ДОБРЯНИ: КІЛЬКА ШТРИХІВ ПРО СІЛЬСЬКУ "МАФІЮ"

   Селу Добряни, що в Стрийському районі (всього за 3 км від райцентру), пощастило з підприємцями. В тому сенсі, що на його території розміщено багато приватних підприємств, які сплачують податки, надають робочі місця його жителям.

   Однак  не пощастило з «вічним» сільським головою – Любомиром Матвійцівим. За яким, як і за його сином-депутатом, тягнеться  довгий шлейф скандальних та кримінально-корупційних справ. У тому числі таких, що перешкоджають розвитку підприємницької діяльності.

   Подальша історія – якравий тому приклад.

                                         Замість сприяння – дії, схожі на шахрайські

   В Добрянях здійснюють підприємницьку діяльність, зокрема, ТОВ «Бескид» та ТОВ «Укрєврокомпфінанс», що спеціалізуються на лісопильному та стругальному виробництві.

  Це міцні та стабільні підприємства, які упродовж останніх років неодноразово входили до переліку успішних у своїй сфері діяльності, отримували, зокрема, нагороди Національного бізнес-рейтингу в Україні.

  «Укрєврокомпфінанс», наприклад, власником якого є Володимир Головко, цього року здобуло два перших місця серед суб’єктів господарювання України та Львівської області. Йдеться про перемогу за сумою місць 4-х номінацій фінансово-господарської діяльності. За результатами щорічного загальнодержавного рейтингового аналізу, що був проведений у 2019 році серед понад 329 тис. українських підприємств.

    На теренах Стрийщини фірми «Бескид» та «Укрєврокомпфінанс» відомі також як сумлінні платники податків та соціально відповідальні підприємства, які неодноразово отримували подяки від місцевих органів  влади, у тому числі  за вирішення соціально-економічних завдань району.

   Здавалось би сільська влада мала б усіляко сприяти такому бізнесу. І мабуть так би і було, якби в Добрянах  була б інша головна посадова особа  територіальної громади: без шлейфу кримінально-корупційних справ...

   А тепер стисло про те, як Любомир Матвійців, який головою сільської ради обирався неодноразово (починаючи із 2006 року), використовуючи надані йому повноваження, «сприяє» розвитку підприємництва.

   За словами директора ТОВ «Укрєврокомпфінанс» Галини Антонів, історія ця почалася і розвинулась в 2015 році. У період, коли було набуто  у власність об’єкт нерухомості (нежитлову будівлю  контрольно-технічного  пункту) за адресою:  Стрийський район, с. Добряни, вул. Стрийська, 10.

   Будівлю, що, до речі, розташована біля автотраси Київ-Чоп, планувалося реконструювати під об’єкти придорожнього сервісу. Для цього було розроблено детальний план території на 0,05 га та отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт.Відбулося це після тривалих перемовин з сільським головою, який у кінцевому результаті заявив, що земельну ділянку більшої площі депутати все рівно не погодять.

   При цьому Матвійців пообіцяв, що землю (для збільшення площі ділянки під об’єкти придорожнього сервісу) він буде «додавати по частинах». Однак виставив умову: допомогти з ремонтом школи та фельдшерсько-акушерського пункту.

   Як стверджує президент фірми «Бескид» Володимир Головко, домовленості з сільським головою ним були повністю виконані. На ремонт школи фірмою, зокрема, було доставлено матеріали (пиломатеріали, плівку, цвяхи) на суму понад 42 тис, грн., німецьку металочерепицю та весь комплект до неї на  понад 200 тис. грн., надано готівку в сумі 95 тис. грн. (що підтверджується відповідними розписками). У подальшому було придбано та завезено матеріали на ремонт ФАПа. Загалом на прохання  Любомира Матвійціва  було надано допомогу на понад 900 тис. грн.

    Водночас те, що відбулося далі, схоже на шахрайські дії. «Викачавши» з підприємців все, що можна було «викачати», сільський голова почав висувати  нові вимоги, вигадувати додаткові погодження, шукати нові відмовки, себто робив все, аби  площа наданої їм земельної ділянки більшою не стала. Зокрема, були відхилені прохання щодо збільшення земельної ділянки на  0,8 га або хоча б на  0,13.

   Описувати усі хитромудрі «викрутаси» сільського голови немає сенсу: занадто багато місця це займе. Тому зауважимо лише кінцевий результат. Фінал цієї історії – безпідставне звинувачення підприємців  в  незаконному захопленні  частини  земельної ділянки, яка належить  сільській раді (при цьому, зокрема, було використано заяву землевпорядника Добрянської сільської ради). Далі – «поливання брудом» підприємств та їхніх керівників в соцмережах - на  сторінці депутата Романа Матвійціва  у Facebook. Провокативні дії з його боку за місцезнаходженням будівлі  контрольно-технічного  пункту.

   Це за обставини (звернемо увагу на це ще раз), що з підприємців «викачали»  майже мільйон гривень.

                                    За що брати Матвійціві побили односельця Ципука

   Аби зрозуміти, чому так відбулося,  достатньо звернути увагу на інформацію про інші (у тому числі попередні) бесчинства «клану» Матвійцівих. На ті, наприклад, відомості про які легко віднайти  в офіційних держреєстрах, в публікаціях в ЗМІ.

   Почати можна із інформації про  жахіття, яке в 2008 році пережив мешканець села Добряни Володимир Ципук. Після непорозуміння з сільським головою Любомиром Мавійцівим, він із важкими травмами потрапив на лікарняне ліжко.

   Журналістам  Ципук розповів, що розправу на очах у дружини й дітей вчинили троє односельців, серед яких і сини сільського голови – Роман і Михайло. В той час за побиттям спостерігав сам сільський голова.

   За словами Володимира Ципука, постраждав він за земельні ділянки, площею 15 та 20 соток, які обробляв 17 років та хотів приватизувати. Йшлося про ділянки, розташовані  біля Стрия, біля «тієї самої» (вищезгаданої)  автотраси Київ-Чоп – на місці, щодо якого  у сільської влади виникли інші будівельні плани.

    Зазначимо, що детально дана історія  була описана в матеріалі «Садизм взамін землі»,  опублікованому на сайті львівського інтернет-видання  «Гал-інфо».

                                   Чому на декларації Матвійцівих мають звернути увагу антикорупційні органи

   А  тепер про відомості із публікації, що була розміщена  на сайті «Галінфо» кілька тижнів тому – «Голова Добрянської сільської ради "забув" задекларувати три земельні ділянки».

У матеріалі йдеться про те, що Любомир Матвійців у своїй електронній декларації за минулий рік «чомусь» не вказав інформацію про три земельні ділянки, право власності на які зареєстрував у вересні 2019 року.

   Звісно, що річ про землі, які сільський голова отримав  на території «своєї»  сільської ради. А де ж він мав отримати, як не «в себе»? Також вдалося з’ясувати, що у їх числі опинилася  рілля, пасовище та сади- площею: 0.9251 га, 0.1308 га та 0.0748 га відповідно.

     Взагалі ці  земельні ділянки були передані Матвійціву  у власність ще у жовтні 2015 року. Безоплатно. На підставі розпорядження  голови Стрийської РДА -  «для ведення товарногосільськогосподарського виробництва». Однак Любомир Матвійців в свої електронні декларації вносити їх  не поспішав, «ховав» до останнього (задекларував лише у рік проведення чергових місцевих виборів).

   До подібних «хитрощів» вдався й син сільського голови - депутат Роман Матвійців. Проаналізувавши його електронні декларації, журналісти, зокрема, з’ясували, що  Матвійців-молодший фактично є безхатченком.  Враховуючи, що  його декларації не містять жодних відомостей  про місце проживання, тобто про нерухоме майно, яке декларант використовує для проживання(«На Львівщині депутат не вказав жодного місця проживання, - ЗМІ», сайт  Depo.Львів). Це при тому, що депутати повинні вказувати все нерухоме майно, яким користуються.

                                        Як сільський голова Добрян опинився в Реєстрі корупціонерів 

    Не менш яскраво Матвійцівих (батька та сина) характеризують  й інші факти, які свідчать про їхню вседозволеність.  

  Любомир Матвійців, окрім вищеописаного,  «прославився»  тим, що встиг потрапити до  Реєстру корупціонерів (себто до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення).

   В реєстрі про склад його правопорушення вказано наступне:

   «Матвійців Л.М. 31.10.2011 року працюючи на посаді сільського голови Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області, умисно використав надані йому повноваження та пов’язані з цим можливості з метою надання незаконної переваги мешканцю села Добряни Крайнику М.О., незаконно виніс на розгляд виконавчого комітету Добрянської сільської ради та підписав рішення виконавчого комітету про оформлення права власності на житловий будинок №19 по вул. Л.Українки в с. Добряни, Стрийського району Львівської області без будь-яких правових підстав для цього, чим всупереч підпункту 4 пункту 1 ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»від 07.04.2011 року, використав свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, внаслідок чого отримано неправомірну вигоду в сумі 2720,82 грн».

   Постанову про притягнення Любомира Матвійціва до адмінвідповідальності за корупційне правопорушення 30.01.2012 року ухвалив Стрийський міськрайонний суд.

   Судячи з цього рішення, голова Добрянської сільської ради відбувся лишень легким переляком. За скоєне суд призначив йому адміністративне стягнення за ст.172-2 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн. Тобто штраф виявився меншим за розмір  неправомірної вигоди. Як так вийшло? Судом, зокрема, було враховано те, що Матвійців щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні, сприяв у його розкритті.

                                       Знову неправомірна вигода. Попри щире каяття...

   Вельми показово, що через п’ять років  Любомир Матвійців (попри згадане щире каяття)стає фігурантом кримінального провадження,відкритого відразу за двома статтями (причому теж пов’язаними із неправомірною вигодою): за ч. 1 ст. 14 (готування до злочину) та ч.3 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) Кримінального Кодексу України.

   Із матеріалів реєстру судових рішень, зокрема, вбачається, що дане кримінальне провадження було відкрите слідчим управлінням ГУНП у Львівській області на підставі матеріалів з Управління служби безпеки у Львівській області, «з яких наявне те, що голова Добрянської сільської ради організував незаконний механізм вимагання та одержання неправомірної вигоди від невстановлених громадян України, за сприяння у вирішенні питань, щодо отримання земельних ділянок на території сільської ради, для здійснення підприємницької діяльності останніми».

   З реєстру також відомо, що 22.11.2017 року в слідче управління ГУ НП у Львівській області з письмовою заявою звернувся громадянин з проханням   притягнути до кримінальної відповідальності голову Добрянської сільської ради, «який вимагає в нього грошові кошти в сумі 1000 доларів США за вирішення питання з приводу виділення йому земельної ділянки на території сільської ради».

   За наявною інформацією досудове розслідування у названому кримінальному провадженні триває до сих пір.

                                                  Як депутат Матвійців правоохоронцям перешкоджав

Про «здобутки» Романа Матвійціва, зокрема, писало інтернет-видання «Вголос» -  у матеріалі «На Львівщині депутат районної ради «кришує» незаконний видобуток гальки».

   У статті, наводилися факти, які свідчили про те, що до «кришування» протиправного видобутку гравію на Стрийщині причетний  депутат Стрийської районної ради та член політичної партії «УКРОП» - Матвійців Роман Любомирович, який є головою постійної комісії з питань земельних відносин, екології, сільського господарства, промисловості, транспорту і доріг, та,  окрім цього, ще й здійснює підприємницьку діяльність - лісопильне та стругальне виробництво. Також в матеріалі йшлося про те, що проти Романа Матвійціва відкрито кримінальне провадження через дії, пов’язані з перешкоджанням діяльності працівників правоохоронних органів (№12017140130002215, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 343 КК України).

   Водночас із матеріалів судого реєстру відомо, що даний факт мав місце 19.12.2017 року – під час слідчих дій (обшуку) в приміщенні сільської ради с.Добряни, які  проводили працівники правоохоронних органів

На практичній стадії проведення обшуку, як вбачається із наявної в реєстрі ухвали,  в приміщення службового кабінету увірвалися троє невідомих осіб, які представилися депутатами, один з них представився депутатом Стрийської районної ради Львівської області та сином Любомира Матвійціва. Вказані особи на прохання працівників правоохоронних органів відмовилися покидати місце проведення обшуку, почали голосно викрикувати, ображати та висловлюватися нецензурними словами. Зокрема, Роман Матвійців голосно лаявся в сторону слідчого та інших осіб, вимагав припинити проведення обшуку а також погрожував слідчому  фізичною розправою.

    Схожа ситуація мала місце в 2018 році – причому у період, коли Роман Матвійців систематично ігнорував повістки про виклик на допит (у названій справі про вплив на працівників правоохоронних органів під час обшуку).

    Інцидент  трапився  в приміщенні народного часопису Стрийщини редакції газети «Рідне поле» (її засновником на той час була Стрийська районна рада).

   Головний редактор цього видання Оксана Микитка описала його в заяві  на ім'я керівника Стрийської місцевої прокуратури, у якій було викладено прохання  захистити  трудовий голектив газети «Рідне поле» та  її особисто від умисного втручання у професійну діяльність журналістів під час виконання своїх професійних обов’язків.

   Процитуємо із цієї заяви лише один абзац:

   «26 лютого 2018 року в приміщення народного часопису Стрийщини редакції газети «Рідне поле» прийшли депутати районної ради Берездецький М.П., Півкач В.В., Матвійців Р.Л. з вимогою опублікувати іхні рукописи на шпальтах видання. Коли я їм аргументовано відмовила у друці, а саме вказала на неприпустимість поширення недостовірних, спотворених даних, вони почали кричати на мене і бігати по кабінету. На мою адресу у хамовитій, нецензурній формі лунала лайка та погрози щодо розгрому та фізичної розправи, звільнення з займаної посади.  Депутати вказували мені, що я повинна друкувати у газеті і як це робити».

   Як вдалося з’ясувати у стрийських правоохоронців, за заявою редактора газети було відкрито кримінальне провадження, Однак розслідування на належному рівні проведено не було і дану справу по-тихому закрили.

    З усього вищеописаного виникає закономірне питання:  коли правоохоронні та антикорупційні органи нарешті всерйоз звернуть увагу на справи та діяння  Матвійцівих - сільського голови та депутата райради, як довго в Добрянах ще діятиме вищеописана сільська «мафія», чи покладуть їй край чергові місцеві вибори?

                                                                                            Дмитро Лісний

ЩЕ ОДНА АФЕРА ПО-ЛЬВІВСЬКИ: "ВІДЖИМ " ЖИТЛА РАЗОМ З ОРГАНОМ ОПІКИ

     У Львові, схоже, вигадали новий вид квартирної афери: під приводом захисту майнових прав малолітньої дитини та за участі органу опіки та піклування.

     Саме такий висновок напрошується з історії, у яку потрапила родина львівського підприємця Володимира Маслигана, та якою у даний час займається поліція – в рамках  кримінального провадження за фактом шахрайства.

                                        «Думали, що помилка, виявилося – афера»

   Йдеться про справу, що була відкрита на початку року Залізничним відділом поліції ГУ НП у Львівській області за заявою львів'янки Алли Маслиган:   за ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене у великих розмірах).

  Водночас найбільш цікавий момент полягає в тому, що ця заява стосується  також  фактів, які свідчать про можливу участь в квартирній афері  посадових осіб Залізничної районної адміністрації.

   Однак почнемо все по порядку.

   В жовтні 2017 року  син Алли Маслиган зайнявся пошуком квартири у Львові для подальшої купівлі. Через оголошення в Інтернеті вдалося знайти цікавий варіант – квартиру на вулиці Бортнянського. Помешкання складалось із чотирьох кімнат загальною площею 191,4 кв.м. та продавалось за прийнятну ціну. Продаж здійснювався  через маклершу.

   - Під час огляду цієї квартири ми познайомилися з її власниками:  з подружжям Тарлаків – з Андрієм та Іриною, - розповідає чоловік потерпілої – Володимир Маслиган. – Вони справляли враження   нормальних,   доволі  солідних людей. Домовилися з ними про продаж квартири – за ціною, що складала понад півтора мільйона гривень. У подальшому звернулися разом  до нотаріуса. Перевіривши документи на  помешкання, нотаріус повідомила, що для укладання договору купівлі-продажу  Тарлакам необхідно отримати відповідний дозвіл від Залізничної районної адміністрації. Враховуючи, що  співласником даної квартири є також їхня малолітня дочка - Христина Тарлак. Йшлося про згоду, яку надає орган опіки та піклування - на вчинення правочину щодо належного малолітній дитині нерухомого майна. Робиться це  задля того, щоб гарантувати збереження її права на житло. Аби отримати таку згоду, Андрій та Ірина Тарлаки повинні були придбати на ім'я дочки інше рівнозначне житло.

   Договір купівлі-продажу квартири  №5 на вулиці Бортнянського, 43 у м. Львові, новим власником якої стала Алла Маслиган, було укладено 20 жовтня 2017 року. Однак, за словами Володимира Маслигана, родина Тарлаків подовжувала  проживати в цьому помешканні.

   - Оскільки в будинку, який вони збиратися купити, йшов ремонт, ми  відгукнулися на їхнє прохання та дозволили їм залишитися ще на три місяці. – розповідає Володимир. – Однак минуло близько півроку, а вони надалі  проживали в квартирі. Закінчилося все тим, що ми їх з свого помешкання ледве вигнали.

   - З того часу минув майже рік.- продовжує Володимир. -  І раптом ми отримуємо документи з Залізничного районного суду  Львова.  Повістку про виклик до суду, копію позовної заяви від Залізничної райадміністрації – про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та відновлення порушених майнових прав дитини. Ми спочатку подумали, що  це якась помилка, плутанина. Я з сином поїхав до нового помешкання Тарлаків – у смт. Рудне, аби з’ясувати, що насправді відбувається. Однак з особняка за високим парканом до нас ніхто не вийшов. Тоді ми  залишили власникам будинку записку -  з проханням нам передзвонити.  Вклали  її у файлик з копіями документів з суду, який закинули у двір будинку.  Однак нам так й ніхто не зателефонував. Після цього ми почали розуміти, що то не помилка, а  афера.

                                       Чому дозвіл від райадміністрації виглядає дивно

    Названа позовна заява (від 20.03.2019 року) підписана головою Залізничної районної адміністрації Іриною Джурик та начальником відділу служби у справах дітей Залізничного району Богданою Тинською.

    Як вбачається з цього документу, позов заявлено до Ірини Тарлак та Олега Тарлака (як до відповідачів) -  в інтересах малолітньої  Христини Тарлак, 01.06.2008 р.н. Алла Маслиган  у даній заяві фігурує  як третя особа.

    Якщо коротко, то суть цього позову така: оскільки Ірина Тарлак та Олег Тарлак після продажу квартири на вул. Бортнянського не забезпечили майнові права малолітньої дочки (не придбали на її ім’я будинок) договір купівлі-продажу даної квартири, укладений з Аллою Маслиган,  має бути визнаний частково недійсним. Водночас на Христину Тарлак має бути зареєстровано право власності на половину квартири, якою володіє Алла Маслиган.

    Тобто умовиводи позивача у даному випадку виглядають так: оскільки за рік із гаком, відколи було надано дозвіл на продаж квартири,   відповідачі не оформили дочці право власності на інше житло, за такі їхні безвідповідальні  дії має відповідати добросовісний покупець квартири, у якого можна забрати  половину житла.

   А тепер про нюанси цієї справи, які свідчать про те, що між «відповідачами» та посадовцями райадміністрації  могла бути змова.

   Дозвіл на  укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: м. Львів, вул. Бортнянського, 43/5, подружжя Тарлаків отримало  на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації від 09.10.2017 року №538.

   Документ цей виглядає доволі дивно:  і через відсутність одного з пунктів, і за змістом. З розпорядження, зокрема, вбачається, що дозвіл Тарлакам було надано «у зв’язку із придбанням на ім’я малолітньої Тарлак Х.О. в цілому будинку №23а на вул. Коновальця у смт. Рудне м. Львова».

    Разом з тим у наступних пунктах гр. Тарлак І.А. та гр. Тарлака О.А. зобов’язують у встановленому законом порядку  придбати на ім’я малолітньої дочки вищеназваний будинок та протягом трьох місяців подати  у відділ у справах дітей Залізничної районної адміністрації документ, який підтверджує забезпечення власністю малолітньої Христини Тарлак.

    Як все мало бути згідно із встановленим порядком?

   Рішення про відчуження житла та іншого нерухомого майна, співвласником якого є діти, здебільшого приймається при умові одночасного оформлення продажу та купівлі іншого житла, в якому дитина виступає власником (співвласником рівнозначної частки). При чому відбувається це  в присутності члена опікунської ради.

    При неможливості одночасного оформлення договору купівлі-продажу іншого житла (придбання його в іншому населеному пункті) в рішенні про надання дозволу вказується термін та умови укладення такого договору.

   Володимир Маслиган на моє прохання прокоментувати  розпорядження  райадміністрації, відповів так: «Оригінал цього дивного документу у даний час витребуваний слідчим з районної адміністрації  через відповідну ухвалу суду та долучений до матеріалів справи. На мою думку, зміст розпорядження  свідчить, передусім, про те, що Тарлаки не збиралися купляти на ім’я малолітньої дочки інше житло. І що посадовці райадміністрації, готуючи такий документ, думали не про  інтереси малолітньої дитини, а про  щось інше».

                                      Трохи хронології, або як районні чиновники «відновлювали» права дитини

   Ще раз звернемо увагу на те, що квартиру на вул. Бортнянського Тарлаки продали Аллі Маслиган 20.10.2017 року.

   У подальшому (це підтверджується даними реєстрів) у «відповідачів» з‘являється  квартира у Винниках. Дата реєстрації права власності на цей об’єкт -  26.10.2017 року. Власність оформляється на старшу дочку – Лілію Тарлак.

   08.02.2018 року на Лілію Тарлак реєструється право власності на ще один об’єкт нерухомості: на будинок в смт. Рудне на вул. Шухевича загальною площею 245.4 кв.м.

   Цікаво також, що через кілька місяців після придбання вищаназвані об’єкти опиняються в іпотеці– для забезпечення договорів позики.

    З огляду на вищевикладене, питання, чому якийсь із придбаних об’єктів не був оформлений на молодшу дочку (враховуючи наявність  зобов’язання, накладеного  райадміністрацією), у даному випадку, вочевидь, риторичне.

    Як на порушення прав малолітньої дитини відреагували районні чиновники? Дивно та занадто уповільнено.  Це вбачаться з інформації, що наведена у позовній заяві. Згідно цих даних, відповідачі протягом трьох місяців не виконали покладене на них зобов'язання та «не надали підтверджуючих документів щодо забезпечення права власності малолітній Тарлак Х.О». Замість цього – звернулися із заявою про відтермінування розпорядження від 09.10.2017 року, посилаючись на те, що в будинку, який вони збираються придбати, тривають будівельні роботи.

   20.02.2020 року, як зазначено у позовній заяві, відповідач Тарлак І.А. повторно звертається із заявою про відтермінування розпорядження – у зв’язку з затримкою оформлення документів на земельну ділянку в смт. Рудне на вул. Шухевича.

    Показово, що на момент подачі цієї заяви  будинок в смт. Рудне на вул. Шухевича вже було придбано та оформлено  на старшу дочку – Лілію Тарлак. Однак районні чиновники викладену в заяві інформацію не перевіряють і продовжують очікувати на підтверджуючі документи щодо забезпечення права власності молодшої дочки.

   Очікування документів затягується майже на півроку. Після цього Залізничною райадміністрацією, як органом опіки та піклування, починаючи з липня 2018 року, на адресу відповідачів: на квартиру на... вул. Бортнянського, яка вже дев’ять місяців належить іншому власнику, скеровується кілька листів-попереджень щодо виконання розпорядження. «Однак відповідачі на листи не відреагували», - зазначено у позовній заяві.

     Після цього, з довідки ЛКП «Граніт» від 30.07.2018 року,  позивачу стає відомо про те, що власником квартири  за адресою: м. Львів, вул. Бортнянського, 43/5 є Маслиган А.Г., отже, як вказано у позові, малолітня Христина Тарлак позбавлена права власності на нерухоме майно, «чим порушено права дитини».

    Ще через вісім місяців в Залізничний райсуд Львова подається позовна заява про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу  та відновлення порушених майнових прав дитини. До  відповідачів – подружжя Тарлаків. І одночасно в інтересах цих самих відповідачів, враховуючи заявлені позові вимоги. А саме:

   «зобов’язати реєстраційну Львівського міського управління юстиції скасувати  державну реєстрацію права власності в цілому  на квартиру №5 на вулиці Бортнянського Д., 43 у м. Львові за  Маслиган Аллою Григорівною»,

   «зобов’язати реєстраційну Львівського міського управління юстиції провести державну реєстрацію речових прав  на ½ частку квартири №5 на вулиці Бортнянського Д., 43 у м. Львові  шляхом внесення запису про перехід  права власності на  ½ вказаної квартири  до  Тарлак Христини Олегівни, 01 червня 2008 року народження».

                                             Замість епілогу

    Аби привернути увагу до своєї справи, потерпілі упродовж останнього часу зверталися із заявами до  керівників правоохоронних органів (у тому числі до обласного прокурора, начальника управління СБУ у Львівській області), до журналістів, міського голови Львова, Президента України.

   - У даний час сподівання, зокрема, покладаємо на поліцію та суд -  на те, що не буде затягуватися розслідування справи по шахрайству, та що суд винесе справедливе рішення - коментує Володимир Маслиган. -  Враховуючи насамперед, те, що вищеописаний позов є абсолютно необгрунтованим та серйозно порушує наші права. Адже ж йдеться фактично про «віджим» у нас  частини квартири - за участі органу опіки та піклування, під приводом захисту майнових прав малолітньої дитини, яка, проживаючи разом з батьками,  забезпечена житлом. Воно на неї лише не оформлено.  В райадміністрації про це знають, однак позовну заяву все рівно подали.

                                                    Віктор Корнієнко

                                                    член Національної спілки журналістів України