ЧОМУ ОБЛАСНИЙ ПРОКУРОР ІРИНА ДІДЕНКО НЕ ЗВЕРНЕ УВАГУ НА СПРАВУ ВОЛОДИМИРА АВЕРІНА

     Історія, що сталася з львів’янином Володимиром Аверіним, - це суцільне беззаконня. Важко повірити, що таке взагалі було можливим.

    Десять років тому спритні ділки-забудовники, споруджуючи багатоквартирний будинок, розграбували і знесли особняк його дочки. Збитків було завдано майже на мільйон гривень. Однак прокуратура і міліція-поліція цей зухвалий злочин не розслідували досі. Досі нікому із фігурантів цієї справи не оголошено підозр.

    Це при тому, що про таке ганебне слідство проінформовані прокурор Львівської області Ірина Діденко та начальник слідчого управління ГУ НП у Львівській області Наталія Харченко.

                                         Прийшов до свого будинку, а там – «чисте поле»

   Останні десять років у пенсіонера Володимира Аверіна основним заняттям було написання скарг, заяв, звернень щодо правоохоронного беззаконня, яке  в основному полягало в умисному саботажі розслідування його справи. Загалом за цей період він підготував та скерував понад тисячу таких документів. Паралельно – побував на понад півсотні особистих прийомах у керівників правоохоронних органів.

  Одним із останніх таких прийомів був візит до прокурора Львівської області Ірини Діденко, після якого, як стверджує Володимир Аверін, правоохоронці, у тому числі процесуальний керівник у його справі – прокурор Львівської місцевої прокуратури №2  Іван Ліховин – деякий час демонстрували  удавану активність. Однак завершилося це стандартно: жодного просування в розслідуванні кримінального провадження  не відбулося. Фактично все було навпаки: досудове розслідування після удаваної начебто активізації почало ще більше затягуватися.

   Робилося це, як і раніше,  для того, щоб приховати злочин посадових осіб двох сумнівних організацій - ТзОВ «Львівжитлокомплекс» та ПП «Львів-Металбуд», які, за словами потерпілого, організували грабунок і знищення особняка на вулиці Шевченка, 348а.

 - Цей будинок, площею 53,4 квадратних метра, я придбав у 2004 році.- згадує  Володимир Аверін. Через два роки  подарував свою власність дочці. Оскільки приміщення потребувало ремонту, його вирішили тимчасово використовувати  для підприємницької діяльності – як склад для комп’ютерних товарів. Все було нормально до тих пір, поки по сусідству, по вулиці Річицька, 9 ТзОВ «Львівжитлокомплекс» та ПП «Львів-Металбуд» не почали споруджувати багатоквартирний будинок – житло для молодих сімей.

    Спочатку була невдала спроба знищити наш будинок шляхом підпалу. Також мене намагалися залякати фізичною розправою, щоб заволодіти документацією на будинок. Напад  трапився 27 січня 2009 року: на вулиці мене «підкараулило» троє невідомих молодих чоловіків. Однак нападники тоді «перестаралися» – від нанесеного удару (після якого в мене був зламаний ніс і струс мозку) я знепритомнів. Отож, досягти своєї мети – розпитати за документи, залякати - вони не змогли. Потім трапилося проникнення в будинок, під час якого було скоєно крадіжку майна.

   Найбільш зухвалий злочин було скоєно, коли будівництво багатоповерхівки йшло повним ходом і вже було збудовано три поверхи – на відстані п’яти метрів від нашого будинку…«Чисте поле» на місці особняка і гаражу я застав  7 червня 2010 року, коли навідався до свого обійстя. Уявіть мій стан. Вартість будинку, згідно незалежної оцінки, яка була проведена в 2007 році, складала 60 тисяч доларів США. В будівлі також знаходилося майно, взяте згідно договорів на зберігання - на суму майже 300 тисяч гривень.У цей же день миподали заяву в прокуратуру Шевченківського району.

                                          Чужу будівлю зніс, бо заважала…

   За словами Володимира Аверіна, рішення про порушення кримінальної справи прокуратура прийняла без зволікань. Однак, як згодом з’ясувалося, головним і єдиним фігурантом цієї справи став менеджер  ТзОВ ««Львівжитлокомплекс»  Віктор Макарчук, якого звинуватили в  перевищенні службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки (за ч.3 ст. 365 КК України). І хоча те, що напрацювало слідство, виглядало, м’яко кажучи, несерйозно, обвинувальний висновок районний прокурор затвердив і справу скерували до Шевченківського райсуду для розгляду по суті.

   Що це були за матеріали? За основу обвинувального висновку слідство взяло покази Макарчука, який повністю визнав свою вину та заявив, що рішення про знесення «нежитлової споруди» за  адресою: вулиця Шевченка, 348 а прийняв одноосібно, «оскільки даний будинок заважав веденню належного будівництва будинку по вул. Річицькій, 9». Після цього, «вболіваючи за справу будівництва», він поїхав на Галицьке перехрестя у м. Львові, знайшов там екскаватор і незнайомого водія, який погодився за два дні знести одноповерхову будівлю. Винагородою  за цю роботу  «виступили»  матеріали із розібраної будівлі…

   В суді «напрацювання» прокурорського слідства Володимир Аверін розбив в пух і прах та звернувся до суду з клопотанням про скерування справи на додаткове розслідування – «у зв’язку з неповнотою та необ’єктивністю досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні».

– У першу чергу я звернув увагу на те, що досудове слідство навіть не намагалося з’ясувати, як надавалися погодження та дозволи на будівництво багатоповерхівки на вулиці Річицька, 9, – розповідає Володимир Аверін. – Що не було встановлено, коли саме, яким способом і ким було знесено наш будинок. Так само, як не встановлено коли, ким і яким чином було вивезено залишки будівлі, майно, яке там перебувало. Також я акцентував увагу на поясненнях Макарчука, які свідчили про те, що досудове слідство передусім було спрямоване на вигороджування посадових осіб фірм-забудовників.

                                       А далі було слідство без слідства

   Постанову про скерування кримінальної справи на додаткове розслідування Шевченківський райсуд Львова виніс в 2011 році. Представник районної прокуратури подав на дану постанову апеляцію, однак Апеляційний суд Львівської області залишив її без задоволення. З цього  часу справу почали   дорозслідувати...

- Спочатку справу більше ніж півроку «мурижила» прокуратура Шевченківського району, - розповідає Володимир Аверін. – Після вступу в силу нового Кримінально-процесуального кодексу, розслідуванням справи почала займатися міліція. Проводити його було доручено слідчому Шевченківського РВ Качмару І.І. Однак минав час, а слідство не просувалось ні на крок. Слідчий у повному обсязі проігнорував вказівки суду щодо проведення додаткового розслідування, залишив без уваги десятки моїх скарг і клопотань, тривалий час намагався не допустити мене до ознайомлення з матеріалами кримінальної справи як законного представника постраждалої. Коли я зрештою добився свого (а трапилося це лише після двох рішень суду), то побачив, що насправді знайомитися було ні з чим. Слідчий, як виявилося, повністю припинив проведення слідчих дій.

   У подальшому (після чотирьох з половиною років поневірянь)  Володимиру Аверіну вдалося добитися,  щоб його справу забрали з Шевченківського райвідділу і передали в слідчий відділ Львівського міського управління ГУМВС України в Львівській області. Однак навіть після цього справа з мертвої точки не зрушила.

   Усі наступні роки, як розповідає Володимир Аверін, він робив замість слідчих всю чорнову роботу. Писав звернення в організації з проханням надати ту чи іншу документацію. Складав проекти клопотань до слідчих суддів. Зокрема, про отримання дозволу на тимчасовий доступ до документів. Формував документи у томи та складав описи томів. Складав інформаційні довідки, подавав клопотання  з проханням провести допити осіб та подавав орієнтовний список  запитань. Список цей можна продовжити...

  - Загалом, як на мене, то досудове розслідування фактично вже завершене, - резюмує Володимир Аверін.- Залишолися лишень закріпити окремі отримані відомості та отримати пояснення від вищого рівня службових осіб, які сприяли тому, що ця афера відбулася. Однак на цьому кінцевому епапі у результаті бездіяльності слідчого В.Тиховського та процесуального прокурора І.Ліховина досудове розслідування затягнулось до завершення строків  притягнення осіб до кримінальної відповідальності за ст. 194 ч.2. – без кінцевого результату.

                                                 Замість епілогу

   Місяць тому Володимир Аверін звернувся до прокурора Львівської області Ірини Діденко з клопотанням про проведення службового розслідування діяльності прокурора місцевої прокуратури №2 Івана Степановича Ліховина, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42012140090000021.

   Дуже хочеться сподіватися, що таке службове розслідування буде проведено. При чому на належному рівні. І після цього справу Володимира Аверіна накінець буде розслідувано. Після десяти років саботажу та беззаконня...

                                                                                                  Віктор Корнієнко.

                                                                                   На фото - Володимир Аверін.

ЩО ПРИХОВУЮТЬ У ЛЬВІВСЬКІЙ "ПОХОРОНЦІ"?

    Львівське комунальне підприємство „Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг” – така довжелезна назва в установі, яку в народі називають просто - „похоронка”. В цю структуру входять дванадцять кладовищ старовинного Львова (Личаківський „цвинтар”має окремий статус –прим.), а очолює їївідомий через оборудки із закупівлями, про які останнім часом регулярно повідомляло одне із місцевих популярних  інтернет-видань,   пан Олег Герасимюк. Однак наразі  зупинимся не на особі, яка  займає посаду з назвою “директор».

    Рано, чи пізно, але кожному мешканцю нашого міста доводиться звернутися за сумними послугами до цього закладу. Смерть близької людини, навіть коли її за певних обставин передбачено чекають, завжди настає якось несподівано…. І тут опиняєтесь перед низкою невідомих вам раніше проблем, що пов’язані з похованням. До речі, ховати у Львові можливо тільки на Голосківському некрополі – решта закриті. На них дозволяється тільки підзахоронення до раніше похованих членів родини. Однак, коли ви звернетеся з таким питанням, наприклад, до директора Сихівського кладовища. то почуєте, що така проблема вирішується за … 10 000 грн.! А зрізати дерево, яке прогнило і ось-ось впаде на могили ваших рідних, підлеглі Герасимюка погодяться за … 8 000  грн. Саме такі ціни там назвали автору цього тексту, в скрутну для нього годину.

    З часом, я все таки вирішив з’ясувати, не тільки для себе, а й для багатьох наших краян, що ж таки коїться у цьому господарстві і чи дійсно людині з її жалюгідно пенсією не можливо належно віддати останню шану своїм рідним та близьким. Після кількох запитів журналіста міська рада частково привідкрила таємниці погребального бізнесу. Як виявилося, вартість робіт по демонтажу пам’ятника, на законодавчому рівні визначена в двічі меншою, чим запросили з мене львівські „помічники” міфічного Харона! Щодо обрізки дерев, то це, як кажуть – без коментарів, адже з бюджету мерії цьогоріч виділено 650 000 грн. для їх санітарної утилізації. Тобто, з громадян не повинні брати, ані копійки за ліквідацію аварійних дерев!

   Невдовзі, я звернувся з тими ж самими питаннями безпосередньо на ЛКП „Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг” -  до працівників по оформленню похоронів. Я майже не здивувався, коли мені відповіли: „Йдіть до директора кладовища – він вам скаже скільки то коштує”. Схоже, тут все відпрацьовано, злагоджено і розраховано на те, що людина в стані скорбію покірно піде платити на кишеню грабарям придумані ними суми грошей.

   Однак, це далеко не всі питання, які були мною скеровані до міського голови Андрія Садового, з проханням просвітити представника медіа відносно аспектів діяльності цього ЛКП. Воно й не дивно, бо Герасимюка О. на посаду директора приймав саме наш сонцесяйний бургомістр. Так, Андрій Іванович, що ой, як любить попіаритися заявляючи: „ У місті за все відповідаю Я!”  Певно тому, не було надано відповіді на інформацію: „ Скільки коштує встановлення родинної гробниці та поховання в ній? Чому не працюють при кладовищах бетонні цехи, у яких виготовлялися пам’ятники? Чому фактично ліквідований столярний цех, де робили труни, що були значно дешевшими за ті, які закупляє та перепродує ЛКП очолюване Герасимюком О.? А яка саме зарплата цього директора кладовищ та його підлеглих, адже тільки начальник ритуальної служби має голий оклад у 17 890 грн.!? А також, багато інших „незручних” для нашого мера запитань, які лишилися без відповіді. Гадаю, нашим читачам, зрозуміло чому саме…

   За таких обставин, мною була подана скарга до уповноваженого з прав людини ВРУ омбудсмена Людмили Денисової, з вимогою притягнути до відповідальності осіб винних в порушенні права громадянина та журналіста на доступ до інформації.  Ми ще обов’язково продовжимо розкривати цю тему, а Вас, шановні читачі, просимо повідомляти нам про всі порушення прав громадян, які пов’язані зі скорбною подією поховання близьких людей.

                                                                                                 Віктор ЧАРНОМСЬКИЙ.