ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

  Те, що банкрутство в Україні є одним з найпоширеніших способів «кинути»  кредиторів, інстументом латентного, а часом і відкритого рейдерства, а також способом уникнути кримінальної відповідальності за економічні злочини, - відомо багатьом.

 

Однак як саме це відбувається, мало хто знає. І тут нема нічого дивного. Оскільки банкрутство – дуже складний процес, нерідко – з наявністю великої кількості «гравців» (це кредитори, яких може бути і десятки, і сотні, арбітражний керуючий, суддя, дебітори). У разі ж, коли цей інститут використовують «недобросовісні особи», йдеться, як правило, про багатоходові, схожі на масштабне шахрайство схеми, виявляти  та розслідувати які у нинішніх реаліях  правоохоронцям не по зубах.

Одна з таких схем пов’язана з банкрутствами підприємств в судах інших областей: себто подалі від кредиторів. З неї і почнемо.

Чому саме не львівські фірми хочуть банкрутитись у Львові

Останнім часом Львів для «чужих» підприємств-боржників став справжньою банкрутную  меккою». Аби в цьому переконатись, достатньо «погортати» Єдиний державний реєстр судових рішень та проаналізувати судові рішення у справах про банкрутство, винесені Господарським судом Львівської області.

Йдеться про фірми з різних куточків України: чернівецькі, київські, чернігівські, херсонські…. До Львова вони перебираються, обвішані боргами  на десятки, сотні мільйонів гривень.  «Нашу» прописку  отримують, зазвичай,  незадовго до розгляду справи в  госпсуді. Для реєстрації, як правило, використовують кілька постійних адрес.

Далі подається заява в обласний господарський суд, і потім боржник, як правило, без проблем ліквідовується. І все це здебільшого «під опікою» одних  і тих самих львівських юридичних компаній та арбітражних керуючих, які з цими компаніями пов’язані.

Що ж криється за такими «подорожами», перереєстраціями, ліквідаціями?  Розглянемо на прикладах підприємств, які госпсудом вже визнані банкрутами та щодо яких відкрито ліквідаційну процедуру.

Як виглядає «господарське» правосуддя?

Зідно з інформацією з реєстру судових рішень, з початку року суддями обласного госпсуду було винесено  24 постанови про визнання підприємств банкрутами і відкриття ліквідаційних процедур. Частина цих рішень стосується фірм, які «до банкрутства» були зареєстровані та провадили господарську діяльність  в інших областях.

У їх числі - херсонська приватна фірма «Наталі», засновником та власником  якої, за даними реєстрів Мінюсту, є Наталія Карунос, керівником Андрій Карунос.

Банкрутитись через Господарський суд Львівської області  ПФ «Наталі» (юридична адреса підприємтства у Львові - вул. Кульпарківська, буд. 93) почала в квітні цього року – за заявою обласного ГУ ДФС, яке вказало податковий борг підприємства-боржника на суму понад 3 млн грн.  Заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ПФ «Наталі» прийняла до розгляду суддя  Лідія Чорній (яка, до речі, в останні роки обіймає посаду заступника голови суду).

Тепер про один дивний збіг. До цього суддя Чорній розглядала справи про банкрутство ще двох херсонських підприємств-боржників: ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім-97» та ТОВ «Херсонский оптовий торговий дім-02», що зареєстровані у Львові за «тією ж» адресою - вул. Кульпарківська, буд. 93 та поміж засновників-власників яких є «ті ж самі» особи – Наталія Карунос та Андрій Карунос.

ТОВ «ХОТД-02» було ліквідовано згідно з ухвалою судді Чорній  від 22.07.2015 року, у результаті «залишилися з носом» майже дві сотні кредиторів, яким загалом не було виплачено понад 46 млн грн. боргів.

Через кілька років ця ухвала – про припинення провадження у справі  про банкрутство ТОВ «ХОТД-02» – була скасована. А провадження було поновлено, згідно з ухвалою судді Чорній від 01.08.2018 року – з огляду на нововиявлені обставини (після того, як було виявлено майно, яке належить банкруту).

Щодо справи про банкрутство ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім-97», то суддя Чорній її розглядає вже майже 5 років, на цей час у справі триває ліквідаційна процедура.

Тобто, що взагалі відбулося? Автоматизована система розподілу справ між суддями в обласному госпсуді  тричі обирала суддю Лідію Чорній для розгляду  справ про банкрутство споріднених фірм. Йдеться про підприємства, які у Херсоні були пов’язані з мережею супермаркетів «Оскар», що обанкрутилась кілька років тому та які опісля «перебралися» ліквідовуватись до Львова.   Що «за кадром» такого збігу?.. Випадковість? Маніпуляції? Вручання в автоматизовану систему розподілу справ між суддями?

До речі, збіги на цьому не закінчуються. За адресою, де у Львові зареєструвалися херсонські  підприємства-боржники, є, зокрема, приватне підприємство, яке  було визначено як організатор аукціону з продажу майна ПрАТ«Херсонський оптовий торговий дім-97.

Однак повернімося до справи про банкрутство ПФ «Наталі».

З ухвали судді Лідії Чорній від 10.05.2018 року відомо, що арбітражним керуючим у цій справі автоматизована система визначила Боярчукова С.Г. Однак оскільки  він не подав до суду у  «встановлений строк» заяву про призначення його розпорядником майна (з яких причин – в ухвалі не зазначено), судом було повторно здійснено запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого.

А далі знову збіг: на електронний запит судді Чорній автоматизована система з поміж десятків абрітражних керуючих вибирає  Чорнія М.В., який, як зазначено в ухвалі,  «перебуває в шлюбі з суддею Чорній Л.З.».

Після цього суд доходить висновку «заявити самовідвід».

Взагалі ж, аби розвіяти сумнів у неупередженості,  заявити самовідвід суддя Чорній  повинна була раніше:  коли автоматизована система втретє обрала її для розгляду справи про банкрутство  херсонської  фірми з «такими самими» власниками.

Однак цього зроблено не було. Натомість був проведений повторний відбір кандидатури арбітражного керуючого, що схожий на хитромудру комбінацію. Що за цим всім може «ховатись»? Вочевидь, бажання контролювати процес банкрутства усіх трьох споріднених підприємств. А це вже серйозна корупційна складова...

Подалі від кредиторів та кримінальних справ

З початку року господарським судом Львівської області (суддею Вірою Гутьєвою) розглядається справа про банкрутство ТОВ «Нарада», засновником та керівником  якого є мешканець Білої Церкви Віктор Тяптін.

Цю справу, як і у випадку з ПФ «Наталі», було порушено за заявою ГУ ДФС у Львівській області, яке заявило кредиторські вимоги до ТОВ «Нарада» на суму 4,6 млн. грн.

Банкрутство даного підприємства передусім цікаве тим, що воно відбувається одночасно з розслідуванням кримінального провадження, у якому фігурують  службові особи ТОВ «Нарада», при чому за ч. 2 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків у великих розмірах).

Таку схему, зазвичай, використовують у випадку фіктивного банкрутства, зокрема, щоб приховати скоєні злочини та уникнути кримінальної відповідальності. Чи знають про цю схему «господарські» судді? Звісно. До того ж, як ніхто інший. Однак все йде своєю чергою: ламати її ніхто не збирається. Схему просто «не помічають», банкрутуючи боржників не лише подалі від кредиторів, а й подалі від кримінальних справ, у яких вони фігурують.

У «нашому» випадку ситуація виглядає так. Кримінальне провадження щодо службових осіб ТОВ «Нарада», які ухилились від сплати податків на суму 2,43 млн грн, розслідують працівники слідчого відділу ФР Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області. В матеріалах реєстру судових рішень також міститься інформація про те, що  ТОВ «Нарада (перед тим, як «прописатись» у Львові) перебувало на податковому обліку в ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя.

Госпсуд, до речі, мав би зупинити провадження у справі про банкрутство ТОВ «Нарада» до того часу, доки не буде розслідувано вищезгадане кримінальне провадження. Проінформувати «його» (суд) про наявність такої кримінальної справи, відомості про яку містяться в офіційному реєстрі, мав би арбітражний керуючий. Однак тоді – кіцець цій схемі...

Коментар від голови Західного апеляційного господарського суду

На мої запитання про наявність корупційних схем в господарських судах, про фірми-боржники з інших регіонів, яких за такими схемами банкрутять у Львові, «прописуючи» заздалегідь за одними й тими самими адресами, голова новоутвореного Західного апеляційного господарського суду Борис Плотніцький відповів, що така проблема є і це – «поле  роботи для правоохоронних органів». Опісля додав, що такі речі (в основному йдеться про  зловживання арбітражних керуючих) важко документувати та доказувати.

І далі зазначив: «Це завжди було, а не тільки зараз. Можу це впевнено стверджувати, оскільки раніше, працюючи суддею, справи про банкрутства слухав п’ять років. Новий Закон про банкрутство, у якому добавилось багато статей, новел, не став тим інструментом, який цьому перешкоджає. Філософія інституту  банкрутства така: має бути пріоритет на оздоровлення, на спасіння підприємств, економіки. А насправді у нас виходить, що інститут банкрутства – це спосіб втекти від боргів, не заплатити, як зараз кажуть, кинути свого візаві».

Вищенаведені запитання голові Західного апеляційного господарського суду Борису Плотніцькому були поставленні  під час недавньої прес-конференції в форматі «кава з головою суду».

Віктор Корнієнко, член Національної спілки журналістів України.        

Журналістські розслідування

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

ЗВИЧКА ДО БЕЗЗАКОННЯ

    Або як нова патрульна поліція та суддя Сихівського райсуду Львова зробили з абсолютно тверезого водія адмінправопорушника.      Ніякого ДАІ в...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, "ОБОРОНКА"...

СТРИПТИЗ, БОРДЕЛІ, ОБОРОНКА ...

  Або про те, як у Львові в умовах війни знищували підприємство, що має стратегічне значення для економіки та безпеки...

ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

ТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ

  Те, що банкрутство в Україні є одним з найпоширеніших способів «кинути»  кредиторів, інстументом латентного, а часом і відкритого рейдерства,...

СУДДІВСЬКА "ВЕНДЕТТА" ЗАМІСТЬ ПРАВОСУДДЯ

СУДДІВСЬКА ВЕНДЕТТА ЗАМІСТЬ ПРАВОСУДДЯ

   21 травня в Чернівцях оголосили вирок колишнім бійцям АТО, яких затримали за розбійний напад на  сім’ю голови обласного господарського...


ПРАВКОМЖурналістські розлідуванняТАЄМНИЦІ БАНКРУТСТВ ПО-ЛЬВІВСЬКИ
UkrNET - поисково-информационный ресурс
каталог веб ресурсів