтернет (на сайті організації, на сторінках її активних членів в Facebook) розміщуються галасливі  оголошення, фото посвідчень журналіста, роз’яснювальні публікації «фахівців» – з детальним описом всіх переваг володіння таким документом. Від отримання фірмового бланку журналіста (для журналістських запитів), візиток  журналіста,  наліпки «ПРЕСА»  на лобове скло авто – до здобуття  імунітету журналіста та наказу про призначення на посаду журналіста... Увесь список, який загалом містить майже два десятки «переваг», теж дуже схожий на реалізацію попередніх проектів Кота та Яценко: кошти вкладників в свої піраміди вони залучали схожим чином.  

 

                                    Коли рухне піраміда з новоспечених «журналістів»

Поки готувався цей матеріал на сайті організації з’явилася чергова інформаційна-рекламна замітка (від 19.10.2017 р.) під заголовком: «Приєднуйтесь! Тепер ми офіційна «четверта влада» Національного рівня». У ній повідомляється про те, що організація отримала від «Мінюста» свідоцтва ЗМІ. Нижче було розміщено такий заклик: «Запрошуємо всіх небайдужих громадян стати нашими Журналістами. Відсутність профільної освіти не перешкода. Працює Школа Журналіста».

 Свідоцтва про державну реєстрацію ЗМІ організація дійсно отримала (їхніми  фотокопіями проілюстрована вказана замітка). Про реєстрацію інформаційного агентства ВГО «Журналісти проти корупції» та  газети з такою самою назвою, яка заснована «з благодійною метою» та буде виходити на кількох аркушах один раз на місяць (свідоцтва датовані 6 та 11 жовтня 2017 року).

Про що свідчить та що означає у контексті описаного ця інформація? Насамперед про те, що всі посвідки журналіста, якими керівники організації «наділяли» своїх «членів» раніше (до початку жовтня цього року), є фальшивками.

Однак відтепер, вочевидь, бізнес на журналістських посвідченнях, які будуть видаватися (продаватися) під вивісками зареєстрованих ЗМІ,  в руках  фінансових махінаторів розквітне ще більше.  Чим  це закінчиться? Скоріше за все, піраміда з «дітей лейтенанта Шмідта», себто з липових журналістів, деякий час ще буде рости. Побільшає кількість  наліпок «ПРЕСА»  на авто, зросте число людей дивного вигляду та неадекватної поведінки, що будуть з посвідками журналістів тинятися коридорами судів та шукати охочих замовити «моніторинг» судового процесу, отримати «фахову» правову допомогу за низькиим розцінками.

А далі все частіше вибухатимуть скандали, пов’язані з використанням куплених посвідок, будуть «вилазити» на світ Божий різні зловживання. Як довго існуватиме ця піраміда  залежатиме від того, як  скоро її фігуранти, а також ті, хто продав їм посвідки, потраплять у поле зору правоохоронців. І піраміда рухне...

                                                  Замість епілогу

Уперше про «журналістів проти корупцію» автор почув рік тому. Коли  перевіряв інформація стосовно діяльності в Дрогобичі групи осіб, яка позичає місцевим мешканцям під проценти  гроші,  а опісля начебто через корупційні зв’язки в місцевому суді привласнює їхнє майно.

Про це мені повідомила львівська підприємниця. Вона назвала себе постраждалою від шахрайства та розповіла, що боротися з  дрогобицькими ділками їй та ще кільком постраждалим активно допомагає  активіст з ВГО «Журналісти про ти корупції».

Однак інформація вказаної особи, яка, до речі, у той період була кандидатом в адвокати, виявилася, м’яко кажучи, неправдивою. Журналістське розслідування, під час якого в ЗМІ вийшла єдина замітка,  було припинено.

Відтоді минув  рік. І ось нещодавно до мене за допомогою звернулися фігуранти того самого невдалого  розслідування, які розповіли про неправомірний тиск на них з боку «народних журналістів», що триває вже більше як рік.

Що ж насправді відбувається у Дрогобичі? Чому активісти вищеописаної  організації так «прикіпіли» до теми корупції в місцевому суді і так часто викривають у своїх публікаціях  дрогобицьких «олігархів».

Відповіді на ці питання – у дальшій публікації. 

Віктор Корнієнко, член Національної спілки журналістів України.

На фото: Голова Центрального комітету в ВГО  «Журналісти проти корупції», директор в Міжнародній антикорупційній журналістській академії (філія ОБСЄ) Сергій Кот. Фото з соціальних мереж.

ПОЧЕМУ НЕ ЛОВЯТ МОШЕННИКА ИЗ СТАРОКОНСТАНТИНОВА?

   Нынешняя Украина – клондайк для мошенников всех мастей. Причем свободно и безнаказанно чувствуют себя даже те  аферисты, что годами проворачивают примитивнее криминальные схемы, кидают людей пачками, по которым давно открыты уголовные дела.

    Персонаж, о котором пойдет речь,  в «полицейско-милицейском» розыске находится последние пять лет. И все это время безнаказанно продолжает свою мошенническую деятельность – в основном  на территории западной Украины.

 

                                            Аферист знал, что отбирает у своих жертв последнее

 

   О том, что на Львовщине орудует аферист, представляющийся сотрудником  СБУ, мне как журналисту стало известно год назад: когда готовил публикации о деле львовянки Кристины  Пелехач, ставшей жертвой квартирного мошенничества и вместе с матерью лишившейся единственного жилья Львове. Напомню, что «Рабочая газета» об этой истории, в частности, рассказывала в материале «Квартирное рейдерство по-львовски» («РГ» за 22.07.2016 г.).

   В ходе общения с потерпевшими выяснился и такой факт. На их беде цинично нажился  заезжий махинатор  - уроженец городка Староконстантинов Хмельницкой области 27-летний Александр Полищук, который под видом сотрудника СБУ  выманил в Кристины Пелехач тысячу долларов США.

    При этом аферист знал, что отбирает у своих жертв последнее. Что эти средства  Кристина (работающая кассиром в пиццерии «Челентано») и ее мать-пенсионерка  планировали потратить на адвокатов – чтобы добиться от правоохранителей расследования совершенного относительно них преступления и возвратить свою единственную квартиру.

   Однако Полищука это не остановило. Беря деньги «за помощь», мошенник цинично обещал  привлечь к ихнему  делу лучших львовских адвокатов, проконтролировать ход расследования со стороны областного СБУ. Чтобы ему поверили, называл свое настоящее имя и фамилию, показывал паспорт, написал расписку в получении денежных средств. После этого – исчез…

 

                                 Вернуть свои деньги через суд у потерпевших нет никаких шансов               

 

   Журналистское расследование началось с изучения жалоб, которыми «изобилуют» украинские интернет-форумы для автомобилистов. Именно на этих ресурсах чаще всего попадалась информация «про віртуозного і невловимого шахрая зі Старокостянтинова». Далее было разослано ряд запросов на получении публичной информации – в основном в  различные инстанции Хмельницкой области.

     Выяснить удалось следующее. К СБУ Александр Полищук не имел и не имеет никакого отношения. При этом ряд фактов свидетельствует о том, что данное лицо мошеннической деятельностью на территории западных областей (в основном – Львовской и Хмельницкой) занимается уже как минимум пять последних лет, специализируясь на «помощи» местным жителям в  дешевом  пригоне из-за границы и растаможке транспортных средств. В доверие же аферист входит, выдавая себя за работника СБУ, должностное лицо полиции, а в последнее время – за военного пилота, козыряя своими связями в различных государственных инстанциях, в том числе в таможенных органах.  Берет за обещанные «дешевые» автомобили деньги, раздает расписки в получении денежных средств. А затем – его мобильный телефон перестает отвечать. 

   Также удалось установить, что часть обманутых граждан с этими расписками обращались в Староконстантиновский суд – с исками к Александру Полищуку. Однако  «гражданский ответчик» (за которым, кстати, не зарегистрировано никакого имущества) на судовые процессы не являлся. В связи с этим  Александра Полищука с 2012 года разыскивает Староконстантиновский отдел полиции – как лицо, которое скрывается от органов власти. Информация об этом вместе с фото Полищука, в частности, размещена  в розыскной базе МВД.

 

                                                                     Мошенническая тактика

 

      В ходе дальнейшего расследования были установлены еще более любопытные факты. В частности то, что на основании заявлений потерпевших относительно Александра Полищука (из-за его мошеннических действий) правоохранителями было открыто несколько уголовных производств. Однако эти дела «зависли», полицейскими следователи ими не занимаются, причина – невозможность найти (разыскать) афериста…

    В числе таких дел оказалось уголовное производство, открытое по заявлению жительницы села Гвардейское Хмельницкого района Хмельницкой области Ольги Шевчук, в которой Полищук за пригон и растаможку заграничного автомобиля взял «с концами» пять тысяч долларов США.

    - С Полищуком я познакомилась в конце 2015 года, когда он работал торговым агентом на местной кондитерской фабрике и поставлял в мой магазин ее изделия. – рассказывает Ольга Шевчук. – Общительный, предприимчивый, легко входит в доверие. Помочь с приобретением автомобиля он предложил весной 2016 года, после того, как уже уволился с фабрики. На покупку  машины попросил 3800 долларов, затем еще 1200 долларов на растаможку. И – исчез.  В это же время Полищук «помог» с приобретением авто и «надул» на деньги еще нескольких человек, с которыми ранее работал в качестве торгового агента кондитерской фабрики. В частности, владелицу магазина и продавщицу, которые проживают в других населенных пунктах. Уже позже я узнала, что у него такая мошенническая тактика: вначале он устраивается  на работу, где можно «высмотреть» денежных «клиентов», входит к ним в доверие, потом увольняется с работы и предлагает «клиентам»  авто из-за границы по низкой цене…

 

                                                                           Вместо эпилога

 

   После того, как на моей персональной странице в Интернете была размещена информация о мошеннических действиях Александра Полищука в отношении Кристины Пелехач, поступили звонки, электронные письма от более полутора десятка потерпевших. В основном от жителей  Хмельницкой области, которым Полищук «помогал» покупать за границей автомобили, автомобильные запчасти,  мобильные телефоны. Главная просьба в этих обращения звучит так: «Ну помогите хоть чем-нибудь. Остановите мошенника. Вы ведь журналист»…

                                                         

                                                                                             Виктор Корниенко

                                                                                              Львов

ЛАЗІВКА ДЛЯ ТОП-ХАБАРНИКА

За хабар у розмірі 1,5 млн грн посадовцю «Західукргеології» Ігорю Михайловському «світило» до 12 років тюрми з конфіскацією майна. Однак він відбувся штрафом у 25,5 тис. грн і у цей час намагається через суд поновитися на посаді та стягнути моральну шкоду, спричинену незаконним звільненням…
 

                      Посадовцю висунули підозру в особливо тяжкому злочині

Заступник директора з геології та інвестиційної діяльності дочірнього підприємства НАК «Надра України» «Західукргеології» Ігор Михайловський на хабарі  «погорів» 13 липня 2016 року. Одним із перших про це на своїй сторінці у Facebook тоді повідомив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Інформація була опублікована під бадьорим заголовком «Взятка в 1,5 миллиона – взяточник задержан с поличным».

Кримінальне провадження правоохоронці відкрили за ч. 4 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою в особливо великому розмірі). Санкція за такий злочин  передбачала позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю  на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Оскільки посадовець підозрювався в особливо тяжкому злочині,  враховуючи що, перебуваючи на волі, він міг перешкоджати кримінальному провадженню, слідство звернулося з клопотанням до Галицького райсуду м. Львова взяти  підозрюваного  під варту.  А у разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави просило суд визначити її у розмірі трьох млн грн.

Дане клопотання  розглядав та задовольнив слідчий суддя  Олег Юрків. При цьому застава була визначена в розмірі 131,8 тис. грн. З огляду на тяжкість злочину це була незначна сума.

                        Чому правоохоронці пожаліли хабарника

 

Про хід розслідування справи щодо  Ігоря Михайловського (якого, враховуючи його винятковий апетит, можна впевнено включити у список топ-хабарників 2016 року Львівщини) правоохоронці громадськість не інформували. Схоже й на те, що у секреті трималась інформація про закінчення слідства і передачу обвинувального акту до суду.

Причина  «втаємничення» стає зрозумілою, коли читаєш вирок у «справі Михайловського», що був винесений Галицьким райсудом м. Львова 1 листопада 2016 року (під головуванням судді Катерини Котельви). Згідно із цим судовим рішенням  посадовцю «Західукргеології»  за хабар у розмірі півтора мільйона гривень  було призначено покарання у вигляді штрафу – у розмірі 25,5 тис. грн.

Чим обґрунтовано такий «гуманізм»? Виявляється, що правоохоронці перед тим, як передавати справу в суд,  несподівано зглянулися над  Михайловським. Обвинувачення було перекваліфіковано на м’якше: з ч. 4 ст. 368  на ч. 2 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави). Санкція цієї  антикорупційної статті передбачає покарання штрафом від 750 до 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Після цього між прокурором і підозрюваним було укладено угоду про визнання винуватості, згідно з умовами якої Ігор Михайловський повністю визнав свою винуватість у злочинному діянні.

Тепер про одну дуже показову річ. У судовому вердикті, що підготовлений на основі обвинувального акту, взагалі не згадується про те, що Михайловському спочатку інкримінували вчинення злочину, передбаченого  ч. 4 ст. 368 КК України, не вказано, коли саме і з яких підстав дану статтю було перекваліфіковано. Натомість зазначено: «судом встановлено, що Михайловський І.З. обґрунтовано обвинувачується  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, який є злочином середньої тяжкості». При цьому не вказано, яким чином суд перевіряв цю обґрунтованість, цю правильність правової кваліфікації органом досудового розслідування дій Михайловського, чи досліджувались при цьому матеріали кримінального провадження.

                                 Що конкретно встановило слідство

У вироку суду йдеться, що у травні 2016 року Михайловський зустрівся із представницею ПП «Новоком», яка хотіла проконсультуватися щодо отримання  спеціального дозволу на користування надрами на Південно-Сулятинській площі на території Львівської та Івано-Франківської областей.

Під час спілкування замдиректор «Західукргеології» повідомив про можливість вплинути  на знайомих службових осіб Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, у компетенцію  яких входить надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердження необхідної документації, і запропонував за неправомірну вигоду посприяти «у вирішенні питання в одержанні спеціального дозволу ПП «Новоком» на користування надрами  на Південно-Сулятинській площі та  надати послуги  у зборі необхідної документації для отримання вищевказаного дозволу».

На наступній зустрічі із представницею «Новокому», яка відбулася в червні, Михайловський, перебуваючи у своєму службовому кабінеті,  повідомив, що йому необхідно надати неправомірну вигоду, розмір якої буде коливатися від 2 до 3 млн грн.

У подальшому, а саме 1 липня, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, Михайловський запропонував представниці «Новокому» перерахувати на свій картковий рахунок 15 тис. грн. – за підготовку документації. Через кілька днів ця сума йому була перерахована.

Кульмінаційна подія у вироку суду викладена таким чином: «13.07.2016 р. приблизно о 12 год. 00 хв., Зубова А.О., перебуваючи  в службовому кабінеті Михайловського І.З., що за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 8, передала Михайловському І.З. на його пропозицію неправомірну вигоду у розмірі 1500 000 гривень, що є частиною від раніше висловленої ним суми неправомірної вигоди за його сприяння та обіцянку  здійснити вплив на службових осіб Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин (…), після чого незаконні дії Михайловського І.З. були припинені працівниками правоохоронного органу, а предмет неправомірної вигоди вилучено».  

                           Уберегтися від звільнення в декретній відпустці...

 

Ще раз відзазначимо, що від тюрми Ігоря Михайловського врятувала перекваліфікація злочину (законність, правильність якої судом перевірена не була) та використання угоди про визнання винуватості, при затвердженні якої суд явно проігнорував той факт, що узгоджене сторонами угоди покарання не відповідає суспільній небезпеці вчиненого кримінального правопорушення. 

Здавалось б, після цього колишній посадовець мав би «сидіти» тихіше води, нижче трави. Між тим Михайловський, якого із займаної посади було звільнено 12.12.2016 року – за одноразове грубе порушення трудових обов’язків – нині намагається через суд поновитися на посаді та стягнути моральну шкоду, спричинену незаконним звільненням.

Позовна заява до  ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія»  – про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу -  подається до Галицького райсуду м. Львова. За дивним збігом обставин справа потрапляє на розгляд до того самого судді, що розглядав клопотання слідства у кримінальному провадженні щодо хабарництва, визначав розмір застави для Михайловського – Олега Юрківа.

Кілька найбільш красномовних фактів

У своєму позові  заявник «б’є» на те, що протягом тижня, який передував його  звільненню, він двічі скеровував кур’єрською  службою експрес-доставки на адресу відповідача  заяви про надання відпустки по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку.

Тим самим позивач свідомо вводить суд в оману, оскільки заява такого змісту до ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія»  була подана нарочно та лише в день підписання наказу про звільнення (причому без додатків у вигляді  необхідних довідок, що суперечить вимогам Закону України «Про відпустки»). Дуже проникливо описується  спричинена моральна шкода -   «у зв’язку з незаконним звільненням», з часу якого позивач відчуває «пригнічення настрою, загальну слабкість, погіршення сну, оскільки негативні переживання заважають  зосередитись на звичному способі життя».

Водночас у позові не згадується і не описується головне: те саме «одноразове грубе порушення трудових обов’язків», через яке його автор ледве не загримів за грати.

На завершення додамо: сьогодні у Перемишлянському районному суді Львівської області розглядаються дві судові справи: перша – за позовом Національної акціонерної компанії «Надра України» до Михайловського І.З. про стягнення моральної шкоди;  друга – за позовом дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» до Михайловського І.З. про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 1 515 000 грн.

Петро Утеклий.

На фото -  Ігор Михайловський (із соціальних мереж). 

КОРУПЦІЯ У ВОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ ЛЬВІВЩИНИ - Ч. 1

Начальник Львівського обласного управління водних ресурсів Володимир Садовий, якого у вересні 2015 року затримали під час отримання хабара 25 тис. грн, у цей час працює заступником в.о. начальника цього управління Ореста Цюри.
 «Правком» розпочинає серію матеріалів, підготовлених на основі журналістського розслідування корупційних схем посадовців обласного водного господарства.
 
У ході журналістського розслідування, зокрема, було з’ясовано, що посаду заступника начальника Львівського обласного управління водних ресурсів  Володимир Садовий обійняв в серпні 2016 року. У цей час  на розгляді в Личаківському районному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт щодо нього (у кримінальному провадженні за ст. 3 ст. 368 КК України – одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище).  При цьому напередодні -  10 червня 2016 року -  Личаківським райсудом (головуючим суддею  Жанною Лакомською) було винесено ухвалу, якою  Володимира Садового було відсторонено від посади начальника  Львівського обласного управління водних ресурсів строком на два місяці з 10 червня 2016 року включно (це рішення було прийнято за клопотанням прокурора Буфана Н.М.).

 

Те, що відбулося далі, схоже на комбінацію, аби залишити на керівній посаді чиновника, спійманого на хабарі. 11.08.2016 року Володимир Садовий  був звільнений з посади начальника управління  за власним бажанням «у зв’язку із переведенням на посаду заступника  начальника цього ж управління тимчасово на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  заступника начальника цього ж управління Н.Крутої» (цитуємо наказ про переведення Володимира Садового на посаду заступника управління, що  був підписаний в.о. голови Державного агентства водних ресурсів України Іриною Овчаренко).

Однак найбільш дивним виглядає навіть не це. Доки Володимир Садовий обіймає посаду заступника   начальника Львівського обласного управління водних ресурсів, Личаківський райсуд продовжує  розглядати обвинувальний  акт щодо нього (що може свідчити про умисне затягування судового розгляду, враховуючи, зокрема, те, що справа з одним епізодом хабарництва судом  розглядається вже більше як рік). 

Дивним виглядає й інше. Представники прокуратури весь цей час «забувають» внести у ході судових засідань клопотання про відсторонення Володимира Садового від посади вже заступника управління, хоча і на  цій посаді  обвинувачений  має можливість впливати на свідків, які є його підлеглими.

Найближче судове засідання у справі Володимира Садового в Личаківському райсуді Львова призначено на 26.04.2017 року (на 16.30).

   Віктор Корнієнко

   

 

 
 

ФАРС ПРАВОСУДДЯ АБО ЯК ПРОФЕСОРКА ПРАВА ВИГРАЛА СУД У ЖУРНАЛІСТІВ

Ухвалюючи рішення на користь професора, доктора юридичних наук Людмили Луць, суддя Шевченківського райсуду Львова Валентина Свірідова керувалася неприпустимими доказами (у вигляді сумнівного висновку експертного лінгвістичного дослідження) та проігнорувала всі пояснення та доводи відповідачів.
 

І це при тому, що журналісти свою правоту у суді доводили майже два роки. Отож, дії судді Валентини Свірідової аж ніяк не схожі на випадковість, помилку суду першої інстанції чи недбалість...

120 тис. грн за журналістське розслідування

Позови  «про захист честі та гідності, ділової репутації і стягнення моральної шкоди» завідувач кафедри теорії та філософії права  ЛНУ імені Івана Франка Людмила Луць почала подавати наприкінці 2014 року: після того, як в мережі Інтернет з’явився відкритий лист редактора правозахисного сайту «Правком» Віктора Корнієнка до Генпрокурора Віталія Яреми.

Спочатку таку публікацію (основану на   матеріалах  журналістського розслідування щодо дій Людмили Луць)  під назвою «Феміда ля комедія?» було розміщено на сайті Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України. У подальшому її передрукувало чимало сайтів, зокрема,  Агенція регіональної інформації та аналітики «Гал-інфо» - під заголовком «Львівському журналісту погрожує університетський професор права?».

Позови було подано до двох львівських суддів – на загальну суму 120 тис. гривень.  До Сихівського райсуду Львова університетський посадовець звернулася з позовною заявою до львівської вчительки Тетяни Заячук, за зверненням якої автор відкритого листа проводив журналістське розслідування (з вимогою поширені вчителькою відомості визнати недостовірними та стягнути на користь позивача  60 тис. грн моральної шкоди).

Інший позов було подано до Шевченківського райсуду Львова – проти  приватного підприємства «Агенція регіональної інформації та аналітики «Гал-інфо» (яке до сайту, де було опубліковано матеріал, не має жодного стосунку) та до журналіста Віктора Корнієнка. У ньому позивач вимагала видалити із сайту «Гал-інфо» публікацію, а з її автора – стягнути на свою користь «60 000 грн моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації щодо неї». 

Чому позивач не доплатила судовий збір

З часом «апетити» позивача у справі, що розглядалася  Шевченківським  райсудом Львова, зросли  до 110 тис. грн. Як співвідповідачів до участі в судовій справі  було залучено ЛОО НСЖУ (з якої Людмила Луць за приниження честі та ділової репутації просила стягнути 20 тис. грн моральної шкоди), ТзОВ «Агенція регіональної інформації та аналітики «Гал-інфо» та власника домену «galinfo.com.ua» («претензії» до яких становили по 10 тис. грн з кожного співвідповідача).

Найбільше не повезло ПП «Агенція регіональної інформації та аналітики «Гал-інфо», яке,  як вже було зазначено, жодного стосунку до справи не мало, однак  було визначено відповідачем. До нього також було заявлено вимогу про стягнення моральної у розмірі 10 тис. грн.

Цікавим та показовим фактом є також те,  що при збільшенні позовних вимог позивач чомусь не доплатила судовий збір. Замість 5,5 тис. грн було сплачено суму судового збору меншу у кілька разів – 1 243, 60 грн.

На цю «дивну річ» (враховуючи, що позивач є  титулованим юристом, а його захисники у суді були адвокатами з багатою та різнобічною практикою) звернув увагу представник відповідача. Після чого суд був змушений терміново винести  ухвалу, якою заяву позивача про збільшення позовних вимог залишив без руху та надав  строк, щоб усунути недоліки.  

А захисники хто?

Інтереси Людмили Луць в суді спочатку представляв Тарас Яцуляк. Це адвокат, який відомий тим, що раніше був захисником «професора-нейрохірурга» Андрія Слюсарчука, він же «Доктор ПІ». А до того  фігурував як свідок у скандальній справі судді-колядника Зварича (як особа, що написали в СБУ заяву про передачу судді через посередника 5 тис. доларів хабара). Хабар передавався  за сприяння в прийнятті рішення в господарській справі на користь сторони, яку представляв адвокат Яцуляк.

Оскільки Тарас Яцуляк також згадувався у відкритому листі журналіста до Генпрокурора (зокрема, як особа, що купила в Людмили Луць дворівневу квартиру у центрі Львова, а опісля – через півтора місяця – подарувала це помешкання її 19-річній доньці), відповідачі заявили під час судового розгляду клопотання щодо допиту його як свідка. Суд його задовольнив ще у липні 2015 року. Які  саме пояснення надав свідок Тарас Яцуляк?  Ніяких… Оскільки за рік і чотири місяці (саме стільки ще тривав судовий розгляд)  на допит до суду не з’явився.

Ключову ж роль у захисті інтересів Людмили Луць  відіграв адвокат Андрій Ящинський – юрист однієї з найвідоміших львівських юридичних компаній: ПП «Юридична фірма «Аміда», власником (керівником) якої є Андрій Потинський. При ньому у кінцевому результаті рішення суду було  винесено на користь позивача.

Що саме мають спростувати відповідачі

Рішення про часткове задоволення позову колишнього завідувача кафедри теорії та філософії права ЛНУ ім. Івана Франка Людмили Луць Шевченківський    райсуд Львова виніс 25 листопада 2016 року. Згідно з цим документом, відповідачів було зобов’язано опублікувати «спростування», а також стягнуто з них в користь позивача відшкодування моральної шкоди,  судовий збір та  витрати на експертизу на загальну суму понад 27 тис. грн.

Найбільшу суму суд присудив сплатити  журналісту Віктору Корнієнко – понад 8 тис. грн, з яких 3 тис. грн. – моральна шкода, 1,7 тис. грн – судовий збір, 3,3 тис. грн – витрати за згадану вище експертизу.

Що саме мають спростувати відповідачі як недостовірну інформацію? Цитуємо дослівно з рішення суду: «Луць Людмила Андріївна, використовуючи свої зв’язки у судових органах, за допомогою свого адвоката, здійснюючи тривалий час на Заячук Т.М. та її сім’ю морально-психологічний тиск, намагається за безцінь заволодіти її майном – квартирою у центрі Львова: у будинку №10 по вулиці Ференца Ліста, а також вчиняє дії, спрямовані на залякування журналіста Віктора Корнієнка, примушує припинити його журналістське розслідування та відмовитися від поширення інформації про його результати».

Тепер невеличкий коментар. Перша частина зазначеного тексту – це узагальнення, оціночне судження вчительки Тетяни Заячук,  яким починався відкритий лист. Далі у публікації викладено факти, які підтверджують, що Заячук для такого судження мала  підстави. Однак суд на такі «дрібниці» увагу не звернув, факти, викладені у публікації, судом не досліджувались.

Не було взято до уваги заяви, звернення журналіста Віктора Корнієнка в правоохоронні органи – за фактами, що свідчили про тиск з боку університетського посадовця, та які були долучені до заперечення на позовну заяву Людмили Луць.

Переписана позовна заява позивача плюс сумнівний експертний висновок  

Рішення судді Валентини Свірідової загалом займає 15 сторінок. Однак жодних пояснень чи доводів відповідачів у цьому тексті нема. З тієї причини, що  суд їх проігнорував. Повністю.

Фактично текст судового рішення це значною мірою переписана позовна заява Людмили Луць. Найцікавішою деталлю «тут» є те, що у ролі «доказів недостовірності поширеної інформації» у ньому фігурує висновок експертного лінгвістичного  дослідження, датований 31.08.2016 року.

У чому ж «цікавинка»? З клопотанням про призначення лінгвістичної експертизи сторона позивача зверталася до суду в липні 2016 року – наприкінці розгляду справи. Суд  тоді виніс ухвалу про відмову –  через те, що клопотання було подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України,  а саме було  пропущено строк для подання та забезпечення доказів. При цьому дане клопотання  судом   було розцінено як навмисне затягування розгляду справи.

Однак сторону позивача це не зупинило. В наступному судовому засіданні вона самостійно подає до суду позитивний для позивача висновок експертного лінгвістичного дослідження.

Кілька важливих деталей. Цей висновок було замовлено в Києві – в ТзОВ «Незалежний інститут судових експертиз». Людмила Луць (вочевидь, з зарплати професора) виклала за нього  13,5 тис. грн.

Попри категоричні заперечення відповідачів суд його приймає, а опісля бере до уваги (заплющивши очі на те, що ці докази були одержані з порушенням  порядку, встановленого законом).

Не суд, а фарс

Найбільш показовим є текст експертного висновку та те, як його «вмонтовано» у судове рішення. Ось лише одна «комбінація». У рішенні суду, зокрема,  використано такий «шматок» з висновку експерта: «В фрагментах тексту листа члена Національної спілки журналістів Віктора Корнієнка Генеральному прокурору України Віталію Яремі (…), наведених в п. 2 (2.2., 2.3.) дослідницької частини Висновку, міститься інформація негативного характеру про Луць Людмилу Андріївну, яка порочить її честь, гідність та ділову репутацію».

Одразу за цією цитатою «слідує» висновок суду: «З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачі не виконали покладеного на них обов’язку доведення, що поширена інформація є достовірною, враховуючи той факт, що позивач надав докази недостовірності поширеної інформації, а поширена інформація не являється оціночним судженням, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог».

Що відбулося? А ось що: висновок про інформацію негативного характеру  «став» доказами недостовірності поширеної інформації.

А як можна розцінювати фразу про «інформацію негативнгого характеру, яка порочить «честь, гідність та ділову репутацію» позивача? В об’єктивному експертному висновку подібне твердження мало б бути викладено принаймні так: дану інформацію можна розглядати як таку, що може порочити честь, гідність та ділову репутацію. Лінгвістична експертиза – це  спеціалізоване мовознавче дослідження текстових матеріалів, що може мати юридичні наслідки.  Достовірність чи недостовірність поширеної інформації воно не встановлює.

Щодо загальної картини, то її нічим іншим, як фарсом правосуддя, це не назвеш. Зокрема, беручи до уваги те, скільки та яких порушень допустив суд: не з’ясував обставин справи, керувався недопустимим доказами, незаконно та безпідставно звільнив позивача від доказування та прийняв на віру його доводи, допустив порушення основних принципів цивільного судочинства – законності, змагальності, рівності сторін.

Конкретизуємо лише один факт: як суд позбавив позивача обов’язку доказування. В рішенні суду міститься посилання на презумпцію добропорядності, а саме: «Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного». Посилання на цю норму є також в позовній заяві Людмили Луць.  Проте вказана норма втратила чинність ще 27.03.2014 року (тобто до моменту, коли була поширена інформація, яку оскаржував позивач). Суд  першої інстанції за таких осбавин повинен був керуватися не нормою, яка втратила чинність, а  чинним законодавством. Так ч. 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Замість епілогу

Львівські журналісти рішення Шевченківського районний суд Львова  про часткове задоволення позову Людмили Луць розцінили як незаконне та необґрунтоване.

На вказане рішення було подано апеляційну скаргу, яка у даний час перебуває на розгляді в Апеляційному суді Львівської області.

Окрім того, журналісти мають намір звернутися зі скаргою на дії судді Шевченківського райсуду Львова Валентини Свірідової до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Віктор Корнієнко.

Фото - espreso.tv.

Журналістські розслідування

ЯК ФІНАНСОВІ ШАХРАЇ ПОСВІДКАМИ ЖУРНАЛІСТА ТОРГУЮТЬ

ЯК ФІНАНСОВІ ШАХРАЇ ПОСВІДКАМИ ЖУРНАЛІСТА ТОРГУЮТЬ

Організатори фінансової запорізької піраміди «Мурзілка», які були засуджені за шахрайство, придумали новий спосіб «заробітку». Заснували в невеличкому містечку на Київщині...

ПОЧЕМУ НЕ ЛОВЯТ МОШЕННИКА ИЗ СТАРОКОНСТАНТИНОВА?

ПОЧЕМУ НЕ ЛОВЯТ МОШЕННИКА ИЗ СТАРОКОНСТАНТИНОВА?

   Нынешняя Украина – клондайк для мошенников всех мастей. Причем свободно и безнаказанно чувствуют себя даже те  аферисты, что годами...

КОРУПЦІЯ У ВОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ ЛЬВІВЩИНИ - Ч. 1

КОРУПЦІЯ У ВОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ ЛЬВІВЩИНИ - Ч. 1

Начальник Львівського обласного управління водних ресурсів Володимир Садовий, якого у вересні 2015 року затримали під час отримання хабара 25 тис....

ЛАЗІВКА ДЛЯ ТОП-ХАБАРНИКА

ЛАЗІВКА ДЛЯ ТОП-ХАБАРНИКА

За хабар у розмірі 1,5 млн грн посадовцю «Західукргеології» Ігорю Михайловському «світило» до 12 років тюрми з конфіскацією майна. Однак...


ПРАВКОМЖурналістські розлідування
UkrNET - поисково-информационный ресурс
каталог веб ресурсів