Скандальне призначення, що обурило громадських активістів
Про скандал навколо призначення керівником Держенергонагляду у Західному регіоні колишнього члена Партії регіонів Євгена Бентковського Гал-інфо писало в травні минулого року.
Нагадаємо, що на цю посаду бувалого «регіонала-господарника» - колишнього начальника управління житлово-комунального господарства Львівської ОДА Євгена Бентковського призначив директор ВП «Головдерженергонагляд» (загальноукраїнська організація) ДП НЕК Укренерго Володимир Рубанка. Проти цього рішення виступили ряд громадських організацій Львова. Активісти завітали до Євгена Бентковського та вимагали підписати заяву про звільнення, підготували звернення до директора ВП «Головдерженергонагляд» – з вимогою офіційно перервати відрядження «екс-регіонала» до Львова.
Однак Бентковський, попри громадський спротив, лишився «при посаді» – виконуючим обов’язки начальника у контролюючій «енергетичній» структурі. І, як й попереджало в минулоріч Гал-інфо, дуже швидко «на контролював»...
Майже 10 мільйонів бюджетних коштів на …трансформаторах
Щоб отримати загальні відомості про хід розслідування цієї справи, в прокуратуру Львівської області автор цих рядків скерував три запити на публічну інформацію. І вперше за тривалу журналістську практику у відповідь отримав суцільні відписки. Не вдалося навіть з’ясувати прізвища слідчого і прокурора - процесуального керівника по справі. Отаке вельми «старанне» забезпечення «таємниці слідства»…
Від львівських правоохоронців офіційно вдалося дізнатися лише те, що 27.11.2015 року у Залізничний відділ поліції обласного ГУНП «надійшло звернення гр. Брень А.Я. щодо неправомірних дій працівників Держенергонагляду у Львівській області». І що було відкрито кримінальне провадження №12015140060003342, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 України - «про те, що службовою особою інспекції Держенергонагляду у Львівській області внесено завідомо неправдиві відомості в інвестпрограму ПАТ «Львівобленерго».
Насправді ідеться про внесення неправдивих відомостей в документи погодження цієї програми
Що за цією скупою інформацією криється? Схоже на те, що зухвалі енергетичні оборудки, через які було безпідставно витрачено мільйони державних коштів. До речі, це і наші з вами кошти, які ми, попри непомірні тарифи, сплачуємо за спожиту електроенергію.
Із звернення до редакції Андрія Бреня – заступника начальника інспекції Держенергонагляду у Львівській області (далі – ІДЕН) - Гал-інфо стало відомо про такі факти.
Справа, яку у даний час розслідує Залізничний відділ поліції, стосується службових зловживань начальника ІДЕН у Львівській області Ігоря Лавровського. В 2013 році Лавровським було погоджено інвестиційну програму ПАТ «Львівобленерго» на 2014 рік. У результаті «туди» потрапили об’єкти, у ході перевірки яких інспекторами ІДЕН були встановлено недоцільність їх внесення до інвестпрограми.
Дані два об’єкта не могли переоснащатися за рахунок коштів, призначених для фінансування цієї інвестпрограми, оскільки один із них взагалі не належав ПАТ «Львівобленерго», а по другому був відсутній експертний висновок про необхідність заміни відповідного електроенергетичного обладнання.
Ідеться про об’єкт на вул. Театральна, 17 у Львові – трансформаторну підстанцію та підстанцію шахтного РЕМ «Межиріччя» №216, що в Мостиському районі, на яких завдяки «сприянню» Лавровського було замінено трансформатори. Незаконні дії посадовця призвели до безпідставної витрати коштів на суму близько 10 млн. грн. У 2013 році це складало 1,2 млн. доларів.
Службові зловживання як норма
«В червні 2015 року за ініціативою Лавровського І.Є. ПАТ «Львівобленерго» було перевірено на предмет виконання енергопостачальником вимог чинного законодавства стосовно забезпечення якісного електропостачання. – зазначає у зверненні до редакції Андрій Брень. – Під час перевірки було виявлено багато порушень, які постачальник електроенергії зобов’язаний був усунути на підставі виданих інспекцією Держенергонагляду у Львівській області приписів. Внаслідок цього ПАТ «Львівобленерго» неодноразово зверталося до Лавровського І.Є. з питанням скасування частини приписів, але отримувало відмову. Однак після проведення переговорів з ПАТ «Львівобленерго», після цих всіх відмов Лавровський І.Є. раптово, незважаючи на попередні наполягання на виконанні вимог приписів, відкликав один з приписів. А пояснення виявилося простим, адже для виконання відкликаного припису ПАТ «Львівобленерго» необхідно було потратити сотні тисяч гривень, оскільки необхідно було замінити аварійні опори та усунути інші технічні порушення. Крім того, в разі виявлення невиконання вимог відкликаного припису під час його перевірки, можна було б ще отримати солідний штраф».
Керівник Держенергонагляду у Західному регіоні Євген Бентковський очевидно протиправні дії Лавровського «чомусь» не помічає. Це попри те, що вони повторюються з «дивною» регулярністю.
У серпні 2015 року ПАТ «Львівобленерго» перевіряють на предмет підготовки його обладнання до роботи в осінньо-зимовий період. Інспектори ІДЕН знову виявляють багато порушень, які були відображені в акті перевірки. Однак все закінчується так само, як у попередньому випадку. Лавровський за мовчазної згоди Бентковського після переговорів з ПАТ «Львівобленерго» не вносить у припис «окремі вимоги» (хоча у акті вони є), виконання яких передбачає витрачання мільйонів гривень.
Те, що трапилося далі, є найбільш показовим фактом. З контролюючої структури починають звільняти «не своїх» людей. Потрапляє під цей «каток» і Андрій Брень, який насмілюється виступити проти протиправних дій Ігоря Лавровського.
«Темна» справа «Львівсвітла»
Аби краще зрозуміти процеси, що відбувають останнім часом в «західному» Держенергонагляді, насамперед, вочевидь, слід звернути увагу на те, а кому ж довірили відстоювати інтереси держави в енергетичній сфері у Західному регіоні. Почнемо з колишнього члена Партії регіонів Бентковського Євгена Ромуальдовича…
До того, як обійняти посаду начальника управління житлово-комунального господарства Львівської ОДА пан Бентковський, як відомо, був директором ЛКП «Львівсвітло». Найгучніша «темна» справа, пов’язана з цим періодом, стосується правомірності отримання «Львівсвітлом» кредиту на впровадження та реалізацію інвестиційного проекту «Реконструкція зовнішнього освітлення м. Львова з використанням сучасних енергозберігаючих технологій» в сумі 22 млн. грн. Ще одне питання, яке у той час цікавило правоохоронців, стосувалося законності використання даних кредитних коштів. Зокрема того, навіщо було ЛКП «Львівсвітло» залучати до розробки робочого проекту ТзОВ НВП «Західсвітло», якщо підприємство могло самостійно освоювати бюджетні кошти у розмірі 22 млн грн, отримані від Української державної інноваційної компанії.
Віднайти вичерпну інформацію про цю оборудку не вдалося. Скоріше за все, правоохоронні органи її серйозно не розслідували, а матеріали ревізії фінансово-господарської діяльності «Львівсвітла», яку проводило обласне КРУ, десь «загубилися». З того, що потрапило в ЗМІ, відомо небагато. Зокрема, те, що службові особи ЛКП Львівсвітло» у підконтрольній їм комерційній структурі – ТзОВ «Західсвітло» замовляли два проекти: по суті, протилежні один одному як щодо технічних характеристиках, так і щодо вартісних показників. Вартість «другого» виготовленого проекту була погашена сторонами («Львівсвітлом» та «Західсвітлом») в сумі 1,1 млн грн, які комерційна структура отримала відразу після укладання договору. При цьому на сьогодні проектні роботи досі не виконані.
Індульгенція «по судовій лінії»?
Відомості про цю кримінальну справу є у реєстрі судових рішень. 24.12.2009 року. Галицький райсуд Львова розглянув скаргу на постанову про порушення кримінальної справи від начальника управління житлово-комунального господарства ЛОДА.
Посадова особа, відносно якої кримінальна справа була порушена за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем – в особливо великих розмірах або організованою групою) та ч. 2 ст. 366 КК України (службове підроблення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки), скаржилася на те, що постанова слідчого винесена «без достатніх для цього приводів та підстав, з порушенням норм кримінально-процесуального права».
Даним посадовцем, як вдалося з’ясувати у ході журналістського розслідування, був Євген Бентковський, якого правоохоронці підозрювали в заволодінні бюджетними коштами в сумі 423,6 тис. гривен – шляхом вчинення службових підробок, за попередньою змовою з групою осіб.
Що ж це за спільники? В постанові суду згадуються посадові особи ТзОВ НВП «Теплокомуненерго». Ідеться про комерційну фірму, зареєстровану в серпні 2008 року, на яку пізніше, за президентства Віктора Федоровича, як сніг на голову посипались мільйонні тендерні замовлення. У тому числі величезні замовлення без конкурсу. І все це - здебільшого від управління житлово-комунального господарства ЛОДА…
Стосовно рішення, винесеного Галицьким райсудом. Суд постановив скаргу задовольнити, постанову слідчого про порушення кримінальної справи відносно начальника управління житлово-комунального господарства ЛОДА скасувати. Хоча «достатніх даних та підстав» для цього не було (якщо судити за фактам, викладеним в постанові).
Окрім того, невідомо, чи дана постанова оскаржувалась в апеляційному порядку. В реєстрі судових рішень відомості про це відсутні.
Чому правоохоронці не помічають очевидного?
Серед засновників (учасників) ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго», згідно з даними реєстру, – Бредєлєва Валерія Едмундівна і … ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго».
Місцезнаходженням товариства вказано Франківський район, вул. Наукова, будинок 7, корпус, 10. Керівник – Лацик Зіновій Львович (з 24.09.2012 р.).
Відомості про здійснення зв’язку з юридичною особою відсутні.
Водночас у відкритих джерелах лишилася інформація про те, що попереднім керівником та бухгалтером ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» був Борис Олег Васильович, з яким можна було зв’язатися за телефоном (0322) 2244743.
Телефонуємо за вказаним номером. Потрапляємо до ТзОВ «ЛІХТ ФОРУМ», фактична адреса якого вул. Наукова, 7а. Про НВП «Теплокомуненерго» «там» нічого не знають. Так само, як про корпус №10, у якому воно нібито розміщувалось (рорзміщується). Оскільки такого корпуса нема.
Зате збереглася інформація з «Вісника держзакупівель», згідно з якою протягом 2010-2012 років ТзОВ НВП «Теплокомуненерго» отримало шість замовлень на загальну суму 25,57 мільйонів гривень (найбільше замовлення – на 18,25 млн грн – стосувалося реконструкції очисних споруд міста Турки). Всі ці замовлення оплачувало управління житлово-комунального господарства Львівської облдержадміністрації. При цьому замовником під час засідання комітету конкурсних торгів неодноразово приймалися рішення про застосування процедури «закупівлі в одного учасника» - у ТзОВ НВП «Теплокомуненерго».
Ще одна інформація «для роздумів» і для правоохоронних органів. В 2013 році ЛКП «Львівсвітло» за результатами відкритих торгів замовило проводи, стрічки затискачі на 1,360 млн грн у ТзОВ «Захід-Енерго Інвест». Окрім цього товариства, продукцію пропонувало ТзОВ «ТФ-К» та ТзОВ «Львівська ізоляція» – на 425 тис. грн дешевше, однак договір був підписаний із «Захід-Енерго Інвест».
Що це за товариство? Зареєстровано воно було наприкінці 2012 року у Городку. У числі його засновників та власників – «знайомий» по ТзОВ НВП «Теплокомуненерго» Борис Олег Васильович. Єдиний на той час досвід фірми у тендерах – це одночасна перемога в ще одному тендері «Львівсвітла» на постачання ламп на 492,5 тис. грн. У цьому випадку дешевший (на понад 200 тис. грн) товар пропонувало ТзОВ «Союз-Світло-Україна». Однак ЛКП «Львівсвітло», яке раніше очолював Євген Бентковський, підписало договір з ТзОВ «Захід-Енерго Інвест», засновником якого є Олег Борис – особа, яка раніше керувала ТзОВ НВП «Теплокомуненерго», яке за часів Януковича та у період перебування на керівних посадах в управлінні ЖКГ ЛОДА Євгена Бентковського, існуючи, вочевидь, лише на папері, отримувало мільйонні тендерні замовлення.
Віктор Пасічник.
В останні роки посадові особи АТП-1 «прославилися» численними махінаціями та зловживаннями. За фактами вчинення цих злочинів було порушено (відкрито) ряд кримінальних справ (проваджень). Однак в кінцевому результаті (попри те, що доказів у слідчих та прокурорів, як правило, було хоч відбавляй) все закінчувалося великим пшиком...
«Клондайк» для посадовців-махінаторів
В липні 2013-го прокуратура Львова щодо зловживань на комунальному АТП-1 відкрила відразу три кримінальних провадження: за ч. 1 ст. 172 (грубе порушення законодавства про працю), ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки), ч. 1 ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень).
«Круті» заходи прокурорського реагування з пильністю та копіткою роботою правоохоронних органів були аж ніяк не пов’язані. Спочатку на транспортні афери, що процвітали на підприємстві, звернув увагу телеканал ZIK (у програмі журналістських розслідувань «Народний контроль»), опісля факти зловживань на АТП-1 підтвердила тимчасова депутатська контрольна комісія, утворена Львівською міськрадою для перевірки діяльності автотранспортного підприємства. та Державна фінансова інспекція у Львівській області.
Оприлюднення цих фактів шокувало громадськість та викликало хвилю обурення. Судячи з цієї інформації, діяльність єдиного міського комунального перевізника була наскрізь пронизана «вишуканими» кримінальними схемами та злочинними оборудками. Державні кошти посадовці-махінатори «дерибанили» системно та вельми цинічно, використовуючи у корисних цілях своє службове становища, перевищуючи свої службові повноваження.
І все це на фоні довжелезних черг на зупинках громадського транспорту, переповнених маршруток-«бидловозів», спроб перевізників та влади збільшити вартість проїзду (!).
Серед кричущих фактів зловживань, які, зокрема, були виявлені депутатською комісією та журналістами – закупівля АТП-1 пального за завищеними цінами, внаслідок чого державі було завдано понад 460 тис. гривень збитків, махінації під час закупівлі 19 вживаних (майже 20-річної давнини) несправних автобусів, у результаті чого підприємство приховало 2 млн. гривень, замовлення на сотні тисяч гривень юридичних і страхових послуг (хоча на це мали витратити менше п’яти тисяч). Також було доведено, що на підприємстві існує тіньова бухгалтерія і «крутяться» мільйони тіньових коштів, мають місце численні факти грубого порушення посадовими особами АТП-1 законодавства про працю (йдеться про незаконні звільнення водіїв з роботи з особистих мотивів, про залучення водіїв до понаднормованої роботи - по 16-18 годин на добу, яка в табелі обліку робочого часу не обліковувалась і у подальшому – не оплачувалась).
«Дивне» слідство львівської міліції
Під час журналістського розслідування вдалося з’ясувати, що матеріали трьох кримінальних проваджень щодо зловживань на АТП-1 були об’єднані в одне провадження. Досудовим розслідування в рамках даної справи зайнявся слідчий відділ Львівського міського управління міліції.
На цей момент в розпорядженні у правоохоронців були матеріали, напрацьовані тимчасовою депутатською комісію (у яких були зафіксовані численні конкретні факти порушень з боку посадовців АТП-1), матеріали журналістських розслідувань (журналісти «Народного контролю» передали в прокуратуру Львова лист-звернення членів трудового колективу АТП-1 про факти зловживань на підприємстві з підписами більше сотні працівників, та десяток відеосвідчень водіїв, де вони детально розповідають про конкретні порушення з боку свого керівництва), матеріали обласної фінінспекції (про виявлені порушення під час ревізії АТП-1).
У подальшому, судячи з інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, слідчі неодноразово зверталися з клопотаннями до Галицького райсуду Львова про надання дозволу на здійснення виїмки (вилучення) речей та документів, що перебувають (або можуть перебувати) у володінні комунального автотранспортного підприємства. Зокрема, йшлося про договори купівлі-продажу автобусів, укладених між АТП-1 та ПП «Вікторія-транс», висновки експертів щодо визначення вартості вказаних автобусів, акти приймання-передачі автобусів, дорожні листи, табелі обліку робочого часу, графіки виходу на роботу, графіки режиму праці, штатні розписи. У всіх випадках суд клопотання слідчих задовольняв, враховуючи, що дані документи «мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні».
А тепер про головне – про «вражаючі» висновки слідства. Попри об’ємну доказову базу, очевидність порушень та зловживань львівські правоохоронці «без проблем» знайшли обгрунтування для закриття справи. У відповіді з прокуратури Львівської області автора цих рядків проінформували, що «кримінальне провадження №42013150030000099, відомості про яке 22.07.2013 р. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою директора ЛК АТП №1 Сидоровича М.В. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 364 КК України» було закрито 24.07.2015 р. - «на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи». Коментарі тут, як кажуть,зайві…
Факти, що говорять самі за себе
На початку журналістських розслідувань фактів зловживань на АТП-1 міський голова Львова Андрій Садовий заявляв, що не дозволить обливати брудом комунальне підприємство, мовляв, жодних порушень там нема. А саму ситуацію називав очевидним політиканством, пристрасно захищаючи насамперед Михайла Сидоровича.
У даний час, як відомо, директор АТП-1 Михайло Сидорович пройшов в депутати Львівської обласної ради від «Об’єднання «Самопоміч». Що стосується АТП-1, то «брудом» підприємство вже ніхто не «поливає». Марна справа... Враховуючи, що розслідування транспортних афер посадовців АТП-1 у кінцевому результаті завжди закінчувалися пшиком.
Наведу лише кілька прикладів. У січні нинішнього року слідчим Личаківського райвідділу міліції Львова було закрито кримінальне провадження за фактом привласнення посадовими особами АТП-1 та ТзОВ «Фірма Інтерпост» грошових коштів, що надходили від перевезення пасажирів (яке було відкрито 09.01.2014 року за ч. 2 ст. 191 КК України – привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем). Йдеться про тіньову бухгалтерію на комунальному підприємстві, існування якої було доведено журналістами, депутатами, ревізорами обласної фінінспекції. Тим не менше, як було з’ясовано в ході журналістського розслідування, справу закрили на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України – «у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення».
У січні минулого року на підставі ухвали Сихівського райсуду Львова було закрито кримінальне провадження відносно трьох службових осіб АТП-1: заступника директора з питань експлуатації, начальника відділу транспортних засобів та інженера технічного відділу. Дані особи підозрювалися в тому, що вони, будучи в 2010 році членами комісії з питань прийому автобусів по якості та кількості у ТОВ «Львівські автобусні заводи», вчинили службову недбалість. У результаті АТП-1 було завдано шкоди на суму 64,8 тисяч гривень.
Під час підготовчого судового засідання суд постановив звільнити підозрюваних від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 367 КК України (службова недбалість) у зв’язку із закінченням строків давності.
Замість епілогу
У даний час в Сихівському райсуді триває розгляд це одного кримінального провадження, у якому фігурують посадовці АТП-1. Відомо, що ця справа від 05.12.2012 року була відкрита стосовно директора та заступника директора автотранспортного підприємства - за ч. 5 ст. 191 КК України ( розтрата чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем).
Обвинувальний акт у вказаному провадженні 07.02.2014 року було скеровано до Франківського райсуду Львова, хоча юридична адреса АТП-1 відноситься до території Сихівського району. У подальшому суддя Фрнківського райсуду звернувся до апеляційного суду Львівської області з поданням щодо визначення територіальної підсудності для розгляду кримінального провадження. Опісля – справу було скеровано на розгляд в Сихівський райсуд.
Подібні «трюки», як правило, використовується для того, щоб відтягнути судовий розгляд. Про «дивні речі» навколо цієї справи свідчить і такий факт: обласна прокуратура і Сихівський райсуд у відповідях на інформаційні запити відмовилися надати прізвища підозрюваних та нічого не повідомили про обставини кримінального правопорушення. Дуже схоже на те, що все робиться для того, щоб і ця транспортна афера залишилася без покарання.
Віктор Корнієнко.
12 січня в Львівському апеляційному господарському суді відбудеться судове засідання за позовом дочірнього підприємства НАК «Надра України» «Західукргеологія» до ТзОВ ТВФ «Львівкнига» про розірвання договору оренди та повернення майна. Дивись.info напередодні суду спробувало зібрати найбільш показову інформацію про власників «книжкової» фірми, аби розібратися, хто безпосередньо причетний до знищення комплексу книгарень на площі Адама Міцкевича, 8, відомих львів’янам як «Будинок книги».
Засновники «як на підбір» …
Серед засновників (учасників) ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Львівкнига» (з розміром статутного капіталу – 3,3 млн грн) – Присяжнюк Роман Миколайович, який є старшим сином аграрного міністра-регіонала Миколи Присяжнюка, львівська мільйонерка Полуситок Ольга Григорівна (з мільйонами, скоріш за все, невідомого походження), кіпрська офшорна компанія «Ваsepoint Holding Limited”. Кожен з них вніс до статутного фонду товариства по 1,1 млн. грн.
Перелік засновників продовжують кінцеві бенефіціарні власники – Гамалій Галина Едуардівна і Гамалій Іван Богданович, місцем перебування яких вказана Чеська Республіка (адреса – 25166, Сенограби, вул. Малостранська, 344). Керівником підприємства в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказано Полуситка Юрія Володимировича.
Під час перевірки інформації щодо бенефіціарних власників Галини та Івана Гамалій було встановлено, що їх місцезнаходження (адреса, яка зазначена у реєстрі), повністю збігається з адресою чотиризіркового чеського готелю EA Hotel SEN у містечку Сенограби, який останнім часом широко рекламується у мережі Інтернет.
Адреса засновника Ольги Полуситок, згідно з даними реєстру, м. Львів, Шевченківський район, вул. Я.Райніса, будинок 28. За цією ж адресою у Львові зареєстровано ТзОВ «Максимум Плюс», засновником якого також є Ольга Полуситок (з розміром статутного внеску 200 тис. грн.), а керівником – Юрій Полуситок. Окрім того, за цією ж адресою зареєстровано ПП «Торговий Дім «Нафтуся Сколівська» (засновник та керівник Атаманюк Христина Петрівна).
Ольга Полуситок є також керівником та засновником ТзОВ «Світлиця» (розмір внеску до статутного фонду – 1,6 млн. грн.), фігурує у числі засновників ТзОВ «Т.В.Д. Виробництво» (внесок у статутний фонд – 3,3 млн грн), ТзОВ «Львівська фармацевтична фабрика» (внесок у статутний фонд – 1,4 млн грн) та серед засновників ТзОВ «Торгова компанія «Система» (внесок у статутний фонд – 4,8 млн грн).
За інформацією сайту «Наші гроші», фірма «Нафтуся», яка є виробником мінеральної води «Нафтуся Сколівська» і власниками якої були записані Юрій та Ольга Полуситок, через Торговий дім «Борисфен» (який придбав частку у статутному капіталі) тепер належить Лінді Равініа з Республіки Сейшельські острови.
ТД «Борисфен», засновником якого є кіпрська офшорна компанія, пов’язують з колишнім головою Держінвестпроекту Владиславом Каськівим, який після втечі з України офіційно працевлаштувався в Австрії – в фірмі олігарха Дмитра Фірташа.
Доля «Будинку книги» вочевидь могла бути набагато гіршою
«Присутність» поміж засновників ТзОВ «Львівкнига» Романа Присяжнюка, який, між іншим, є похресником побіжного екс-президента України Віктора Януковича, найбільш показовий факт.
Трохи хронології. Перший договір оренди між дочірнім підприємством НАК «Надра України» «Західукргеологія» та ТзОВ «Львівкнига» було укладено у квітні 2007 року. На той момент посаду голови правління НАК «Надра України» обіймав Едуард Ставицький – бізнес-партнер та друг Миколи Присяжнюка (майбутній аграрний міністр-регіонал тоді посідав крісло голови правління та голови ради Національної асоціації виробників м’яса та м’ясопродуктів України).
У цьому ж 2007 році через спільну фірму Ставицького та Присяжнюка – ТзОВ «ЕлітТрансСервіс» було виведено з власності «Надр України» офісну будівлю, розташовану у самому серці Києва, навпроти Служби безпеки України – на вулиці Володимирській, 34/9 літера А. Ідеться про приміщення площею 2 тисячі 41,5 квадратний метр, яке «ЕлітТрансСервіс» придбав за значно заниженою ціною.
Цілком імовірно, що подібна доля очікувала і на будинок на Міцкевича, 8. І план цей почав реалізовуватися з появою «Львівкниги» – орендаря із вельми «специфічними» засновниками, а у подальшому – зі знищення комплексу книгарень, а фактично – інтелектуально-освітнього центру.
Корупційні схеми Присяжнюка-Ставицького і далі процвітають
У будинку на Міцкевича, 8 – на першому поверсі – «Львівкнига» сьогодні займає 743,4 кв.м. Натомість орендатор, який користується приміщеннями на пільгових умовах, під «Будинок книги» лишив менше 10 відсотків площі – біля 60 кв.м., решту – здано в суборенду комерційним структурам під магазини елітного одягу, взуття, електротехніки MOYO. Скільки посередник заробляє на державному майні? За словами представників «Західукргеологія», якщо б приміщення здавали в оренду на комерційній основі, державне підприємство щомісяця отримувало б від «Львівкниги» 700-800 тисяч гривень. Наразі ж отримує в 10 разів менше.
А решту між собою, можливо, ділять похресник Януковича Присяжнюк-молодший і Едуард Ставицький, який сидить в Ізраїлі і тішиться, що його і Присяжнюка-старшого корупційні схеми і далі процвітають. Навіть у Львові…
Чому суд в позові відмовив
Про причини, що змусили ДП «Західгеологія» подати судовий позов до ТзОВ «Львівкнига» – про розірвання договору оренди та повернення майна, Дивись.infoґрунтовно розповідало в публікації «Хмарочос на Міцкевича захопив похресник Віктора Януковича, або куди подівся «Будинок книги».
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач не вправі передавати майно в суборенду «з метою розміщення магазинів для здійснення торгівлі непродовольчими товарами та з метою розміщення магазину цифрових технологій MOYO та здійснення в ньому торгівлі радіоелектронікою, комп’ютерною технікою, засобами зв’язку, аксесуарами та витратними матеріалами, надання послуг». Оскільки істотною умовою договору оренди від 04.04.2007 року слугує використання приміщення «з метою розташування книгарень для здійснення роздрібної торгівлі друкованими виданнями».
Позивач також зазначав, що 2014 році відповідач уклав договори суборенди нежитлових приміщень без відповідних дозволів НАК «Надра України» та ДП «Західгеологія» (а дозволи, які були надані в 2011 році стосувалися лише договорів, укладених в цей період).
Однак Господарський суд Львівської області вирішив відмовити у позові. При цьому, зокрема, було враховано те, що відповідачем договори суборенди були укладені після одержання в 2011 році дозволів від НАК «Надра України» та ДП «Західгеологія» (що підтверджується відповідями від підприємств на листи-звернення ТзОВ «Львівкнига»). Також було взято до уваги той факт, що позивачем до моменту подання позову будь-яких застережень щодо нецільового використання приміщень не висловлювалося (у тому числі і після того, як відповідачем було укладено договори суборенди в 2014 році).
Замість епілогу
В ДП «Західгеологія» вважають, що ТзОВ «Львівкнига» не мало права передавати приміщення в суборенду для розміщення магазинів одягу, взуття, комп’ютерної техніки. І що в матеріалах справи не має жодних доказів, які б це спростовували. Розгляд апеляції підприємства на рішення суду відбудеться 12 січня.
Цілком очевидним є той факт, що при владі Януковича тиск на посадових осіб держпідприємств (аби змусити їх підписати невигідні для себе документи і забезпечити функціонування корупційних схем) був нормою. Не обійшла ця чаша і керівників НАК «Надра України» та ДП «Західгеологія». Чи буде якимось чином врахована ця обставина на наступному суді, стане відомо вже найближчим часом.
Віктор Корнієнко
Голосно заявляючи про взяття на баланс міста усіх житлових будинків Міноборони, міський голова Андрій Садовий приховав від громадськості «ціну» такої безмежної турботи. Ідеться, перш за все, про право розпоряджатися майном військового містечка № 7 на вулиці Городоцькій, 40 – дев’ятьма гектарами землі у самому центрі Львова. Ну а те, що реалізація цієї оборудки передбачає виселення з території містечка двох військових підрозділів - близько півтисячі військовослужбовців, міського голову, швидше за все, турбує менше всього.
Меморандум про співпрацю: що за лаштунками?
Підписання цього документу Андрій Садовий назвав історичним моментом. Ще б пак! Вперше за останні роки влада Львова взялась (вірніше, заявила, що взялась) за комплексне вирішення житлових проблем військовослужбовців.
Ідеться про меморандум про співпрацю, який підписали місяць тому мер Львова Андрій Садовий та Міністр оборони України Степан Полторак, згідно з яким до 31 жовтня місто має прийняти у власність територіальної громади 103 житлові будинки Міноборони.
Одразу після церемонії підписання меморандуму, позуючи перед чисельними телекамерами, Андрій Садовий заявив, про початок інвестування бюджетних коштів міста в житловий фонд Міноборони. Акцентував увагу на якісній підготовці до осінньо-зимового опалювального сезону, яка тепер буде забезпечена «КЕЧівським будинкам», на тому, що місто виділить землю для будівництва житла учасникам АТО, членам сімей загиблих, військовослужбовцям, що отримали важкі поранення, які стоять на квартирному обліку (дана обіцянка прописана у другому пункті меморандуму).
На тому, що «територіальна громада Львова» отримає взамін (на третьому пункті документу), увага не загострювалася. Хоча його вартувало б процитувати дослівно та, окрім того, надати обґрунтовані пояснення. Згідно цього пункту, Міноборони в термін до 31.10.2015 року в установленому порядку опрацьовує питання щодо передачі у власність територіальної громади м. Львова нерухомого військового майна та відмовляється від права постійного користування земельними ділянками військових містечок: №7, вул. Я. Мудрого, орієнтовна площа земельної ділянки 9,0 га; №1, вул. Кн. Ольги, 1-5, приблизна площа ділянки 0,71 га; №58, вул. Авіаційна, 1, площа земельної ділянки близько 4,9 га.
Зазначене в меморандумі військове містечко №7 – діюче, знаходиться у Львові на вулиці Городоцькій, 40 (вул. Ярослава Мудрого – це не точна адреса). На його території базуються два військових підрозділи – Західне територіальне управління Військової служби правопорядку ЗС України та 3-й спеціальний відділ Західного територіального управління ВСП. Загалом тут несуть службу близько 500 військовослужбовців, половина з яких у даний час перебуває на сході України - в зоні антитерористичної операції.
Після підписання меморандуму військовослужбовці дізналися, що з облаштованої бази, в ремонт якої вони вкладали у тому числі свої особисті кошти, їх просто «викинуть». Тому що так захотіли Львівська міськрада, «в особі міського голови Андрія Садового»…
Кому – АТО, кому - «битва» за військове майно…
Міноборони готове було «розпрощатися» з власним житловим фондом ще десять років тому, оскільки було не в змозі його належним чином утримувати та обслуговувати. Політика держави, як відомо, полягала в тому, щоб передати його на обслуговування місцевим органам владі. Однак у Львові процес передачі житлових будинків Міноборони на баланс ЛМР затягнувся до безкінечності (міськрада ніяк не могла визначитися з вартісною оцінкою ремонтних робіт відомчого житлового фонду, справа потонула в паперах, переговорах, взаємних звинуваченнях в ігноруванні законних інтересів львів’ян).
У 2010 році в пошуках компромісу Кабінет Міністрів України затверджує розпорядження від 03.02.2010 року №193-р «Про передачу нерухомого військового майна у м. Львові», у якому закладає механізм компенсації - шляхом відведення громаді міста цілісних майнових комплексів військових містечок. Однак виконавчий комітет ЛМР висуває оборонному відомству держави нові вимоги щодо прийому військового житла, а саме: передати у комунальну власність міста додатково ще 10 земельних ділянок, у тому числі дев’ять гектарів землі військового містечка №7 на вулиці Ярослава Мудрого.
З цього часу ЛМР кілька разів «штампує» ухвали про надання згоди на передачу територіальній громаді Львова земельних ділянок, де фігурують військові містечка №7 (вул. Ярослава Мудрого), №1 (вул. Кн. Ольги, 1-5) та №58 (вул. Авіаційна, 1). Однак реалізувати ці наміри з різних причин (в основному - через стрімке зростання земельних апетитів міських можновладців) не вдається.
Не зупиняється Андрій Іванович та його команда навіть під час війни. В липні 2014 року міськвиконком вирішує затвердити акти приймання-передачі військового майна – за умови прийняття Кабміном рішення про вилучення його з користування Міноборони та передачу у комунальну власність міста. Міноборони у зв’язку з проведенням АТО запропонувало зняти з розгляду пропозицію про передачу військового майна і земельних ділянок. Однак минає кілька місяців і на сесії ЛМР приймається ухвала від 20.11.2014 року №4027 – про надання згоди на прийняття у власність територіальної громади Львова окремих будівель та земельних ділянок військових містечок. У цьому переліку «всі ті ж» містечка - №7 (вул. Ярослава Мудрого), №1 (вул. Кн. Ольги, 1-5), №58 (вул. Авіаційна, 1) та будівля №2 військового містечка №384 (вул. Симоненка, 10).
Реагуючи на такі дії, військова прокуратура Західного регіону на початку 2015 року звертається до суду з адміністративним позовом до Львівської міської Ради – про визнання протиправною та скасування ухвали ЛМР від 20.11.2014 року. Адже були порушені вимоги Закону «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» - ані Кабмін, ані Міноборони до Львівської міськради щодо передачі державного нерухомого військового майна та земельних ділянок не зверталися.
Львівський обласний адміністративний суд позов задовольняє повністю: ухвалу ЛМР постановляє визнати протиправною та скасувати. Дане рішення було прийнято 10 березня 2015 року.
Мине ще півроку і для задоволення нереалізованих земельних апетитів буде складено меморандум про співпрацю.
Риторичне запитання від «заручників у погонах»
Львівські військові, що стали заручниками міських можновладців, розповідають, що їхні підрозділи у разі реалізації «меморандуму про співпрацю» планують перебазувати в селище Щирець Пустомитівського району - на закинуту розграбовану базу, де колись розміщався автобат і полк зв’язку. Аби її привести до ладу, Міноборони доведеться витратити величезні кошти. На території ж військового містечка №7, на наявною інформацією, планується зведення елітних житлових будинків, супермаркету, розважального центру.
Питання, яке мені задавали найчастіше, скоріше, було риторичним – «Де гарантія того, що Садовий виконає свої обіцянки – забезпечить належне утримання житлових військових будинків, виділить земельні ділянки для будівництва житла для учасників АТО, членів сімей загиблих, військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку?», враховуючи, що до цього житлові проблеми військових міський голова цинічно ігнорував. Більшість мешканців 103-ох відомчих будинків роками жили в аварійних та непридатних для проживання помешканнях, а за останні сім років місто не взяло на баланс жодного (!) військового будинку. Враховуючи, що корупція в Львівській міськраді процвітає на всіх рівнях, що кожне комунальне підприємство Львова являє собою переплетіння тіньових схем та оборудок для заробляння грошей, а за самим мером тягнеться довгий шлейф гучних корупційних скандалів, звинувачень, корумпованих зв’язків.
Віктор Правденко
Чому? Що робити? Як зняти безпідставний арешт? Майже від самого початку введення з 24 лютого 2022р. воєнного стану...
Низка фактів свідчить про те, що Комунальне некомерційне підприємство "5-а міська клінічна лікарня м. Львова", генеральним директором...
Йдеться про "Кейтерінг-груп" та "Укр-Галич", що "конкурували" між собою в тендері на закупівлю послуги із харчування стаціонарних хворих...
Приватне підприємство «Рома», власником та керівником якого є депутат Львівської облради Роман Демчина, упродовж останнього часу стало фігурантом низки...
Сімейне право (розлучення, аліменти, поділ майна)
Авторське право (реєстрація та захист авторських прав)
Протидія домашньому насильству (консультації, захист)