ПРАВКОМ | Статті — ПРАВКОМ | Львівський правозахисний та антикорупційний портал

Шахрай-віртуоз Олександр Поліщук почав виманювати гроші у воїнів ЗСУ

Створено: Четвер, 27 липня 2023, 22:49

Категорія: Статті

Йдеться про Поліщука Олександра В’ячеславовича, 1989 р.н, уродженця Воронежа Російської Федерації, що має вищу освіту та який раніше «кинув» на гроші десятки людей в західних областях (у тому числі на Львівщині).

Попри низку порушених проти нього кримінальних проваджень, наявність судимості за шахрайство, аферист Поліщук й надалі активно займається шахрайським промислом, представляючись, зокрема, особою, яка приганяє з-за кордону авто для потреб ЗСУ, видаючи себе за волонтера.

«Спеціаліст» та псевдоволонтер з пригону неіснуючих авто

26 липня «на гачок» професійного шахрая потрапив військовослужбовець однієї з львівських бригад ТрО Збройних сил України, який у результаті втратив 30 тис. грн.

За словами потерпілого, за день до цього він переглядав на ОЛХ оголошення про продаж автомобілів, які би підійшли для потреб фронту. На наступний день його зателефонував чоловік, який представився особою, що займається пригоном автомобілів з-за кордону для потреб ЗСУ, та який у подальшому, аби увійти в довіру, скинув йому відео з першою сторінкою свого паспорту, оформленого на Поліщука Олександра В’ячеславовича. Кошти у розмірі 30 тис. грн. були переказані Поліщуку як завдаток, після чого «той» зник зі зв'язку. Заява про вчинення Олександром Поліщуком шахрайства була подана в один з відділів поліції Харкова.

Разом з тим місяць тому автор цих рядків звернув увагу на допис на сторінці Демократичної Сокири (@demsokyra.space) в Instagram:

«Учора в нас сталася дуже неприємна ситуація. Одному з військових, якому ми допомагаємо, подзвонив незнайомий чоловік. Представився Олександром Степановичем Поліщуком — волонтером, який пригнав для нього машину. За доставку попросив 700 доларів. На щастя, боєць подзвонив нашим волонтерам і не перерахував грошей шахраям. Цей випадок закінчився щасливо, але скільки людей таки перерахували гроші? А скільки ще перерахують, думаючи, що це справжні волонтери?».

Як вдалося у подальшому з’ясувати, йдеться насправді про Поліщука Олександра В’ячеславовича, що прописаний у м. Старокостянтинові на Хмельниччині та який останнім часом використовує номер мобільного телефону 0970444315.

Трохи історії:«Говорити не можу. Взлітаю...»

Про афериста Олександра Поліщука, який до війни орудував на теренах Західної України безкарно упродовж одинадцяти років, відомі, зокрема, такі факти.

Мешканцям західних областей, що прагнули вигідно придбати та розмитнити авто з Європи, Поліщук представлявся по різному: працівником СБУ, посадовою особою поліції, бізнесменом, торговим агентом. Улюблена ж «фішка» шахрая, судячи з розповідей потерпілих, військовий пілот, що служить у військовій частині в Староконстянтинові – в бригаді тактичної авіації. Та який (за дивним та чудовим збігом обставин) має багато впливових знайомих у різних солідних структурах, у тому числі в митних органах.

Повіривши назвичайно комунікабельному, впевненому в собі офіцеру-льотчику, «клієнти» за пригон із-за кордону та розмитнення авто зазвичай передавали йому кошти у розмірі від 1,5 до 7 тисяч доларів США. Опісля ж, зоставшись в дурнях, ніяк не могли поспілкуватись з «пілотом». На їхні наполегливі дзвінки Поліщук відповідав фразами на кшталт: «Відпрацьовую командирський польот. Говорити не можу. Взлітаю. «Поехали»... А далі – міняв номер мобільного телефону.

Тепер щодо впливових знайомих у різних структурах Як журналіст, за допомогою до якого зі своїми історіями загалом звернулось понад десятка потерпілих, обдурених Поліщуком, з впевненістю можу стверджувати лише одне: такі знайомі в нього є в правоохоронних органах Хмельниччини. Саме в цій області Олександр Поліщук «бомбив фраєрів» найчастіше та найбільш активно, маючи «до одного місця» їхні численні заяви та скарги в місцеву поліцію та прокуратуру.

А розгадка цього дуже проста: такі звернення, де фігурував аферист Поліщук, хмельницькими правоохоронцями усіляко «футболились». Добиватися відкриття кримінальних проваджень вдавалося лише окремим потерпілим, які підключали фахових адвокатів, використовували особисті зв’язки в правоохоронних органах.

Однак результату від цих справ завжди було «з гулькин ніс». Як правило, ці кримінальні провадження належним чином ніхто не розслідував, на стадії досудового розслідування вони «зависли» на роки.

Вирок («смішний» вирок) щодо шахрайства Олександра Поліщука було винесено лише в одному кримінальному провадженні – за ч.1 ст.190 КК України. Йдеться про рішення Старокостянтинівського райсуду від 18.03.2019 року, згідно якого було ухвалено призначити Поліщуку (який уклав угоду про примирення з потерпілим) покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.

Цинізм шахрая меж не мав

Від шахрайських дій Поліщука, зокрема, потерпів мешканець Хмельницька Олександр Кошовий. Аферист заволодів його автомобілем – Рено Лагуна - вартістю 3000 євро.

У Львові від шахрая Поліщука, зокрема, постраждала працівниця піцерії «Челентано» (що на пр. В’ячеслава Чорновола) Христина Пелехач, у якої аферист, представляючись працівником СБУ, видурив тисячу доларів США. При цьому його не зупинило те, Христина та її матір-пенсіонерка були жертвами квартирного шахрайства (втратили у Львові єдине житло) та тривалий час безуспішно намагалися добитися від правоохоронців розслідування скоєного відносно них злочину. Беручи кошти за «допомогу», аферист цинічно обіцяв залучити до їхньої справи найкращих львівських адвокатів, проконтролювати хід розслідування з боку обласного СБУ. Щоб йому повірили, називав своє справжнє ім’я та прізвище, показував паспорт, надав розписку про отримання грошових коштів. Після чого – зник…

На Хмельниччині шахрай обдурив також мешканку села Гвардійське Хмельницького району Ольгу Шевчук, у якої за «сприяння» в купівлі за кордоном автомобіля та за його розмитнення взяв «з кінцями» 5 тисяч доларів США.

Підприємець Ольга Шевчук з Поліщуком познайомилась, коли він працював торговим агентом на Хмельницькій кондитерській фабриці і постачав у її магазин кондитерські вироби. Допомогти із придбанням в Європі автомобіля Поліщук запропонував їй весною 2016 року – після того, як звільнився з фабрики. Спочатку взяв в неї 3800 доларів США на купівлю і на те, щоб пригнати авто, опісля – 1200 доларів США – на його розмитнення. Після чого зник.

Найцікавіший факт такий: у цей же період Поліщук «допоміг» із придбанням автомобілів ще кільком особам, з якими раніше співпрацював як торговий агент кондитерської фабрики, «розвівши» кого на чотири, кого на п’ять тисяч доларів США. Зокрема, його жертвою стала ще одна (окрім Ольги Шевчук) власниця магазину і продавчиня, що мешкають в населених пунктах Хмельницької області.

Більшість постраждалих стверджують, що аферист використав відносно них відпрацьовану роками схему. Суть її в тому, що спершу Олександр Поліщук влаштовується на кілька місяців на роботу, де можна «вистежити» грошовитих «клієнтів». Наступний крок – «втирання» до них в довіру. Далі – звільнення з роботи і «раптова» дружня пропозиція посприяти в придбанні за кордоном автомобіля за низькою ціною…

Замість епілогу

Стягувати у Поліщука присвоєні кошти через суди сенсу немає. На афериста не зареєстровано жодного майна, він ніде не працює. Водночас, за наявною інфо, частині потерпілих свої кошти вдавалося повернути. Шахрай реагує на розголос в соцмережах, на відкриті проти нього кримінальні провадження (якщо такі справи починають активно розслідуватись), на "профілактичні" бесіди на природі (зокрема, коли ловлять та силоміць вивозять. наприклад, до лісу). Однак тут є один нюанс: зустрітись з ним після втрати коштів не просто.

На фото: мордатий «співробітник СБУ» Олександр Поліщук в піцерії «Челентано» у Львові.

Віктор Корнієнко

А СУДДЯ ХТО?

Створено: П'ятниця, 14 липня 2023, 15:36

Категорія: Статті

"З огляду на те, що ми з Вами живемо в бандитській країні де, в принципі, закони не можуть діяти і регулювати суспільні відносини, то не має жодної потреби знати які-небуть закони. Хіба що для цікавості і особистого розвитку".

Єкс-суддя Ігор Зварич „Моя боротьба в Україні” том 2

Суди в Україні є – це будівлі. В цих будівлях є люди в мантіях – судді. А ось, чи завжди там панує правосуддя? Стверджувальну відповідь на це питання інколи дати надзвичайно важко… З того, про що дізнаєтесь з наведеної нижче життєвої історії Марії М. пропоную зробити читачам свої власні висновки….

Чоловік Марії, Ігор С., як часто буває, постійного місця роботи не мав, та й на протязі кількох років з нею майже не підтримував стосунків. Врешті-решт, ще у 2009р. він зі своєї ініціативи і подав до суду заяву про розірвання шлюбу. Спільного майна у подружжя на той час практично не було. За виключення хіба що старенького дачного будинку в садово-городньому кооперативі та клаптику землі навколо нього. В засіданні він особисто пояснив: « ми перестали вести спільне подружнє життя та господарство, на протязі останніх 5 років зовсім не спілкуємось, майнових спорів на момент подання позовної заяви між нами не існує». Тому, при розгляді судом заяви про розлучення, вимог майнового характеру чоловік до своєї дружини не заявляв.

Час йшов. Марія отримала освіту юриста та адвокатську ліцензію. Будиночок, який вона з Ігорем С. придбали у 2008р. на території однієї із селищних рад Городоцького району, жінка за свої кошти поступово перетворила на повноцінну оселю для проживання. До неї провела окрему лінію електропостачання, облаштувала індивідуальну свердловину для подачі води та газифікувала будівлю. Збільшила житлову площу та все перекрила метало-черепицею. В дворі поставила альтанку для відпочинку, яку облаштувала мангалом під барбекю, збудувала господарські будівлі, навколо вимостила доріжки з природного каменю, викопала озерце, зробила ландшафт. Також оформила й відповідні документи, що встановлювали її право власності на це майно.

Але, як кажуть: „шила в мішку не втаїш”. Дізнався про те, що жінка не бідує й її бувший „благовірний”. Крім того, коли на власні очі побачив не дачу „розвалюшку”, а особняк з усіма вигодами, то тут в нього розгорівся апетит. Потай, від екс-дружини, виробив у 2009р. в селищній раді свідоцтво, з якого виходило, що він є власником половини садового будинку та всього добра, яке знаходиться на земельній ділянці за якою всі ці роки доглядає пані Марія! Отримавши таку цидулку, яка ще не давала йому права відірвати половину майна, спритник подався до суду.

Марія, як фахівець з права, довела в судовому процесі незаконність посягань чоловіка на її кровно зароблене. Однак це його не вгомонило.

„Дивна та цікава українська Феміда, з її незбагненими

можливостями та чудотворством”.

Міський голова м. Львова 2002-2005рр

Л. К. Буняк „Не зрадь себе”. Глава „судівська мафія”.

Не гаючи часу, Ігор С., але тепер вже з допомогою адвоката, ринувся оскаржувати рішення до апеляційного суду. І тут почалися чудні речі. Колегія з трьох суддів повз вуха пропускала пояснення Марії М.. Не були взяті до уваги й докази, що були ретельно вивчені в суді першої інстанції та які стали підставою для прийняття обґрунтованого висновку на користь жінки. Врешті-решт, особи в мантіях вирішили не тільки обдарувати своєю ласкою напористого позивача в частині половини майна, якого він зажадав, а й вселити його в садовий будинок!

Юристці, знову, нічого не лишилося іншого, як звернутися до суду з вимогою скасувати гачкотворство сільських райців, що й стало підставою для її митарств. В результаті, цидулка селищної ради, яку невідомо яким чином добув Ігор С. у 2009р, була визнана судом незаконною та скасована. І вже за нововиявленими обставинами судами у 2013р. було переглянуте право власності спірного будинку в користь Марії. Тепер вона вдруге отримала свідоцтво про право на власність взамін на попереднє , яким визначалося її право власності на вистраждану оселю.

"Я не одноразово зазначав і ще раз хочу окремо

наголосити для людей с особливими розумовими вадами,

які страждають словоблудством: в українських судах

рішення у справах узгоджуються задовго до виходу суду

в так звані нарадчі кімнати. Вони узгоджуються в зовсім

інших, провладних кабінетах"

Єкс-суддя Ігор Зварич „Моя боротьба в Україні” том 2

Як кажуть в народі: „битому не спиться”. Так й екс-чоловік господині не годен був змиритися, з тим, що половина маєтку упливає з його рук… Вже маючи особистий досвід, що в нашої Феміди (за певних умов, ясна річ) можливо отримати самі не передбачувані рішення, він через деякий час, знову кинувся в судові баталії. Новий позов чолов’яги засвітився в 2012р. у суді Городоцького району. Тепер він домагався розподілу майна, як спільно набутого. Однак, після отримання рішення апеляційного суду про вселення такого у садовий будинок Ігор С. подав до суду заяву про залишення його позовної заяви без розгляду, так як апеляційний суд вирішив його справу.

І ось - у 2016 році аналогічна позовна заява про поділ майна була подана Ігорем С. до Городоцького районного суду, яка потрапила на розгляд до судді Малахової-Онуфер, як і попередня. В процесі суддя, судячи з усього, не намагалась вивчати матеріали, а слідувала всім заявленим клопотанням Ігоря С.. Надалі, в процесі розгляду справи, Ігорем С . був запропонований варіант, у вигляді мирової угоди – двадцять дві тисячі „вічнозелених” і „поруках”. Таке, аж ніяк не влаштовувало Марію, адже вона надала суду масу документів, що доводили придбання нею будівельних матеріалів та здійснених ремонтних робіт. Крім цього, на стороні Марії М., був ще один чисто юридичний козир: цій „деякий час”, що був передишкою між тяжбами становив строк значно більший за три роки! Поясню читачу, який можливо не знайомий з тонкощами юриспруденції – три роки це термін встановлений законом для звернення до суду. Поновити його може суд у разі поважних причин, де, наприклад: особа не знала про порушення своїх прав з незалежних від неї обставин. Пропустив – твоя проблема, адже суд не повинен розглядати цивільні спори, що виникли більше ніж три роки тому.

Марія була впевнена, що здійснюючи правосуддя в рамках закону, суддя закриє справу вже в перших засіданнях. Не переходячи, навіть, до з’ясування обставин. Проте, чудотворства судової казуїстики, в цій справі, схоже знову розцвіли пишним букетом.

„… судді керуються іншими поняттями,

а саме матеріальними благами, хабарництвом, корупцією.

Така позиція ганьбить нову владу, українське правосуддя,

ступінь довіри у якому в. м. Львові становить лише 3%”.

Міський голова м. Львова 2002-2005рр

Л. К. Буняк „Не зрадь себе”. Глава „судівська мафія”.

Зверну увагу читача: щоб ви не доводили в суді, на які б закони, що захищають ваші інтереси ви не покликались, у разі, коли суддя має зацікавленість в прийнятті рішення на чиюсь користь – він його проголосить таким, яким йому заманеться. Це не тільки думка автора, який приймав участь у сотнях судових процесів (а й як свідчить з епіграфів в цій публікації) – вельми і вельми шановних громадян. Що мають непересічний досвід зі служками Феміди.

А тепер коротко - зробимо підсумок: 1.Ігор С. розриваючи шлюб не мав будь-яких майнових претензій до дружини 2. Жодних документів щодо витрат на будівництво суду не надав. 3. Пропустив термін подачі позову до суду.

І ось, в фіналі, навожу на ваш розсуд, шановний читач, цитати з рішення екс-судді Малахової-Онуфер А. М.: „…суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності”. „надані позивачкою фіскальні чеки, товарні накладні, виписки з банківських рахунків, інші платіжні документи… суд оцінює критично…”

В результаті Вердикт: половину всього майна… визнати власністю Ігоря С..

Наразі Марія М. чекає розгляду справи в Апеляційному суді Львівської області.

Віктор Ротків.

Як «пиляють» мільйони на закупівлях для «повітряної» поліції

Створено: Неділя, 07 листопада 2021, 19:21

Категорія: Статті

У тендері поліцейської установи на закупівлю за 31 млн грн ангару для зберігання авіатехніки один з двох пов'язаних учасників-конкурентів, що дуже схожий на підставного, виявився фігурантом кількох кримінальних проваджень.

Йдеться про один з останніх тендерів Державної установи "Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, буд. 28 та керівником якої є Таран Олександр Миколайович.

Дана бюджетна установа, як відомо, була створена для забезпечення органів поліції авіаційним транспортом, утримання повітряних суден, авіаційної техніки Нацполіції в належному стані.

З цією метою Центр, засновником якого є «та сама» Нацполіція, останнім часом доволі часто організовує та проводить держзакупівлі. Однак виглядають вони по-різному. У тому числі як класичний «розпил» бюджетних коштів.

Нагадаємо: кілька місяців тому Гал-інфо детально описало сумнівну (з огляду на ознаки змови) закупівлю ДУ «Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України» послуги з використання об’єктів інфраструктури, за результатами якої до реалізації на Львівщині експериментального проекту з аеромедичної евакуації була долучена фірма відомого цукрового магната: приватне підприємство "Компанія "Перспектива Плюс", яке є власником аеродрому «Ягелл́он» та яким керує Пукаляк Тарас Михайлович.

Закупівля, про яку нижче піде мова, не менш показова. Особливо як для установи, яка підзвітна та підконтрольна Нацполіції.

02 вересня цього року ДУ «Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України» було оголошено закупівлю «Конструкції та їх частини (Ангару для зберігання авіаційної техніки)» - з очікуваною вартістю 31 млн грн c ПДВ.

Тендерні пропозиції на участь у закупівлі подало лише двоє учасників: ТОВ "Промсталь-Україна" (адреса якого - м. Одеса, вул. Асташкіна, буд. 29/1) та Підприємство об'єднання громадян «Центр Комплекс» (м. Львів, вул. Івана Франка, буд. 59).

Пропозиція ТОВ "Промсталь-Україна"(керівником якого вказаний Мороз Олег Костянтинович) склала 30,845 млн грн, пропозиція Підприємства об'єднання громадян «Центр Комплекс» (директором якого є Хорощак Олександр Дмитрович) – 31 млн грн.

Аукціон відбувся 12 жовтня. Переможцем було визначено ТОВ "Промсталь-Україна" – з вищеназваною пропозицією. Пропозиція іншого учасника не розглядалася.

А тепер про основне. Аналіз документів пропозицій названих учасників свідчить про те, що справжньої конкуренції на торгах не могло бути, оскільки «конкуренти» за «дивним» збігом обставин виявилися пов'язаними між собою. Якщо вірити поданим на тендер документам, між ними, зокрема, були попередні відносини.

Мова – про документи пропозиції Підприємства об'єднання громадян «Центр Комплекс», зокрема, про «наявність досвіду». Насамперед - про копію договору від 07 вересня 2018 року, укладеного між «знайомим» ТОВ "Промсталь-Україна", в особі директора Мотречко Світлани Володимирівни, та колективним підприємством «Центр комплекс» Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (йдеться про попередню назву Підприємства об'єднання громадян «Центр Комплекс»), в особі Хорощака Олександра Дмитровича.

Даний договір стосується виконання комплексу робіт з виготовлення та монтажу «безкаркасного ангара», загальна вартість даних робіт зазначена у розмірі 1 116 000 грн.

Наявність у підприємства «Центр Комплекс» досвіду «засвідчує» також копія листа-відгуку від ТОВ "Промсталь-Україна" (що підписаний його директором та адресований тендерному комітету ДУ «Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України»), у якому зазначено, що під час виконання вищеназваного договору щодо виготовлення та монтажу «безкаркасного аркового ангара» колективне підприємство «Центр Комплекс» зарекомендувало себе як надійний партнер, «здатний швидко реагувати на потреби клієнта».

Поміж інших документів вищеназваних учасників, які вони подали на тендер, та які можуть свідчити про їх пов'язаність та відсутність реальної конкуренції, однаково оформлені (з однаковим текстом, помилками) документи технічної специфікації щодо закупівлі.

Зазначимо: на діяльність колективного підприємства «Центр комплекс» Львівської обласної асоціації інвалідів Гал-інфо звернуло увагу минулого року – у зв’язку з тим, що дане підприємство, будучи фігурантом резонансного кримінального провадження, яке стосується привласнення коштів під час ремонту та реконструкції низки будівель у Львові та Львівській області, продовжувало регулярно вигравати тендери на мільйони гривень, що організовувались структурними підрозділами Львівської міськради.

Йшлося про кримінальне провадженні від 02.07.2016 року, розслідування якого здійснювало слідче управління ГУ Національної поліції у Львівській області. Провадження було відкрито за ч. ч. 2, 3 ст.191 КК України - за фактами розтрати/привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем та за попередньою змовою групою осіб.

За інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, підприємство "Центр Комплекс" фігурувало (фігурує дотепер) також в інших аналогічних кримінальних провадженнях, зокрема, в провадженні від 07.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, яке також розслідувало слідче управління ГУ НП у Львівській області.

Дана справа стосується фактів, які свідчать про те, що службові особи Підприємства об`єднання громадян «Центр комплекс» за попередньою змовою зі службовими особами ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» зловживали своїм службовим становищем під час здійснення робіт на низці об`єктів Львова. Зокрема, «під час здійснення робіт по об`єкту «Ремонтно-реставраційні роботи адмінбудинку на пл. Галицькій, 15 у м. Львові», шляхом складання завідомо підроблених актів виконаних робіт форми КБ-2в та перерахування грошових коштів за фактично невиконані будівельно-монтажні роботи із завищеними показниками вартості робіт та будівельних матеріалів».

Згідно даних реєстрів, колективне підприємство «Центр комплекс» Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» було зареєстровано 14.07.1993 року. 18.02.2020 року змінилася назва підприємства: на Підприємство об'єднання громадян «Центр Комплекс».

Розмір статутного капіталу підприємства складає 8 800,00 грн. Його основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель. Керівником Підприємства об'єднання громадян «Центр Комплекс» вказаний Хорощак Олександр Дмитрович. Засновником – громадська організація Львівська обласна асоціація Всеукраїнської організації «Союз осіб з інвалідністю України».

Дата заснування ТОВ "Промсталь-Україна" (статутний капітал якого складає 100 000 грн) - 08.04.2019 року. Основний вид діяльності товариства - спеціалізовані будівельні роботи.

Керівником, засновником та бенефіціаром ТОВ "Промсталь-Україна" вказаний Мороз Олег Костянтинович.

Віктор Корнієнко

НА ГОЛОВНУ

Після публікації Гал-інфо проти ЛКП "Лев" відкрили кримінальне провадження

Створено: Середа, 05 жовтня 2022, 10:18

Категорія: Статті

Після публікації матеріалу на сайті інформаційної агенції "Гал-інфо" проти львівського комунального підприємства "Лев" відкрили кримінальне провадження.

Як зазначено в Ухвалі Шевченківського районного суду м.Львова слідчий суддя розглянув клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова про надання дозволу на проведення перевірки за матеріалами кримінального провадження проти ЛКП "Лев".

Вивчивши матеріали справи суд надав дозвіл працівникам Західного офісу Держаудит служби України на проведення позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства "Лев".

Під час позапланової ревізії буде перевірено законність проведення процедур закупівель та цільового використання бюджетних коштів, зокрема по договорах про які Гал-інфо повідомило у своєму матеріалі від 13 вересня 2022 року: "ЛКП "Лев" сплатило улюбленому ФОПу понад 200 тисяч в обхід Prozorro".

Чому фірма Дмитра Клименюка не боїться конкуренції на торгах

Створено: Вівторок, 12 жовтня 2021, 09:48

Категорія: Статті

Як повідомляло Гал-інфо, приватне підприємство "ВКВ-Сервіс", яке спеціалізується на виробництві електроосвітлювального обладнання та належить Клименюку Дмитру Олександровичу, упродовж останніх років перемогло у 113 закупівлях на суму 20,01 млн грн. (публікація «Фірма-улюбленець львівської мерії виграла тендерів на понад 20 млн грн»).

Фактично половина з них – це закупівлі, що організовувались райадміністраціями Львівської міськради: Галицькою, Личаківською, Франківською, Залізничною, Сихівською. За їхніми результатами, зокрема, Галицька райадміністрація уклала з ПП "ВКВ-Сервіс" загалом 25 угод на суму 6,1 млн грн, Личаківська райадміністрація уклала 9 угод на суму 2,7 млн грн, Залізнична райадміністрація – 5 угод на суму 1,1 млн грн.

Аби глибше зрозуміти механізм регулярних тендерних перемог ПП "ВКВ-Сервіс" в закупівлях, що організовувались райадміністраціями Львівської міськради, Гал-інфо насамперед звернуло увагу на матеріали закупівель Галицької райадміністрації (зазначимо, що згідно відкритих джерел райадміністрація з початку року уклала з ПП "ВКВ-Сервіс" сім договорів: чотири за результатами відкритих торгів, інші три – за результатами допорогових закупівель).

У їх числі - договір про закупівлю послуг від 05.04.2021 року, укладений Галицькою райадміністрацією в особі Романа Гавчака (заступника голови ) з ПП "ВКВ-Сервіс" в особі Дмитра Клименюка – за результатами закупівлі «послуги із встановлення та поточного ремонту (заміни) турнікетного огородження на території Галицького району м. Львова». Ціна цього договору становить 815700 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів, даній угоді передували відкриті торги, у яких, окрім ПП "ВКВ-Сервіс", участь взяло ТОВ "Західне інноваційне об'єднання", пропозиція якого не розглядалась.

Майже одночасно з цими відкритими торгами відбулися ще одні – на закупівлю послуги з поточного ремонту елементів благоустрою на території Галицького району (з поділом на 3 лоти - орієнтовною вартістю 230 тис. грн, 150 тис. грн та 800 тис. грн). Закупівля по першому лоту не відбулася, два інших лоти виграло ПП "ВКВ-Сервіс", конкуруючи по лоту на 150 тис. з «тим самим» ТОВ "Західне інноваційне об'єднання", а по лоту на 800 тис. – з ТОВ "Західне інноваційне об'єднання", ПП "Магнетто» та{C} ТОВ "Укрпромбудмеханізація". Договори за результатами цих закупівель були укладені 23.03.2021 року та 19.04.2021 року відповідно.

Водночас через кілька місяців (в липні 2021 року) «переможець» - "ВКВ-Сервіс" та фірма, схожа на технічного учасника -"Західне інноваційне об'єднання", беручи участь у закупівлях Галицької райадміністрації, по суті, «помінялись місцями».

Йдеться про закупівлю послуги з виготовлення та встановлення металевого декоративного огородження на пл. Музейній (сквер) – орієнтовною вартістю 154 тис. грн., у якій взяли участь лише ТОВ "Західне інноваційне об'єднання" (яке перемогло) та ПП "ВКВ-Сервіс", пропозиція якого не розглядалась.

Те ж саме й з тими ж самими учасниками відбувається під час закупівлі під назвою «Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів - Послуги з встановлення стовпців», орієнтовна вартість якої складала 520 тис. грн. Західне інноваційне об'єднання" перемогло, пропозиція "ВКВ-Сервіс" не розглядалась.

Названі фірми за «дивним» збігом обставин у 2021 році неодноразово «конкурували» й під час закупівель, що організовувались іншими райадміністраціями Львівської міськради, зокрема, Личаківською та Сихівською. Однак розписувати їх сенсу немає - механізм регулярних тендерних перемог ПП "ВКВ-Сервіс" й без цього зрозумілий.

За інформацією системи YouControl, ПП "ВКВ-Сервіс" (ЄДРПОУ 37362544) було створено у 2010 році. Адреса підприємства - Жовківський р-н, с. Звертів, вул. УПА, буд. 101. Керівником, засновником, бенефіціарним власником підприємства є Клименюк Дмитро Олександрович.