“На нас почали рівнятися”: інтерв'ю з головою Підберізцівської громада Василем Ковалем

“Гал-інфо” поспілкувалося з очільником Підберізцівської територіальної громади про рейтингове лідерство, пріоритети, допомогу ЗСУ, поїздки до захисників на фронт.

За оцінками Львівської військової адміністрації, Підберізцівська громада вже сім місяців поспіль займає перше місце в рейтингу територіальних громад Львівщини. Лідерські позиції у даному рейтингу громада посідала також минулого року. Якими є основні складові вашої спроможності?

Побутує думка, що можливість себе реалізувати має лише багата громада. Є кошти - громада спроможна, в рейтингу. Однак спроможність - це по суті процес, за яким наявність вміння, компетентності, системної роботи, бажання щось змінювати на краще. Спроможність починається у тому числі із взаємної довіри між громадою та бізнесом, з кредиту довіри від бізнесу.

 Василь Коваль

Збільшити власні надходження нам значною мірою вдалося за рахунок залучення тих чи інших підприємств, у тому числі релокованих зі сходу та півдня. Однак це лише половина справи. Реальний розвиток громади визначає правильний розподіл надходжень та видатків. Бюджетні кошти не мають йти на проїдання. Умовно кажучи, я можу роздати всім премії, встановити високі зарплати. Або у мене в якомусь з відділів замість чотирьох досвідчених фахівців працюватиме 12 осіб, які дублюватимуть функції один одного. А можна зекономити на зарплаті, та купити за ці кошти новий трактор або відремонтувати якусь дорогу чи водопровід, облаштувати в школі якийсь клас. Тобто бюджетні кошти у громаді мають витрачатися максимально ефективно - для підвищення якості життя людей, довгострокового розвитку.

Що для Вас особисто означає лідерство в рейтингу громад?

Для мене це оцінка. Оцінка не так мене як голови громади, а насамперед команди. Успішні результати, практики нашої громади - це системна робота всього штабу, усіх відділів. І я дуже пишаюся тим, що маю з ким працювати, що вдалося створити команду з молодих людей - енергійних, амбітних, досвідчених, які мають бажання працювати заради майбутнього кожного нашого мешканця та яким це добре вдається.

Зауважу: згідно рейтингу, який формує Львівська обласна військова адміністрація, та який показує, що реально відбувається в громадах, їхня робота оцінювалась за низкою показників. Серед них фінансова стабільність, економічна активність, стратегічне планування, цифровізація, адміністрування місцевих податків, розроблення містобудівної документації, соціальні послуги, рівень видатків на обороноздатність.

З серпня цього року додали нові показники - аби ще практичніше поглянути на результат роботи громад. У їх числі - готовність до тривалих відключень та робота у сфері безпеки. Підтримка бізнесу, ветеранів та ВПО. Враховується, зокрема, те, яку частку свого бюджету громада спрямовує на ці потреби. Загалом з серпня громади оцінюють вже за 61 критерієм у 8 напрямах.

Водночас хотів би звернути увагу на такий момент. Очолити рейтинг громад дуже важко. Однак ще важче його зберегти. Тому що, фактично, кожна з громад свої показники доповнює, оновлює. Відповідно ти і твоє команда весь час мусите працювати, ставати більш ефективними, результативними на всіх напрямах.

Один з напрямів, де Підберізцівська громада демонструє успішні практики, здобутки, це сфера освіти. За рахунок коштів місцевого бюджету, обласних програм та інвесторів відбувається, зокрема, інфраструктурне оновлення: модернізації шкіл і садочків. Які проєкти Вам вдалося завершити цьогоріч?

Була завершена масштабна реконструкція Підберізцівського ліцею. У закладі повністю оновили всі інженерні мережі (у тому числі збудували для ліцею “свої” очисні), утеплили фундамент, встановили підігрів підлоги, облаштували сучасне безбар’єрне протирадіаційне укриття на 100 осіб із ліфтом та санвузлом.

Зараз це доволі престижний ліцей, який фактично має рівень приватної школи. Саме сюди під час офіційного візиту до України приїздив в квітні король Швеції Карл XVI Густав. В Україні він відвідав лише один заклад освіти – ліцей в Підберізцях.

Працюємо над розвитком ліцею й надалі. Для закладу нещодавно було закуплено дидактичний матеріал на понад три млн грн, включно з обладнанням для кабінетів фізики та хімії.

Була також завершена масштабна реконструкція закладу дошкільної освіти "Білочка" у селі Верхня Білка. Відтепер діти там навчаються та зростають в оновленому просторі: з сучасним харчоблоком, обладнанням та комфортними умовами для навчання і відпочинку.

Проте хочу сказати, що планували зробити навіть більше, але, на жаль, через певні законодавчі бюрократичні перешкоди процес розбудови соціальної інфраструктури суттєво уповільнився. Маю на увазі запроваджений урядом в кінці минулого року новий підхід до складання кошторисних документацій. Запроваджена нова процедура дуже складна та реєстр в якому це робиться наразі технічно не готовий, м'яко кажучи. І це проблема не тільки для Підберізцівської громади, а наскільки я знаю - практично для всіх громад України.

А як сьогодні виглядає ситуація з медициною в громаді?

Стараємося покращувати. Це непросто. Бракує сучасного обладнання, фахівців - сімейних лікарів, педіатрів. Водночас усі амбулаторії в селах громади працюють, лікарі здійснюють прийоми, проводяться обстеження.

Попри постійні безпекові виклики робимо все можливе, щоб забезпечити доступну та якісну медичну допомогу безпосередньо за місцем проживання людей. У свій час ми купили в громаду за 400 тис грн стоматологічне крісло. Було укладено договір з ФОП-стоматологом, з умовою, щоб він знизив для мешканців тарифи на стоматологічні послуги. Знизивши ціни на 30%, зараз він приймає людей в сільській амбулаторії до пізнього вечора.

Також було закуплено за 350 тис грн біохімічний аналізатор. Медичний прилад, що застосовується, зокрема, для досліджень та аналізу сироватки крові, знаходиться в амбулаторії с. Чижиків. Для нашого населення всі аналізи безкоштовні. До того ж біохімічний аналізатор забезпечує зручний та швидкий процес здачі аналізів та отримання результатів досліджень.

А як щодо соціального напряму? Пригадайте щось значуще, показове, що мало місце в громаді останнім часом.

В серпні з місцевого бюджету ми придбали квартиру для дитини-сироти - в межах бюджетної програми забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа. Йдеться про Анастасію Шевчук з Чижикова, яка втратила обох батьків. Дане двокімнатне помешкання, на придбання якого було спрямовано 1,3 млн грн бюджетних коштів, знаходиться у Верхній Білці.

Ми громада, яка постійно думає про соціальну сферу, допомогу вразливим верствам населення. В рік на таку допомогу може йти кілька мільйонів гривень. Приходить, наприклад, людина, в неї онкологія. І ти мусиш їй дати 40-60 тисяч. І це не поодинокі випадки. Кількість таких хворих зростає. Або просять за дитину з багатодітної сім'ї, яка, наприклад, поступила в ВНЗ, гарно навчається та потребує допомоги. Окрема тема, військові, їхні родини.

Головним пріоритетом більшості українських громад на сьогодні є всебічна підтримка Сил оборони та допомога військовим. Як з цим справляється Підберізцівська громада?

Громада системно спрямовує кошти з місцевого бюджету на підтримку Сил оборони. Йдеться про субвенції для військових частин, придбання техніки та обладнання для військових, це, зокрема, дрони, РЕБ, запчастини.

Надається соціальна підтримка – матеріальна допомога захисникам та їхнім сім’ям. Зокрема, ми виплачуємо 15 тис грн кожній родині мобілізованого. Можливо сьогодні це невелика сума, але цю програму ми запровадили відразу на початку повномасштабного вторгнення, а тоді це були гроші підтримати сім’ю на перший період поки військовому почнуть надходити зарплата, чи можливість придбати товари першої необхідності. Зараз в державі ситуація із забезпеченням військових набагато краща, проте ми зберегли виплати.

Багато що закуповуємо для військових за готівку, у тому числі за кошти, зібрані під час благодійних акцій. Долучається і місцевий бізнес. Про зібрані та витрачені кошти звітуємо в соцмережах.

З перших днів повномасштабної війни перебуваємо на постійному зв’язку з військовослужбовцями нашої громади, особливо з тими хто перебуває на передовій. Зараз таких військових у нас 110. Регулярно особисто їздимо до них в зону ведення бойових дій - возимо допомогу: автомобілі, дрони, генератори, спорядження, зарядні пристрої, медикаменти, продукти.

За останні три роки передали понад 70 автомобілів. Переважно це позашляховики, середня вартість таких авто 5 тис євро. Тобто загальна вартість цієї допомоги є вельми значною. Благо маємо і міжнародних партнерів.

Відомо, що у вашій громаді на благодійній акції на підтримку Сил оборони нещодавно було зібрано майже 600 тис грн, із цієї суми 145 тис грн - ваш особистий донат. Відбулося це під час вечора українських шлягерів, присвяченого річниці Незалежності. Як будуть витрачені ці кошти?

Усі зібрані кошти будуть спрямовані на фронтові потреби захисників з Підберезцівської громади. Вже найближчими днями плануємо їхати до наших хлопців. Збираємо для них все необхідне. Як це відбувається? В громаді окрім центрального населеного пункту – Підберізців, є ще чотири старостинські округи. Кличу старост на нараду. Під їхньою опікою - військові з 11 сіл громади, з якими вони постійно комунікують, збирають інформацію про їхні нагальні потреби. Передусім військові потребують великої кількості речей, які швидко зношуються, втрачаються або є витратними матеріалами. Комусь потрібен комплект шин, комусь якісне взуття, комусь шолом і т.д. На нараді ми все це підсумовуємо, вирішуємо, як ці потреби оперативно задовольнити.

Як часто берете участь в поїздках на Схід особисто Ви? Що вирізняє ці поїздки?

В рік їжджу мінімум чотири рази. Поїздки до хлопців на передову передусім вирізняє те, що ми намагаємося відвідати якомога більше локацій, щоб зустрітися з нашими захисниками на різних напрямках фронту. Як правило, така поїздка триває дев'ять днів. Загалом проїжджаємо не менше чотирьох тисяч кілометрів. З собою веземо 2-3,5 тонни різної продукції, товарів. Не менше дві-три одиниці техніки, яку передаємо військовим.

Починаємо, як правило, з Сумщини, звідти рухаємося на Харківщину, далі - на Донеччину, опісля - на Дніпропетровщину та Запоріжжя. Спимо в автомобілях, в підвалах разом з бійцями, в якихось їхніх прихованих штабах.

Під час поїздки, що відбудеться найближчими днями і у якій я також беру участь, передамо хлопцям з дев'яностоп'ятки позашляховик Ніссан Навара. Бо їхні авто спалили, немає чим возити боєприпаси. Також зараз поїде бус для медиків мобільного військового госпіталю (таким пересувним медичним підрозділам ми допомагаємо регулярно).

Наскільки такі поїздки є ризикованими?

Ситуації траплялися різні. І трасою Ізюмською ми часто їздили, ризикуючи. І прильоти коло нас були. І вночі з дороги злітали. Одного разу віжІ коли були в Суджі, було непросто. Але Бог добрий, все обійшлося, отож продовжуємо їздити до захисників із нашої громади далі. Хоча такі поїздки стають дедалі складнішими. Тому що розуміємо: воїни на передовій, стримуючи ворога, щодня проходять через надлюдські випробування, щодня ризикують життям. Для них дуже важливо знати, що хтось не побоявся і приїхав їх підтримати, що про них пам'ятають та турбуються.

І останнє запитання. Василю Михайловичу, що ви вважаєте своїм основним здобутком на посаді голова Підберізцівської територіальної громади?

Я створив команду завдяки якій громада активно розвивається. Попри усі складнощі воєнного часу. Завдяки команді ми тепер лідери. Не я лідер. Про нас тепер говорять, на нас почали рівнятися. Звісно, що ми цим пишаємося. І водночас, розуміємо, це велика відповідальність.

При цьому я відчуваю, що виправдав кредит довіри виборців. Для мене це надважливо.

Підготував Віктор Корнієнко