СБУ зірвала спробу вбивства командира 108-го батальйону Сергія Філімонова

Служба безпеки України запобігла замовному вбивству командира 108-го окремого батальйону ЗСУ «Вовки Да Вінчі» Сергія Філімонова. За матеріалами справи, замах на нього готувала фсб. Для вчинення злочину російська спецслужба завербувала жителя Дніпропетровщини під виглядом роботи на СБУ.

Агентурні операції «під чужим прапором» – це досить нова тактика для російської спецслужби. Під час вербувальних бесід представники фсб видають себе за співробітників Служби безпеки і ставлять завдання агентам нібито в інтересах України.

Саме на такий «гачок» потрапив учасник АТО з Кам’янського, який був упевнений, що за дорученням СБУ має знешкодити коригувальника, котрий працює на рф, а не українського військового командира.

Як встановило слідство, чоловіку в одній із соцмереж зателефонувала представниця російської спецслужби, яка видала себе за співробітницю Служби безпеки України. У процесі розмови вона повідомила, що інтернет-магазин, де фігурант раніше замовляв медичні препарати, нібито фінансує війська рф. Цю вигадану інформацію вона використала для звинувачення українця у «державній зраді» та повідомила про нібито відкриту проти нього кримінальну справу.

З метою посилення психологічного тиску представники фсб надіслали чоловіку підроблену повістку про виклик на допит до СБУ. Після цього йому запропонували начебто «співпрацю» зі Службою в обмін на закриття кримінальної справи. Для цього фігуранту надіслали анкету про прийом до СБУ і дали вказівку прибути до Києва.

Куратори від фсб маніпулювали патріотичними переконаннями українця, який щиро вважав, що допомагає українській спецслужбі боротися з ворогом. У листуванні зі своїм зв’язковим чоловік висловлював готовність знищувати окупантів – навіть ціною власного життя.

Після прибуття до Києва завербованому поставили завдання: орендувати квартиру в житловому комплексі, де, за версією фсб, проживав український військовий командир, якого планували ліквідувати, і почати стеження за автомобілем Сергія Філімонова.

При цьому співробітник фсб представив українського військового як «зрадника», що нібито наводить удари по Києву. Після одного з масованих ракетних ударів по столиці куратор переконував фігуранта, що відповідальність за це несе «об’єкт», за яким він стежить.

Завербований регулярно надсилав куратору фотозвіти про візуальне спостереження: фотографії з двору будинку та опис переміщень військового.

Згодом куратор з фсб передав фігуранту координати схрону на околиці Києва, де було заховано автоматичну зброю. Після отримання автомата Калашникова чоловік продовжив стеження, а згодом отримав вказівку ліквідувати українського воїна.

Оперативники СБУ затримали завербованого, коли він виходив на вулицю зі спорядженою зброєю.

Під час обшуку у нього вилучено мобільний телефон, з якого фігурант листувався з куратором з фсб.

За процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора затриманому повідомлено про підозру за ст. 263 Кримінального кодексу України – незаконне зберігання зброї та боєприпасів.

СБУ наголошує! Представники Служби безпеки не наймають людей телефоном, не пропонують виконувати протиправні дії та не ставлять сумнівних завдань. СБУ діє винятково в межах чинного законодавства України.

У разі отримання підозрілої повістки або контактів із невідомими особами, які представляються працівниками СБУ, негайно повідомляйте про це на гарячу лінію СБУ 0 800 501 482 або в чат-бот «Спали ФСБшника» t.me/spaly_fsb_bot.

Мільйони тонн врожаю ріпаку і всього одна біодизельна ліцензія. Чому в Україні не прижилося виробництво дизельного біопалива

Заміська заправка з біодизелем. Фото: Depositphotos.com

 Нещодавно нардепи спробували ввести мито на експорт ріпаку та сої, щоб стимулювати її переробку в Україні. Ідея здається логічною: країна з мільйонами тонн врожаю енергетичних культур могла б побудувати заводи з переробки з ріпакової олії на біодизель і частково компенсувати витрати на імпортне дизпаливо. Проте зараз жоден з великих біодизельних заводів в країні не працює, а виробництво палива вимірюється тоннами на добу. Причин занепаду галузі декілька, і частину з них можна виправити. Детальніше — в тексті Latifundist.com. 

Ціна ліцензії на виробництво — 300 документів для різних установ 

Фермерське господарство Івана Кільгана крім рослинництва вже не перший рік займається біодизелем, розповів виданню власник компанії. Поки що обсяги невеликі — його завод щодоби виробляє до 24 тонн (28 куб. м) біопалива. Цього достатньо, щоб завантажити один бензовоз. Проте в його планах — наростити виробництво вдесятеро, до 250 тонн на добу. Необхідне обладнання вже замовлене, і через рік-два завод має запрацювати на повну потужність.

Це лише початок, підкреслює аграрій. Хоча він десятиліттями вивчав технологію виробництва біодизелю, запустити переробку вдалось зовсім недавно. Лише 15 травня 2025 року ФГ Івана Кільгана отримало першу в Україні ліцензію на виробництво біодизелю, і це було досить складно. Наступна мета — найближчими днями експортувати в ЄС тестову партію біопалива, для цього підприємство пройшло міжнародний аудит. 

Іван Кільган

керівник ФГ «Кільган І.С.»

«Я надав близько 300 документів, щоб отримати першу в країні ліцензію на виробництво палива. Зробив акт введення в експлуатацію біодизельного заводу від Державної інспекції архітектури та містобудування України, а для цього потрібна оцінка впливу на зовнішнє середовище і ще десятки документів. Тепер в мене є підтвердження, що земля під промисловим виробництвом і всі приміщення відповідають ДСТУ і міжнародним стандартам»

Більше в країні немає діючих ліцензованих біодизельних заводів, підкреслює він. Виробництво палива без ліцензії карається позбавленням волі, штрафами та конфіскацією майна. Складна процедура ліцензування і відповідальність за вироблений дизель як за підакцизний товар, відбивають бажання аграріїв займатися біодизелем. Відсутня в країні і допоміжна інфраструктура. Наприклад, досі не створено лабораторії, що могли б сертифікувати партії виробленого біодизелю для продажу на експорт за стандартом EN 14214, або для внутрішнього ринку.  

Заплановано 20 великих заводів, працює один        

Протягом останнього десятиріччя виробництво і споживання біодизелю в Україні практично відсутнє, розповідає експерт «Біоенергетичної Асоціації України» (UABIO) Семен Драгнєв. Для розвитку цього напрямку Кабмін у 2006 році затвердив програму, яка передбачувала будівництво не менш як двадцяти заводів загальною потужністю 623 тис. т біодизелю на рік. Всього побудовано 14 великих заводів з загальною продуктивністю близько 300 тис. т/рік. 

На практиці підприємства фактично не експлуатувалися через економічні фактори. У 2013 році біодизель в Україні обклали акцизом, ставка якого зросла вдвічі протягом 2013-2018 рр. В результаті виробляти біопаливо на цих заводах стало економічно недоцільним. Наразі відсутня інформація про технічний стан підприємств та можливість відновлення на них виробництва дизельного біопалива, зазначає експерт.

Іван Кільган (справа) та професор Святослав Половкевич на біодизельному заводі Івана Кільгана

 Крім 14 великих підприємств, в Україні налічувалось близько 50 мінізаводів сумарною продуктивністю до 25 тис. т біодизелю на рік. Зараз немає достовірної інформації про їх діяльність. Єдиний виробник, про якого наразі відомо — вищезгадане ФГ Івана Кільгана у с. Луки Львівської області, де з 2014 року на грантові кошти встановлене обладнання для виробництва біодизелю.

Наявні в країні потужності неспівставні з світовим ринком, додає експерт UABIO. За останні двадцять років світове виробництво біодизелю зросло з 2 млрд л/рік до 55 млрд л/рік. Лідери галузі — Індонезія (14  млрд л/рік), ЄС (13 млрд л/рік), Бразилія (8 млрд л/рік), США (6 млрд л/рік) та Китай (3 млрд л/рік). Прогнозується, що до 2032 року виробництво цього виду палива у світі зросте до 67 млн т/рік. Попри це, в України є перспективи наростити виробництво завдяки великій сировинній базі та наявності вже збудованих підприємств.

Біодизель може бути вигідним для аграріїв, підтверджують в Мінагрополітики. Фермери можуть використовувати його для власних потреб, особливо в умовах обмеженого експорту та доступу до пального. Ріпак, соя і технічна олія, яку зараз Україна експортує до ЄС, могли б замістити до 30% імпортованого дизелю.

Щорічна потреба в дизпаливі в Україні становить близько 5,6 млн т, додають в міністерстві. Автомобільні двигуни без переобладнання можуть споживати до 30% біодизелю в загальному об’ємі дизельного пального, тому потенційна потреба в біодизелі оцінюється приблизно в 1,68 млн т. 

«Запуск десяти заводів потужністю 500 тис. т біодизелю на рік може задовольнити близько третини від потреб України. Загальні інвестиції в їх будівництво оцінюються в €500 млн. Однак для масового розвитку галузі та виходу на широкий ринок потрібні зміни у державній політиці та створення сприятливих економічних умов», — зазначають в Мінагро. 

Для цього міністерство підтримує пропозицію профільного комітету Верховної Ради щодо зменшення ставки акцизу на цей вид палива до €106 за 1000 л з поточних €163,9/1000 л. Пільговий акциз має діяти до 2035 року. 

То чи «рахується» паливо з ріпакової олії

Співрозмовники видання розходяться в думках щодо собівартості виробництва біодизелю в порівнянні з традиційним ДП.

«Завозити дизель з-за кордону значно дешевше. Біодизель стає дійсно цікаво виробляти в Україні і будувати тут переробку, лише коли нафта у світі коштує дорожче $100 за барель», — уточнює Дмитро Льоушкін, власник групи Prime. 

В усьому світі розвиток галузі моторних біопалив гальмує їх досить висока собівартість, підтверджує звіт Офісу ефективного регулювання (BRDO). Для прикладу, в США в 2017 році точкою забезпечення конкурентності біодизелю була вартість нафти в $100 за барель, тоді як нафта коштувала в районі $52 за барель. Ця тенденція збережеться і в майбутньому — точка конкурентності складе $115-149 за барель при прогнозних цінах на нафтопродукти $88-116 за барель. 

 За даними Мінагрополітики, собівартість біодизелю з ріпакової олії може орієнтовно становити $866/т, з відпрацьованої кулінарної олії — $677/т,  із тваринних жирів — $713/т. 

В Європі є покупець на український біодизель, зазначає Іван Кільган. Натомість в Україні просто немає системного розвитку переробки ріпаку на паливо, цілісної державної програми, яка б чітко регулювала увесь виробничий ланцюжок — від його вирощування та елеваторного господарства до продажу за кордон готового товару. 

За його словами, постачання біодизелю в ЄС доцільне хоча б з погляду автоперевезень. В Україну щодня заїжджають бензовози з імпортним паливом, а назад в Євросоюз вони повертаються пустими. Трейдери б охоче закуповували на зворотному шляху український біодизель для оптимізації логістики, але його просто немає в країні в товарних обсягах. 

Крім того, зараз немає сенсу продавати це паливо на внутрішньому ринку.  

Іван Кільган

керівник ФГ «Кільган І.С.»

«З нашими законами, орієнтованими на експорт сировини,  який мені сенс продавати біодизель на внутрішній ринок, щоб сплачувати ПДВ і акциз? Експорт підакцизних товарів не підлягає оподаткуванню акцизом, тому якщо я його проекспортую — мені повернеться ПДВ, і акциз я не буду платити. Очевидно, що я повезу його за кордон»

Трейдери готові купувати по Україні тонну ріпакової олії в середньому за $1000/т на умовах FCA або CIF. Продавці зазвичай просять близько $1100/т, тому переробник може вибрати найвигідніше для себе рішення: входити в виробництво біопалива або зупинити ланцюжок переробки на ріпаковій олії.     

Імпортний метанол і єврорегламенти ускладнюють розвиток галузі

Крім високого акцизу та собівартості сировини, на галузь біодизелю істотно впливає ще кілька факторів, розповів Семен Драгнєв:

• Відсутність обов'язкових квот на біодизель в дизпаливі, як це впроваджується з біоетанолом. І хоча Рада відклала штрафи за відсутність біоетанолу в бензині до 2026 року, український бізнес вже має стимул його виробляти, на відміну від біодизелю;
• Відсутність впевненості в якості біопалива. В Україні досі відсутня його сертифікація, тому фермер заправляє техніку на свій страх і ризик. Не кожен аграрій погодиться без жодних гарантій лити таке паливо в бак дорогої західної техніки;
• У виробництві біодизелю використовується метанол (метиловий спирт). До російської агресії його виробляли в Сєверодонецьку, але зараз підприємство знищене і знаходиться на окупованих територіях. Закупівля російського чи білоруського метанолу неможлива, а хімікат з ЄС коштує дорожче. Аналогічно за кордоном треба закуповувати гідроксид калію або гідроксид натрію, тому мова не може йти про повну локалізацію біодизелю в Україні.
  Крім того, метанол — токсична речовина, вживання чи пари якої викликають тяжкі отруєння. Це треба враховувати при виробництві палива та підготовці персоналу;
• Потужна біопаливна промисловість країн ЄС. У 2023 році лише Німеччина виробила 4,2 млрд л, Іспанія — 1,3 млрд л, Франція та Нідерланди — по 1,13 млрд л, Польща — 1,1 млрд л. При цьому європейські потужності часто недозавантажені. Євросоюз охоче завозить ріпак з України, але розбудова українського біопаливного кластера може стати складною задачею з жорсткою конкуренцією за сировину.     

Велика складність при експорті біодизелю до ЄС — місцеве законодавство з скорочення викидів парникових газів (ПГ), додає експерт UABIO. Директива RED II ставить ціллю досягнення 32%-ї частки відновлюваної енергії у загальному споживанні ЄС до 2030 року. Пізніше, в рамках пакету "Fit for 55", ця ціль була переглянута до 42,5% (з прагненням до 45%) відновлюваної енергії до 2030 року. Для зарахування частки ВДЕ RED II встановлює жорсткі умови для зменшення викидів, спожитих при використанні біопалива транспортними засобами.

 

Лінія з виробництва біодизелю на заводі ВП НУБіП України. Фото Семена Драгнєва, 2013 рік

 Тобто, чим новіший біодизельний завод — тим серйозніші вимоги до нього, інакше вироблене на ньому паливо не може ввозитись до ЄС. Наприклад, для заводу, введеного в експлуатацію до 2015 року, скорочення викидів ПГ має перевищувати 50%, а для запущеного у 2021 році — вже понад 65%.

Семен Драгнєв

експерт UABIO

«Якщо ми зараз побудуємо завод в Україні — він має бути суперіноваційним, тоді як старі підприємства в ЄС працюють за спрощеними вимогами і директивами. Тобто ми з новими заводами опинимось в умовах нерівної конкуренції. Звісно, українському бізнесу простіше постачати ріпак на старі європейські заводи, ніж думати, як витримати конкуренцію по біодизелю»     

Він додає, що вирощування ріпаку вважається процесом, при якому продукуються ПГ, тому обмеження в 65% викидів дорого і складно забезпечити. Подекуди його обходять завдяки використанню відпрацьованої олії з харчової промисловості та закладів HoReCa. За законодавством ЄС, відпрацьована харчова олія є відходами, на які не розповсюджуються вимоги директиви RED II, і їх можна експортувати до ЄС без обмежень. 

Семен Драгнєв

експерт UABIO

«Це дуже перспективний напрямок, коли трейдер їде в ресторани і на харчові підприємства, купує відпрацьовану олію і формує з неї великі експортні партії. За кордоном на неї великий попит, але її вже активно вивозять з України, цей ринок сформований»

Біодизель рекомендують зрівняти в правах з біоетанолом 

Обіг біодизелю в Україні повинен відбуватись за тими ж правилами, що і обіг біоетанолу, підсумовує Іван Кільган. Поки держава не зробить обов'язковою наявність хоча б 5-7% біоетанолу в пальному, про розвиток цього напрямку немає сенсу говорити. Альтернативний варіант — впровадити окреме паливо для потреб  сільського господарства, в якому буде більший вміст біодизелю. Проте треба ретельно контролювати його обіг.

Іван Кільган

керівник ФГ «Кільган І.С.»

«Якщо ми в солярку додамо 20% біодизелю для сільгоспмашин і підготуємо законодавство, то ми для аграріїв зможемо зменшити ціну з 55 грн/л до 45 грн/л. Розробіть програму, зробіть інший колір палива для с/г, як в США. Фермер в Америці навіть не має права заправити власну машину «сільськогосподарським» паливом, бо якщо його зловлять на обмані, то позбавляють квоти на заправку. Так і в нас має бути»

Крім того, уряд України має розробити окрему програму для розвитку біодизельної інфраструктури і кредитування галузі. Одна з найбільших проблем для виробників біодизелю — банківське кредитування. Фінустанови не знайомі з  галуззю, не розуміють її перспектив і економічних показників, тому не поспішають надавати позики виробникам біопалива. Гарантії від держави по таких позиках значно пришвидшили б розвиток біодизельного виробництва: воно б базувалось не на особистій ініціативі підприємця, а на державно-приватній співпраці. 

Іван Кільган

керівник ФГ «Кільган І.С.»

«Це має бути чітка програма на рівні Нацбанку чи спеціальної грантової програми, коли банк 10-20 днів розглядає заявку і видає позику. Ми не можемо розвиватись без переробки. Чому так складається, що ніхто в країні не хоче займатись переробкою? Ми продаємо в ЄС зерно, тоді як поляки блокують і висипають на землю нашу пшеницю. І одночасно ЄС просить у нас біодизель, біоетанол, біометан, а ми не можемо виробляти в себе товар, який за кордоном будуть охоче купувати»

Олексій Козаченко, Latifundist.com

Чиновників рф змушують перейти на «аналоговнєтний» месенджер із прямим доступом спецслужб

Обмежити використання іноземного програмного забезпечення (зокрема, месенджерів) та розробити відповідну програму заходів до 1 вересня доручив рашистський диктатор ліліпутін. Це стосується, зокрема, ПЗ, розробленого у «недружніх країнах».

Як повідомляє Служба зовнішньої розвідки України, під особливою увагою опинився WhatsApp – продукт американської корпорації Meta, визнаної на московії екстремістською. Цей месенджер є одним із головних кандидатів на потенційне блокування.

Неоднозначною є ситуація з Telegram. Нібито «незалежна» позиція та відмова від співпраці з владою роблять його статус невизначеним, попри російське походження.

Натомість під приводом «шпигуноманії» та боротьби із закордонним випливом рашачиновників будуть заганяти в їхнє рідне спецслужбівське інформаційне «стійло».

Адже влада в рф уже створила новий елемент централізованої системи цифрового стеження – месенджер Max від VK. Усім чиновникам наказано перейти на його використання.

Прикметно, що цей застосунок, згідно з даними розвідки, має повний доступ до мікрофона, камери, контактів, геолокації та файлів. Стандартними засобами він не вимикається, використовує root-доступ та системні jar-файли, що є ознаками шкідливого програмного забезпечення.

Дані з месенджера Max автоматично передаються на сервери, пов’язані з підконтрольною російським спецслужбам соцмережею VK.

Працівник центрального апарату НАБУ був агентом фсб

Служба безпека повідомила, що викрила агентурне проникнення фсб до Національного антикорупційного бюро України. Зокрема, за результатами комплексних заходів у Києві затримано співробітника Центрального апарату НАБУ, який працює в найелітнішому закритому підрозділі «Д-2» та шпигував для російської спецслужби.

Як встановило розслідування, підривну діяльність агента координував зрадник Дмитро Іванцов – заступник керівника охорони Януковича, який у лютому 2014 року допомагав президенту-втікачу перебратися до росії, а сам залишився у Криму, вступив до лав окупантів і був завербований фсб.

Служба безпеки задокументувала щонайменше 60 епізодів передачі інформації з обмеженим доступом колишньому заступнику керівника охорони Януковича з боку фігуранта.

Серед іншого, «кріт» збирав для фсб установчі дані українських силовиків та інших громадян, проти яких ворог планував теракти та спеціальні інформаційні операції.

Щоб отримати персональну інформацію про потенційні «цілі», фігурант використовував закриті бази даних правоохоронних органів України.

За кожне виконане завдання агент отримував від куратора гроші, які надходили на його банківську картку.

Раніше співробітники Служби безпеки України повідомляли керівництво НАБУ про можливі ризики стосовно вказаного співробітника. Втім, керівництво відомства не вжило жодних заходів реагування, а фігурант після цього продовжив роботу на займаній посаді та намагався знищити докази протиправної діяльності.

У подальшому після ґрунтовного документування злочинів «крота» СБУ та ОГП затримали його. У нього вилучено телефон і комп’ютерну техніку, які він використовував для контактів з куратором.

Наразі агенту рф повідомлено про підозру за декількома статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 1 ст. 111 (державна зрада);
• ч. 3 ст. 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї).

Зловмиснику загрожує позбавлення волі на строк до 15 років.

Комплексні заходи проводили за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора України.