Плагіат в Україні набув характеру епідемії

Поширення плагіату в наукових публікаціях, у тому числі дисертаціях, має характер епідемії, стверджує Валерій Мазур, член-кореспондент НАН України в своїй статті для ZN.UA.

На його думку, одна з причин такого явища - "недосконалість нормативно-законодавчої бази у сфері науки і освіти".

"До законодавчих актів потрібно внести норми, що забороняють виявленим плагіаторам працювати на викладацьких і керівних, тим більше ректорських, посадах у вишах. Заборонити плагіаторам керувати аспірантами й докторантами. Для реалізації цього положення потрібні зміни в Кодексі законів про працю ", - пише Мазур.

Член-кореспондент НАН України також відзначає, що в більшості випадків плагіат вчиняють для отримання наукових ступенів і вчених звань не тільки для престижу й іміджу, а й із суто меркантильних інтересів. Науковий працівник або викладач зі ступенем у багатьох установах отримує надбавку до зарплати за ступінь і звання. У вишах надбавка становить близько 30%. "Потрібно передбачити в законодавстві норми, які зобов'язували б плагіатора повернути державі всі незаконно отримані випл", - вважає він.

Мазур нагадує, що в Кримінальному кодексі (ККУ) передбачено кримінальну відповідальність за крадіжку. Але плагіат, як показано вище, це по суті та сама крадіжка, тільки названа делікатно. "То, може, слід подумати про доповнення ККУ статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за плагіат, як за будь-яку іншу крадіжку?" – запитує вчений.

"Відповідальність за викрадення інтелектуальної власності передбачено в Цивільному кодексі. Але про плагіат і тут не згадується. Наче наукові праці конкретних осіб не є інтелектуальною власністю. Музика, пісні — це інтелектуальна власність, а наукові монографії чомусь такою не вважають. Схоже, настав час законодавцям подумати про доповнення вказаних кодексів статтями, що передбачають жорстку й конкретну відповідальність за плагіат", - підсумовує автор.

DT.UA