У Львові тендер інституту патології крові "розпиляли" фірми з однаковими документами

    Йдеться про "Кейтерінг-груп" та "Укр-Галич", що "конкурували" між собою в тендері на закупівлю послуги із харчування стаціонарних хворих на 1,3 млн грн., який проводила Державна установа "Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України" (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 45).

Водночас вже через тиждень даний тендер потрапив в поле зору журналістів сайту «Наші гроші», про що свідчить публікація «Нова генерація тендерних змовників освоїть 1,3 млн грн на харчуванні хворих».

У даному матеріалі увага, зокрема, звертається на те, що обидва вищеназвані учасники мають низку ознак, які підтверджують їхній зв’язок не лише між собою, а й з попередніми компаніями-змовниками. Йдеться про такі факти:

«У тендерній документації вказано, що «Укр-Галич» орендує складське приміщення у с. Малехів на вул. Дороша 20А. Цю ж адресу вказували попередні компанії-змовники (ТОВ «Євро Фіш» і ПП «Галбізнес груп», ПП «Товарна база», які були оштрафовані Антимонопольним комітетом за фіктивну конкуренцію на торгах).

Переможець тендеру Проаналізувавши документи конкурентів, вказує як адресу реєстрації потужностей оператора ринку склад на вулиці Бузкова, 5 у Львові. Цю ж адресу використовували інші компанії групи: ПП «Захід інвест торг» і ТОВ «Продукти для всіх».

Разом з тим, проаналізувавши публічну тендерну документацію названих конкурентів - ТОВ «Кейтерінг-груп» та ТОВ «Укр-Галич», автор цих рядків виявив низку однакових документів, які використовували дані компанії, та що свідчить про фіктивну конкуренцію на торгах, проведених Державною установою "Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України" " (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 45).

У їх числі – копії договорів на утилізацію відходів. Як вдалося з’ясувати, обидві компанії подали для участі в закупівлі копії одного і того самого договору - про надання послуг №78, що підписаний з луцьким ТОВ «Агротехніка» (в особі в.о. директора Дацюка Андрія Петровича). Щоправда один «екземпляр» договору №78, який підписало ТОВ ««Укр-Галич», в особі директора Барнич Марії Йосипівни, датований 01.12.2020 року. А інший, який уклало ТОВ «Кейтерінг-груп», в особі директора Бірман Наталії Степанівни, датований 07.12.2020 року.

                                                                             Віктор Корнієнко

                                                                             член Національної спілки журналістів України

НА ГОЛОВНУ

"АФЕРА СТОЛІТТЯ" ПО-ПРИКАРПАТСЬКИ: МІЛЬЯРДНІ ЗБИТКИ, ЖОДНОГО ПОКАРАНОГО

    Чотири роки тому в Івано-Франківську викрили масштабну шахрайську схему, від якої  збитків зазнала низка українських банків, міжнародна компанія Hyundai Corporation, фізичні та юридичні особи, що виступали майновими  поручителями в банках.

  У числі творців цієї афери - службові особи та кінцеві бенефіціари ТОВ «Компанія  Рона». Водночас ні вони, ні інші учасники шахрайства до кримінальної відповідальності досі не притягнуті.

                                      Коли саме широкому загалу стало відомо про  Семотюка та Литвинця

  З огляду на масштаби цієї афери вона мала б викликати неабиякий резонанс в ЗМІ. Однак цього не сталося. Про шахраїв з Івано-Франківська, які обдурили компанію Hyundai та низку українських банків на 30 млн. доларів, частина засобів масової інформації повідомили лишень наприкінці 2017 року, коли відбулася прес-конференція за участі представників Hyundai Corporation, «Укрсоцбанку» та інших банківських установ.

     На ній було заявлено, що  засновники ТОВ «Компанія Рона» в особі Романа Семотюка, Романа Литвинця та інших суб'єктів шахрайським шляхом, використовуючи схему із наданням під заставу неіснуючих  об'єктів нерухомості (тобто об'єктів, що існують лише «на папері»)  отримували кредити у фінансових установах на великі суми.  І що з аналогічною ситуацією зіткнулася й міжнародна корпорація Hyundai Corporation,  яка надала «Компанії Рона» товар (полімерну сировину) під заставу таких же неіснуючих об'єктів.

   Потерпілі сторони під час  прес-конференції звернулися до правоохоронних органів Івано-Франківської області, Генеральної прокуратури України з проханням провести об’єктивне розслідування та притягнути винуватих до відповідальності у найкоротші терміни.

                                      Кілька фактів про шахрайський «розмах» та апетити

  Але насправді все виявилося куди складніше. У тому числі із об’єктивним  розслідуванням правоохоронними органами масштабного колективного шахрайства,  яке вчинялось упродовж  тривалого часу та яке,  скоріше за все,  не могла організувати лише компанія "Рона".

  У дану шахрайську схему (і це підтверджуються численними документами) було задіяно близько 100 осіб. У їх числі - державні реєстратори, технічні інвентаризатори, приватні нотаріуси, оцінювачі (переважно з низки відомих фірм), посадові особи банків, чиновники міськвиконкому, працівники органів Держбудархконтролю, різних земельних інстанцій. Список цей можна продовжити.

    Водночас збитки від цієї шахрайської схеми, завдані банкам (у тому числі державним), міжнародним компаніям, фізичним та юридичним особам, що виступали поручителями у банківських установах,  орієнтовно можуть складати кілька мільярдів гривень.

    Про це у своєму колективному зверненні на адресу керівників правоохоронних та інших державних органів, голови  Верховної Ради України та голів фракцій парламенту, а також на адреси іноземних посольств, низки  українських телеканалів повідомляли  майнові поручителі, яким загалом було завдано збитків на суму понад 500 млн. гривень. Під цим  зверненням, датованим листопадом 2019 року,  підписалися, зокрема,  потерпілі: найбільший в Україні завод-виробник шкільних меблів та приладдя, галузе-утворююче підприємство України - ТДВ «Коломийський  ДОЗ», директор ТОВ «КГД-Буд» Остап Дармограй, директор ТОВ «Авторемгаз» Василь Гач,  підприємці Роман Куліковський, Олег Жиляк.

   Йдеться про потерпілих,  яких посадовці банків фактично схилили  до надання нерухомого майна та земельних ділянок в іпотеку – задля отримання кредитів компанією «Рона».

    - ТДВ «Коломийський  ДОЗ» у дану іпотеку «втягнув» керуючий відділенням  ПАТ «Перший український міжнародний банк» в Івано-Франківську,  який неоднократно та дуже настійливо  пропонував допомогти «крутим» місцевим бізнесменам і на цьому заробити, - коментує директор товариства Богдан Тодорів. –  Робилося це під приводом того, що цим бізмесменам – майже монополістам з імпорту поліетилену в Україну – гостро  бракує оборотних коштів. У подальшому у  результаті шахрайської схеми відбулося заволодіння майном  ТДВ «Коломийський ДОЗ»: нежитловими будівлями санаторію-профілакторію «Шешори» площею 9299,9 кв.м. та площею 150,7 кв.м.

    У зверненні увага також акцентується на тому, що посадовими особами (директором та засновниками) ТОВ «Компанія Рона» Романом Семотюком та Романом Литвинцем з 2008-2009 років фактично було створено організовану злочинну групу. До неї увійшли у тому числі посадові особи 15 банків (поміж яких були й державні), які приймали рішення про надання кредитів, оглядали неіснуюче майно, знімали з арештів (про що надавали відповідні довідки). Таким чином злочинне угрупування у шахрайській схемі з виведення грошових коштів під кредити без будь-якого матеріального забезпечення використало майже 90% банків, філії яких знаходяться на території Івано-Франківської області.

   Поміж  приватних нотаріусіві, які посвідчували іпотечні договори  щодо неіснуючого нерухомого майна без належної перевірки факту дійсної наявності такого нерухомого майна, потерпілі називають Світлану Девляшевську та Наталію Бородовську.

   При цьому зазначають, що перша нотаріус  є дружиною судді Івано-Франківського апеляційного суду Віталія Девляшевського, який займає адміністративну посаду заступника голови суду,  інша -  це  дружина судді Івано-Франківського міського суду Станіслава Бородовського.

                                      Про суть шахрайської схеми

   Суть шахрайської схеми  полягала  в тому,  що її творцями  було створено цілу мережу неіснуючих об’єктів нерухомості, зареєстрованих в державному реєстрі нерухомості на підставі підроблених документів.

   У подальшому задля отримання кредитів компанією «Рона» «несправжні» об’єкти  надавалися в заставу банківським установам поручителями за кредитами,  що видавали себе за власників майна,  якого у природі не існувало.

   Неіснуючі об’єкти передавалися також в іпотеку для отримання товарних кредитів. Від вищезгаданої  компанії  Hyundai  Corporation  (Південна Корея) та  від компанії Resin Imex, що створена у Дубаї (ОАЕ). Загалом від  цих компаній  «Рона»  отримала товарних кредитів на суму понад 10 млн  дол.

   За наявною інформацією,  мережа нараховувала 14 неіснуючих об’єктів, більшість з яких  з’явилися «на папері» ще в 2008 році. Як це відбувалося? Спочатку створювались «фейкові» земельні ділянки з кадастровими номерами. Реєстратори реєстрували цю  «липу»,  БТІ виготовляло техпаспорти. Заводились інвентаризаційні справи.  Інженери-землевпорядники робили  документацію із землеустрою. Тобто діяла така собі ціла «підробна  фабрика» - з підробки численних документів та створення об’єктів-«невидимок».

   Далі на  неіснуючі землі шахраями «садились» такі ж самі об’єкти нерухомості: це могли бути неіснуючі торгово-офісні приміщення, склади, житлові приміщення. «Фішка» була  в тому,  що «невидимки»  з’являлися поруч зі справжніми будівлями з такими характеристиками. При виїзді оцінювачів на об’єкт оцінки, співробітників банку на огляд застави шахраї розміщували табличку з потрібною адресою саме на цих будівлях. Для створення такої адреси зазвичай добавляли до номеру будівлі букви А або В, рідше – інші букви.

   А далі для шахраїв все було просто –  неіснуючі об’єкти нерухомості без проблем передавалися в іпотеку банківським установам. В іпотеку ПАТ «Перший український міжнародний банк»,  наприклад,  кількома  поручителями – фізичними та юридичними особами - було передано 8 неіснуючих об’єктів,  під які було видано грошові кошти  в розмірі 157 млн грн.

  Вочевидь,  цього б ніколи не сталось, якби працівники банків перевіряли належним чином наявність та стан об’єктів нерухомості. Однак такі перевірки чомусь  не проводилися. 

   Як відомо, банки завжди надто ретельно досліджують  документи і саму нерухомість, навіть коли йдеться про дрібні об’єкти. А тут стільки «намальованих» дорогий споруд і не помітили!

   Невже служби безпеки всіх задіяних в цій шахрайській схемі банків виявились такими надзвичайно некомпетентними і непрофесійними?

  Це дуже малоймовірно. Більш вірогідний інший варіант. Банківські службовці, які ухвалювали остаточне рішення про надання кредитів, були відомо як зацікавлені в наданні коштів франківським шахраям.

   І тут робота для наших правоохоронців. Треба хоча б перевірити протоколи засідань кредитних комітетів. Звісно, за умови, що слідчих і прокурорів банально на купили.

                                     До чого дорозслідували «аферу століття» по-прикарпатськи

   А тепер про найбільш показовий момент – про результати розслідування прикарпатської «афери століття» на даний час.

   Згідно відомостей в судовому реєстрі, щодо цього шахрайства правоохоронцями було  зареєстровано близько 20 кримінальних проваджень. Разом з тим відразу намітилася тенденція (в матеріалах судового реєстру вона теж простежується): блокування по повній програмі розслідування справ, що були відкриті за заявами потерпілих майнових поручителів, та справ, у яких слідство починало серйозно досліджувати факти шахрайства  посадовців «Рони» та завдання ними  збитків в особливо великих розмірах.

   Деякі з  цих справ спочатку розслідувались на рівні  Івано-Франківська, опісля  на рівні Києва – головним слідчим управлінням  Національної поліції України т а головним слідчим управлінням СБУ, де розслідування також постійно гальмувалося.

   Так, зі слів директора ТДВ «Коломийський ДОЗ» Богдана Тодоріва численні скарги та клопотання їхніх адвокатів слідчими постійно залишалися без задоволення. У вказаних кримінальних провадженнях адвокатам вдавалося змушувати правоохоронців проводити хоч якісь слідчі дії лише після звернень зі скаргами до слідчих суддів.  Однак далеко не завжди, оскільки поміж суддів також знаходилися  «зацікавлені особи», що фактично діяли в інтересах шахраїв.

   У  числі «заблокованих» кримінальних проваджень опинилася  справа, у якій  ключовим фігурантам афери «світила» , зокрема,  ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою). Однак у подальшому, попри те, що слідство рухалось ефективно,  бувшим Генпрокурором Юрієм Луценком (вочевидь,  не за просто так)  було винесено постанову про зміну підслідності з мотивацією неефективності досудового слідства. І справу було скеровано до головного слідчого управління СБУ, яке фактично звело розслідування до зменшення кола підозрюваних осіб та інкримінувало їм лише легкі обвинувачення, вилучивши з обвинувачення поняття організоване злочинне угрупування (ст. 28 КК України), «викинувши» ч. 4 ст. 190.

   Як стало відомо редакції у даний час ця справа  розглядається  Івано-Франківським міським судом, де працює «той самий» суддя Бородовський, дружина якого, як було вказано вище, посвідчувала іпотечні договори щодо неіснуючого нерухомого майна.

   Аби стало зрозуміліше,  чому правоохоронці,  розслідуючи  так багато справ,  досі не спромоглися нікого із шахраїв притягнути до відповідальності, кілька фактів про ці кримінальні провадження.

   Одне з них,  яке теж було кваліфіковане за ч. 4 ст. 190 КК України та у якому фігурували посадові особи ПАТ «Укрінбанк», чиновники міськвиконкому, посадовці прокуратури, що діяли в корумпованій схемі (зв’язці) разом із компанією «Рона», просто щезло.

   Ще одна справа, кваліфікована у тому числі за ч. 4 ст. 190 КК України, яку виділили з іншої справи, стосується шахрайства, вчиненого безпосередньо стосовно міжнародної  компанії Hyundai Corporation. Однак її розслідування, яке проводиться головним слідчим управлінням  Національної поліції України, і надалі затягується.

    Окрім того, правоохоронцями розслідується справа щодо доведення  до самогубства івано-франківського бізнесмена Ігоря Куліковського, компанія якого – ТОВ «КГД-БУД» – виступило майновим поручителем на виконання боргових зобов’язань, відповідно до угоди, укладеної між державним «Укрексімбанком» та ТОВ «Компанія Рона».

    Також на даний час  є 7 кримінальних проваджень, що пов’язані із злочинами, скоєними відносно майнових поручителів, майном яких у результаті шахрайства службових осіб компанії «Рона» фактично заволоділи банки. Йдеться про ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Як саме це відбувалося -  тема окремого дослідження і окремої публікації.

   Водночас  варто зазначити,  що розслідування кримінальних справ  за заявами потерпілих майнових поручителів правоохоронцями й  надалі блокується  - усіма можливими способами.

                                                     Замість епілогу

   За наявною інформацією, бувший керівник ТОВ «Компанія  Рона» Семотюк Роман Федорович є родичем (двоюрідним братом) Гнідана Руслана Миколайовича,  який  з 2014 року обіймає  посаду заступника  прокурора  Івано-Франківської області.

   Про ТОВ «Компанія  Рона» відомо, що  з 2014 року вона була спонсором партії «Народний фронт» в Івано-Франківській області.

                                                                                                   Дмитро Лісний