СУДДІВСЬКА "ВЕНДЕТТА" ЗАМІСТЬ ПРАВОСУДДЯ

   21 травня в Чернівцях оголосили вирок колишнім бійцям АТО, яких затримали за розбійний напад на  сім’ю голови обласного господарського суду Бориса Желіка. Зроблено це було потайки - щоб уникнути реакції з боку громадськості. Отож, про час та дату зачитування судового рішення не повідомлялось.

   Подивитися в очі волонтерам, ветеранам АТО, звичайним жителям міста, які приходили підтримувати підсудних, побоялася колегія суддів Першотравневого районного суду Чернівців.  Згідно її вердикту, чотирьох обвинувачених було засуджено   до позбавлення волі на терміни від 8 до  11 років. Це при тому, що достатніх доказів їхньої вини представлено не було. Ряд фактів свідчить про те, що слідство, яке скерувало до суду докази, зібрані з серйозними процесуальними порушеннями, їхню вину просто не довело. 

                                

                     Чому правоохоронці «відмовилися» від квадрокоптера

                                  

   Цей судовий процес з самого початку був особливим. Так само як досудове слідство. З огляду, передусім,  на кількість порушень, які допускали судді та правоохоронці. Загалом  складалося вражання ніби діє єдиний запущений кимось механізм, націлений на те, аби якомога скоріше затримати та якомога жорсткіше покарати кривдників відомої в судовій системі області особи. І зовсім не важливо якими  способами це буде зроблено, чи справжніми будуть  спіймані злочинці чи «підставними».

   Одразу зазначу, що таке враження виникло не просто так: як журналіст я був присутнім на трьох судових засіданнях у даній справі. У  тому числі й на судових дебатах, коли сторона захисту наголошувала на фактах, які свідчили про незаконне затримання обвинувачених, вибивання в них зізнань за допомогою фізичного насилля та катування, штучне створення доказів винуватості, грубе порушення прав підсудних на захист.

  Однак перед тим, як зупинитись на цих фактах більш детально, нагадаю хронологію подій.

   Цей розбійний напад трапився у Чернівцях минулорічним літом. ЗМІ тоді повідомляли, що 10 липня, приблизно о 6 годині ранку на територію домогосподарства  Бориса Желіка (що знаходиться по вул. Січових Стрільців) пробралися четверо невідомих осіб у масках-балаклавах і камуфляжі. Двоє з них  напали на дружину судді, яка вийшла з будинку. Інші бандити зайшли в будинок та вчинили напад на сплячого суддю, заклеїли йому рот скотчем і, погрожуючи автоматом, змусили показати сейф. Здобиччю злочинців стало близько 11 тисяч євро.

   Про те, що затримано чотирьох  підозрюваних (троє з яких колишні учасники АТО),  поліція повідомила 26 липня. Було заявлено, що свою жертву – голову госпсуду –  вони обрали, вивчаючи  електронні декларації на  сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. При цьому злочинці стежили за суддею понад півроку,  ретельно вивчали  деталі його розкладу дня. Щоб зібрати «потрібні» відомості, застосовували навіть літальний апарат - квадракоптер.

   Як саме вдалося  розкрити розбійний напад, чим конкретно підтверджувалась  вина затриманих  - правоохоронці не розповіли. Хоча, за логікою речей, доказів у поліції мало було достатньо. Враховуючи оприлюднені деталі розбою та твердження про те, що підозрювані були затримані 25 липня й відразу визнали свою провину.

   Зауважу, що у ході подальшого слідства квадракоптер  «зник», стеження  за суддею «скоротилося» до 30 днів, а кількість злочинців, що напали на домогосподарство судді «зменшилася» до трьох (про таку кількість нападників, змінивши попередні покази, під час повторного допиту, зокрема,  повідомила потерпіла).

   Цікаво, що у вироку суду,  де розбійний напад описується в численних деталях, взагалі відсутня інформація про кількість нападників, яких побачила потерпіла.

 

                          Про  підсудних, потерпілого та його родину

 

   Нагадаю, що в Першотравневому райсуді справу про  розбійний напад на родину Бориса Желіка почали  розглядати у лютому цього року – у складі  колегії: суддя-доповідач Аліна Федіна, судді Лариса Стоцька та Ігор Іщенко.

  ЇЇ фігурантами, які опинилися на лаві підсудних,  стали:  мешканець Києва, уродженець Донецька (що переїхав з окупованої території) Михайло Бальберт (1987 р.н.), мешканець Львівської області Богдан Козубаль (1992 р.н.), чернівчани  Олександр Якушик (1991 р.н.) та Максим Каленюк (1992 р.н.), яких   обвинувачували за ч.4 ст. 187 (розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою) та за ст. 257 (бандитизм).  Каленюка, окрім цього, звинувачували за ч. 1 ст. 263 КК України, що передбачає відповідальність за незаконне носіння, зберігання, придбання  зброї, бойових припасів, вибухових речовин або пристроїв.

   Колишніми атовцями  є Бальберт,  Козубаль  та  Каленюк. В зоні АТО вони прослужили майже  два роки. Спочатку були бійцями добровольчого батальйону «Донбас», опісля служили як мобілізовані - в 46-тому окремому батальйоні спеціального призначення ЗСУ «Донбас-Україна».

   До кримінальної відповідальності ніхто з обвинувачених раніше не притягувався. Двоє з них мають вищу освіту, один – вищу  незакінчену освіту.

  Нагадаю також деяку інформацію  про потерпілого та його родину.

   Борис Желік є головою господарського суду Чернівецької області з 2001 року. До цього він майже 10 років пропрацював головою обласного арбітражного суду.

   Його син – Максим Желік є суддею Львівського апеляційного господарського суду. Невістка Олександра Желік та дочка Тетяна Волошина є адвокатами. Відомо, що минулого року невістка подавала електронну декларацію як кандидат на посаду судді місцевого суду.  Зять суді Бориса Желіка  – Сергій Волошин -  є заступником  голови Шевченківського районного суду Чернівців.

   А тепер про головне: як насправді розслідували кримінальну справу щодо розбійного нападу на голову госпсуду. Почати можна з того, що 24 липня 2017 року слідчим суддею  «того самого» Шевченківського райсуду Чернівців було задоволення клопотання слідчого про привід громадянина Бальберта – для допиту у процесуальному статусі свідка в рамках кримінального провадження щодо розбійного нападу…

 

              Про незаконне затримання та катування: історія Михайла Бальберта

 

    Адвокат Бальберта Олена Меленюк під час судових дебатів розповідала, що її підзахисний був затриманий 24.07.2017 року в Києві -  близько 10 год. ранку. Приблизно через  годину після цього слідчий у Чернівцях звернувся до суду з клопотання про привід Бальберта на 17 год. Тобто затримання відбулось з порушенням закону, без ухвали слідчого судді. Окрім того, Бальберту не роз’яснили його прав, не повідомили про причини затримання. Не був складений протокол. В центр з надання безоплатної вторинної правовової допомоги про затримання особи негайно повідомлено не було.

   Затримували Бальберта правоохоронці в камуфляжній формі та балаклавах, які не представлялись і не церемонились. Під дулами автоматів  повалили  обличчям до землі, скрутили руки, одягли кайданки, після чого – запихнули до мікроавтобусу.

   З Києва до Чернівців підозрюваного везли майже 24 години. Весь цей час він був в кайданках, хоча спротиву не чинив. У мікроавтобусі його били, змушуючи зізнатися у розбійному нападі. У результаті він отримав ряд тілесних ушкоджень. Зокрема, було травмовано праве око, що призвело до зміщення рогівки. Фактично після побоїв Бальберт на право око осліп. У подальшому (через кілька місяців) для відновлення зору йому було проведено оперативне втручання.

   У Чернівцях підозрюваного доставили в слідче відділення обласного управління поліції. Провели з ним ряд слідчих дій, зокрема допити, процедуру  впізнання. І тільки після цього повідомили центр з надання безоплатної вторинної правововї допомоги про його затримання.

   За словами Меленюк, про підозру Бальберту повідомили о 14 годині, тобто на той момент з часу його затримання пройшло вже майже 28 годин. Згідно з вимогами статті 278 КПК України,  письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання. За таких оставин, усі слідчі та процесуальні дії, які проводилися з Бальбертом, є незаконними, а всі докази, які були зібрані внаслідок таких дій, є недопустимими.

   Варто наголосити, що подібним чином (без відповідних рішень суду, без складання процесуальних документів) затримували й  «опрацьовували» інших підозрюваних, вибиваючи з них викривальні та самовикривальні покази, «готуючи» до подальших слідчих дій.

 

            Впізнання по очах, кольору шкіри чи по «фінгалам» під очими?   

 

   На таку слідчу дії як пред’явлення особи для впізнання, під час якої застосовувалися балаклави з прорізами для очей,  затриманих приводили побитими (як правило, з гематомами під очима),  в брудному та неохайному одязі. Говорячи юридичною мовою, у даному випадку вони суттєво відрізнялися від інших осіб, які пред’являлися для впізнання, що недопустимо і суперечить вимогам процесуального закону.

   «Було б дуже дивно, якби потерпілий мене не впізнав. Коли в мене була гематома  на пів обличчя, коли було видно, що я весь побитий і ледве розмовляю». – розповідав в судових дебатах Максим Каленюк,  акцентуючи увагу на тому, що відео впізнання затриманих судом переглянуто не було, ці докази в суді не досліджувались. 

   «Після того, як мене затримували, клали на землю, я був весь брудний. На впізнанні мені дали якусь балаклаву, поставили поміж статистів, серед який я значно виділявся своїм зростом. Потерпілій побачити людину, яку затримували, було не важко. До того ж я стояв з підбитим правим оком», - розповідав Михайло  Бальберт.

   Захисники наголошували на  відсутності понятих та адвокатів  під час даної слідчої дії, на тому, що у ролі понятих  при впізнанні виступали працівники правоохоронних органів, зокрема, бійці спецпідрозділу КОРД, які проводили затримання підозрюваних. Особливу ж увагу звертали на пояснення потерпілих, що  надавалися під час впізнання, та які виглядали, м’яко кажучи, непереконливо.

   Зокрема, ідеться про пояснення  потерпілого, який стверджував, що  упізнав двох  нападників за ознаками зовнішності.  Одного  -  по кольору шкіри, очах, статурі (по яких саме ознаках – невідомо,  правоохоронці цього не зафіксували), іншого – по кольору шкіри та особливості переносиці (хоча той був в одягнений в балаклаву з прорізом для очей).

   «Звичайно, кожна людина покрита шкірою і вона має певні ознаки. Певний колір. Все це так, Але що мав на увазі, за якими саме ознаками упізнав Желік, цього не має. І тому це не може бути прийнято як допустимий доказ».- зазначав адвокат Калинюка Юрій Бондарєв.

   Суд аргументи захисників до уваги не взяв і над їх оцінкою особливо не мудрував. У вироку, зокрема, зазначено, що колегія суддів не погоджується із позицією адвокатів, які вважали, що дані докази є неналежними та недопустимими - «з тих підстав (цитую дослівно), що впізнання відбувалося 4-х осіб, які були одягнуті в балаклави, оскільки потерпілий Желік Б.Є. впізнав обвинувачених Калинюка М.В. та Козубаля Б.І. за сукупністю певних ознак кольору шкіри, особливості переносиці, ознаках зовнішності, очах, статурі, про що вказано у зазначених вище протоколах, що відповідає вимогам ст. 228 КПК України».

    Коментарі тут, як кажуть, зайві.

 

                На експертизу надали купюри, які вилучили без опису…

 

    Поміж доказів сторони обвинувачення, врахованих судом, особливе місце займає  висновок  молекулярно-генетичної експертизи. Із даного  документу,  зокрема, вбачається, що на  грошових купюрах номіналом 50 та 500 євро, які вилучили під час обшуку  в Каленюка, та на грошовій купюрі номіналом 50 євро, яку  добровільно видав Бальберт, були виявлені  генетичні ознаки крові потерпілого. Зазначу, що в вироку суду фігурує «протокол добровільної видачі від 25.07.2017 року», згідно з яким Бальберт «добровільно видав речі та грошові кошти».

   Захисник Меленюк добровільну видачу грошей категорично заперечила, вказавши на те, що Бальберт був затриманий 24 липня.  При цьому у нього було все вилучено. Опісля ж він весь час знаходився в кайданках, жодних коштів в нього вже не було.

   Адвокат також звертала увагу  на те, що гроші, вилучені у її підзахисного,  не були описані і декілька днів перебували у слідчих. Яким чином  на купюрах могли з’явитися сліди крові потерпілого – не зрозуміло. Також Меленюк  зауважила, що потерпілий неодноразово приходив до слідчих, давав покази, не можна виключати, що він не тримав ці гроші в руках, не перераховував.

   Адвокат Бондарєв стверджував, що у Каленюка були вилучені всі предмети, коли він був фактично затриманий. Документи, кошти, які були при ньому. При цьому будь-яких документів правоохоронці не складали, а тому невідомо де, у  кого та яким чином зберігалися вилучені предмети, у тому числі гаманець з грошима та кілька набоїв. Тому усі подальші твердження, що певна купюра, яка надавалась слідчим на дослідження молекулярно-генетичної експертизи, була вилучена у Каленюка, не відповідають дійсності.

   Захисник також зазначав, що у подальшому, щоб прикрити свою хибу, правоохоронці вдалися до наступного порушення. 27 липня, тобто через два дні, предмети, які були нібито вилучені у Калинюка, були оглянуті. Хоча згідно закону вилучені речі підлягали негайному огляду та опечатуванню.

 

 

                      Чому захисники заявляють, що банди не було                 

 

   При оцінці звинувачень в бандитизмі, захисники звертали увагу на те, що будь-яких даних, які б підтверджували створення, розвиток та діяльність  озброєної банди, не було встановлено ні під час досудового розслідування, ні в судових засіданнях.

   Не було, зокрема, виявлено (доведено) таку обов’язкову ознаку банди як озброєність. На цьому факті під час судових дебатів загострювали увагу майже всі адвокати.

   Захисник Бондарєв у своїму виступі , зокрема, зазначив, що конкретні прояви та ознаки банди у формулюванні обвинувачення навіть не згадуються. Вже не кажучи про докази, які мали б підтверджувати їхню наявність. «Вони відсутні і підмінені лише одним фактом, який вказала у своїй промові пані прокурор: це спільна служба мого підзахисного з іншими своїми друзями в зоні антитерористичної операції» - наголосив адвокат.

    Проте суд ці аргументи не врахував. У вироку констатовано, що «злочинну стійку озброєну вогнепальною зброєю банду»  організував   Каленюк  – у період з 12.05.2017 року по 10.07.2017 року. Підбір учасників банди здійснювався з числа раніше знайомих осіб, з якими Каленюк спільно проходив військову службу в зоні АТО та близьких друзів, враховуючи, зокрема,  їхнє вміння рішуче діяти  в екстремальних та неординарних ситуаціях, отримані ними навики володіння вогнепальною та холодною зброєю.

   Банду було організовано «з метою нападу на осіб, які є Державними службовцями різного рангу». Чим це підтверджується? У вироку суду згадується «протокол огляду предмета» - планшета «Самсунг», вилученого під час обшуку в Каленюка – «з наявними в історії пошуків переглядами декларацій  та статей різного змісту про суддів з Хмельницької, Херсонської, Одеської та Чернівецької областей, інших посадових осіб».

   Інших доказів мені віднайти не вдалося...

 

                Чи була б банда, якби суддя не виявився досвідченим  мисливцем?   

 

    Озброєність банди сторона обвинувачення доводила тим, що Каленюк «у невстановлений слідством час, за невстановлених обставин, у невстановленої особи, у невстановленому місті» придбав вогнепальну зброю та боєприпаси -  автомат Калашнікова з відкидним на бік прикладом та набої до нього. Що означають такі доводи? Лише одне:  те, що слідство насправді нічого не довело. Однак  суд їх  приймає…

   Захисник Бондарєв стверджував, що час та обставини появи у Каленюка набоїв якраз відомі. Щоб в цьому переконатися, достатньо було подивитися його військовий квиток, де зазначано, що під час служби в зоні АТО за ним був закріплений автомат Калашнікова модернізований АКМ та пістолет Макарова.  Особливу ж увагу адвокат акцентував на таких фактах. Всю зброю на момент звільнення Калинюк здав. Водночас підзахисний не заперечує, що в його рюдзаку, з яким він приїхав після війни додому, випадково опинилися набої від тебельної зброї – кілька патронів  калібру 7.62 мм (для автомата) і 18 патронів калібру 9 мм (для пістолета), які пізніше були вилучені у ході обшуку.

   Щодо доказів наявності вогнепальної зброї під час розбою.

   Фактично вони грунтуються лише на показах потерпілого, який, зокрема, пояснював, що прокинувся від тиску на тіло, «відкривши очі, побачив на собі особу в балаклаві, камуфляжі, з автоматом та ножем» .

    Прокурор, зачитуючи покази потерпілого, наголошувала: «Крім того, потерпілий з упевненістю стверджував, що у нападників була вогнепальна зброя – автомат Калашнікова укорочений з відкидним на бік прикладом. Оскільки він дуже добре розбирається в зброї, захоплюється зброєю і є мисливцем вже більше 25 років».

   Захисники, коментуючи докази обвинувачення, зокрема, «били» на те, що автомат Калашнікова, про який говорить потерпілий, не було вилучено і приєднано до справи. Не встановнено, чи йдеться про вознепальну зброю чи про макет.

   «В якості основних підстав для обвинувачення Каленюка в організації озброєної банди, в розбійному нападі, в незаконному придбанні, зберіганні вогнепальної зброї є свідчення потерпілого. – зазначав під час судових дебатів Юрій Бондарєв. – Однак виникає  питання. Потерпілий говорить, що крім цього автомата він ще бачив в руках нападників гранату РДГ-5. Але Каленюку вона не пред’явлена. Як так?  Виходить, що частина його показів  кладеться в основу обвинувачення, а частина відмітається без будь-яких пояснень. Такі обставини породжують розумний сумнів в достовірності таких доказів».

 

                                               Замість епілогу

 

   У виступах в судових дебатах свою вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів (ідеться про розбій та бандитизм) підсудні не визнали.

   Водночас Максим  Каленюк частково визнав вину за ч. 1 ст. 263 КК України, зізнавшись в тому, що недостатньо ретельно оглянув перед демобілізацією свої речі, у яких випадково лишились набої від його табельної зброї.

    Суд засудив його до одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла. Богдана Козубаля – до десяти років, Михайла Бальберта – до дев’яти, Олександра Якушика – до восьми (з аналогічною конфіскацією).

   Окрім того, суд частково задовольнив цивільні позови потерпілих про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

   Чи могло бути інше рішення? Переконаний, що так. Аж до виправдання  обвинувачених. З огляду на те, що довелось побачити та почути в Першотравневому райсуді.

   Однак,  інше рішення могло б бути лише за однієї умови. Якби судовий розгляд даної справи відбувався подалі від Чернівців -  у будь-якій іншій області України. І справу тут, звичайно,  зовсім не в посаді, яку обіймає суддя Желік Борис Євграфович…

 

         Фото автора  

 

 

                                                                                                      Віктор Корнієнко

                                                              член Національної спілки журналістів України

                                

  

 

 

Журналістські розслідування

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

    Або як нова патрульна поліція та суддя Сихівського райсуду Львова зробили з абсолютно тверезого водія адмінправопорушника.      Ніякого ДАІ в...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, "ОБОРОНКА"...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, ОБОРОНКА ...

  Або про те, як у Львові в умовах війни знищували підприємство, що має стратегічне значення для економіки та безпеки...

ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

  Те, що банкрутство в Україні є одним з найпоширеніших способів «кинути»  кредиторів, інстументом латентного, а часом і відкритого рейдерства,...

СУДДІВСЬКА "ВЕНДЕТТА" ЗАМІСТЬ ПРАВОСУДДЯ

СУДДІВСЬКА ВЕНДЕТТА ЗАМІСТЬ ПРАВОСУДДЯ

   21 травня в Чернівцях оголосили вирок колишнім бійцям АТО, яких затримали за розбійний напад на  сім’ю голови обласного господарського...


ПРАВКОМЖурналістські розлідуванняСУДДІВСЬКА "ВЕНДЕТТА" ЗАМІСТЬ ПРАВОСУДДЯ
UkrNET - поисково-информационный ресурс
каталог веб ресурсів